Основні риси окупаційного режиму

· Ліквідовано цілісність держави. Україна була розділена на 4 окупаційні зони.

· Створено адміністративно-каральний апарат влади, яка спиралась на: державну таємну поліцію (гестапо); озброєні охоронні загони (СС); службу безпеки (СД). Крім цього існували допоміжні органи влади: бургомістри і міські управи в містах, голови і управи в районах, старости в селах, допоміжна поліція.

· Організовано 180 концентраційних таборів для військовополонених, 50 гето для єврейського населення, яке підлягало знищенню.

· Введена регламентація всіх сторін життя населення, аж до оголошення в газетах про дозвіл на шлюб.

· Встановлено:

· жорсткий паспортний режим;

· 12 годинний робочий день;

· трудова повинність

повинність з 14 до 65 років;

грошові і натуральні податки.

Набори юнаків і дівчат для роботи в Німеччині.

· Окупанти зберегли колгоспи як зручний засіб викачування хліба з країни.

В русі Опору були2 течіїборотьби з окупаційним режимом, для боротьби з «новим порядком» піднялися широкі верстви населення.

Рух опору(1942-1943рр.)

Течія	Діяльність
Прорадянська	· Створення підпільних організацій. · Створення партизанських загонів. · Нанесення шкоди окупантам шляхом саботажу. · Ведення бойових дій.
Націоналістична	· Проголошення 30 червня 1941 р. у Львові незалежної Української держави. Формування уряду під проводом Я.Стецька – одного з провідних діячів ОУН. · Намагання співпрацювати з Німеччиною заради перемоги над більшовизмом (цю позицію займала частина ОУН на чолі з А.Мельником). · Організація підпілля і партизанських загонів, що боролися як з окупантами, так із Червоною Армією (в цій боротьбі бере участь частина ОУН на чолі з С.Бандерою). · Агітаційна робота серед населення. · Створення в жовтні 1942 р. Української повстанської армії (УПА) під проводом ОУН-Бандери.

Надавати Україні незалежність Німеччина не збиралась. Уряд Я.Стецька було розігнано окупантами. Проти ОУН гітлерівці в 1941-1942 рр. проводять масові репресії: арешти та розстріли. У вересні 1941 р. було заарештовано С Бандеру, Я.Стецька. Потім було розгромлено значну частину оунівських організацій, тисячі членів ОУН загинули, серед них були не тільки прибічники С.Бандери, але й прибічники Мельника.

Саме в цей час на Поліссі та Волині виникли перші партизанські загони українських націоналістів, які, як не дивно, спочатку, не були пов'язані з ОУН. Місцевий український діяч Тарас Бульба-Боровець сформував нерегулярну частину під назвою «Поліська Січ» (пізніше перейменовану на Українську повстанську армію) з метою очищення свого регіону від залишків Червоної армії. Коли наприкінці 1941 р. німці спробували розпустити його частину, він повів своїх бійців «у ліси», щоб воювати як із німцями, так і з більшовиками. У 1942 р. невеликі підрозділи створили на Волині члени ОУН-Б та ОУН-М, що ховалися від переслідуваньфашістів.Об'єднання всіх націоналістичних загонів почалось в 1942 р. Головнокомандувачем армії, що дістала назву УПА (Українська Повстанська Армія), було призначено члена проводу ОУН-Б, високопоставленого українського офіцера з щойно розформованого загону «Нахтігаль» Романа Шухевича. Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся, а згодом і Галичини.

Радянський рух Опору до 1942 р. також зміцнився. В Україні було створено сотні партизанських загонів, деякі з них об’єднувалися в справжні боєздатні армії, наприклад, партизанські з’єднання С.Ковпака, С.Руднєва, О.Сабурова, О.Федорова. В травні 1942 р. з метою координації дій партизанських загонів було створено Центральний штаб партизанського руху при ставці Верховного Головнокомандувача. З жовтня 1942 р. партизанські загони брали участь у бойових діях Червоної Армії. Значної шкоди фашистам завдали і підпільні організації, діяльність яких охоплювала всю територію України. За неповними даними, в радянському партизанському русі брало участь 300 тис. чоловік, в діяльності підпільних організацій – 100 тис.

◄ КовпакСидір (1887-1967) - командир партизанського з’єднання, яке у 1944 р. було перейменовано у Першу українську партизанську дивізію ім. С.Ковпака. Партизанське з’єднання здійснило у 1941-1942 рр. рейди по Сумській, Курській і Брянській областям, у 1942-1943 - рейд у Правобережну Україну, в 1943 - Карпатській рейд.

Дата добавления: 2015-05-23