Особливості і тенденції повоєнного розвитку провідних національних економічних систем та моделювання їх варіантів

Зміст системи заходів повоєнного відродження національних економік:

1. В повоєнний період економічне становище більшості країн'було катастрофічним, але особливо це було очевидним у Західній Європі. Надзвичайно негативним фактором став підрив національних валют. Для нормалізації валютно-фінансової ситуації в червні 1944 року у Бреттон-Вудсі була проведена конференція представників 44 країн, яка прийняла рішення про створення Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Конференція виробила основні правила міжнародних валютних відносин, серед яких можна виділити: надання долару США нарівні з золотом функції резервної валюти; заборона зміни ціни золота; введення твердого і контрольного курсу валюти.

2. Крім МВФ було створено Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який мав виконувати роль міжнародного кредитного центру. Обидві міжнародні фінансово-валютні організації перебували під повним контролем банкірів США, які у перші повоєнні роки здійснювали швидку перебудову економіки відповідно до своїх інтересів та потреб мирного часу.

5 червня 1947 р. держсекретар США Дж. Маршалл, виступивши в Гарварді, представив зміст програми, спрямованої на відбудову та розвиток Європи.

Програма була розрахована на чотири роки і передбачала розв'язання таких завдань:

- модернізація інфраструктури;

- збільшення обсягів виробництва (зокрема в енергетиці та металургії);

- більш рівномірне розміщення важкої індустрії (зконцентрованої традиційно в зоні Руру);

- раціоналізація виробництва сільського господарства та легкої промисловості;

- забезпечення грошової та фінансової стабілізації.

3. З мстою реалізації плану в квітні 1948 р. було створено Європейську організацію економічного співробітництва, до складу якої увійшло 16 країн, яка й координувала заходи щодо реалізації плану.

План Маршалла здійснювався з квітня 1948 року по грудень 1951 року. Загальний контроль за його виконанням здійснювала Адміністрація економічного співробітництва, яку очолювали відомі американські фінансисти і політичні діячі. Допомога надавалася з федерального бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик.

Але треба пам'ятати, що умови для країн-учасниць цього плану були досить жорсткими: відмова від націоналізації промисловості та надання повної свободи приватному підприємництву, що супроводжувалося помітним гальмуванням тих галузей західноєвропейської індустрії, які були конкурентами США, зниження тарифів на імпорт американських товарів, обмеження торгівлі з соціалістичними країнами тощо.

Національні програми та моделі економічного відродження та повоєнного розвитку провідних держав:

1. США:

- після війни швидко та ефективно переорієнтувати свою економіку на випуск мирної продукції;

- зростання приватного споживання;

- прискорений розвиток, обумовлений урядовою політикою, спрямованою на розширення експорту;

- забезпечення більшої зайнятості населення.

Досить важливим фактором, який зумовив уповільнення темпів економічного зростання в економіці США, став розпад колоніальної системи, що супроводжувався утворенням нових незалежних країн, деякі з котрих стали досить містким ринком для американських капіталів. Але відтік капіталів з країни, як відомо, негативно відбивається на стані її економіки. Ще один фактор, що негативно впливав на економіку США в повоєнний період — це утворення двох нових промислових центрів у світовій економіці — країн Західної Європи та Японії.

2. Німеччина:

Оздоровлення економіки Німеччини, як майбутнього осередку європейського відродження, вимагало рішучих заходів.

Першим кроком у реалізації програми була грошова реформа, яка стала важливою передумовою загальної реформи економічного механізму.

- грошова реформа, яка стала важливою передумовою загальної реформи економічного механізму.

- наявність матеріальної бази, що збереглася від попереднього періоду;

- порівняно дешева робоча сила;

- тривало відкладений та незадоволений попит населення, який активно впливає на виробництво;

- стабілізація фінансової та грошово-кредитної системи стали необхідною передумовою успіху.

Істотну роль в успіху перетворень та виходу з кризи відіграла зовнішня підтримка (економічна допомога за планом Маршалла, а також постачання палива, продовольства, насіння та добрив по інших каналах). У німецьку економіку передавалися американський транспорт та інша власність американської армії. З коштів Фонду європейської програми відбудови надавалися на пільгових умовах кредити. Досить важливим фактором було й те, що держава різко обмежила видатки на оборону та підтримку безпеки, що уряд міцно тримав у руках важелі управління, своєчасно корегуючи економічний курс. Держава підтримувала ті галузі, які були в найскрутнішому становищі: вугільну промисловість, металургію, електроенергетику. Особливо заохочувався та підтримувався дрібний і середній бізнес, підприємництво у виробничій сфері, надавались податкові пільги інвесторам.

3. Франція:

Франція у післявоєнні роки стала батьківщиною капіталістичного планування та програмування. У 1946 р. в країні створюється Генеральний комісаріат з планування, який розробляє індикативні (необов'язкові) плани господарського розвитку галузей господарства. Завданням цих планів на післявоєнний період було єдине — модернізація національного сектора економіки та відбудова господарства впродовж 1947—1953 рр.

Основними елементами «планової» економіки Франції Генеральний комісаріат визначив:

- розподілі кредитів;

- податкових заохоченнях;

- державних інвестиціях з метою прискорення виконання планів;

- створений спеціальний фонд (Фонд соціально-економічного розвитку) дозволяв здійснювати інвестування в державний та приватний сектори економіки.

4. Великобританія:

Повоєнна перебудова в Англії та Франції відбувалася переважно в межах плану Маршалла, однак вона мала свої певні особливості.

У рамках заходів цих реформ здійснювалась підтримка повної зайнятості населення через часткову націоналізацію таких базових галузей, як енергетика, транспорт, кам'яновугільна, сталеплавильна промисловість та інфраструктура. У другій половині 40-х років держава перебрала під свій контроль загалом більше 20 % британської промисловості: авіаційні компанії, аеропорти, автомобільні шляхи та Англійський банк.

Стратегічним напрямом економічної політики лейбористів було:

- підтримка повної зайнятості;

- провадиться часткова націоналізація базових галузей - енергетики, транспорту, кам'яновугільної та сталеплавильної промисловості, а також інфраструктури;

- підтримки фунта стерлінгів;

- було проголошено політику економії, під якою передбачалося заморожування заробітної плати та доходів;

- обмеження споживання;

- високі прямі податки.

Дата добавления: 2015-05-23