Економічна ситуація в країні у 2000-х роках

На межі XX—XXI століть в, Україні пожвавлюється процес системних досліджень стану національної економіки, істотно розширюється сфера наукових досліджень проблем її структурної перебудови.

1. Деякі вчені зокрема, С. Єрохін («Структурна трансформація національної економіки: теоретико-методологічний аспект» (2002), вважають основними складовими процесу економічного розвитку й структурної трансформації економіки інституціональну модернізацію. Це дає підстави зробити висновок, що окремі українські економісти беруть за основу інституціональний підхід, який уможливлює комплексне охоплення проблем структурних реформ. Прихильники цього підходу у першу чергу акцентують увагу на активізації ролі держави в економічних перетвореннях, на посиленні її регулюючих і розподільчих функцій.

2. До вибору оптимальної моделі економічного розвитку України найбільше приклалися науковці інституту економіки та прогнозування НАН України. їх вибір зупинився на теорії ендогенного зростання, головна особливість якої полягає в орієнтації на внутрішні чинники і механізми господарського розвитку, які в сукупності здатні забезпечити саморозвиток і самовідтворення цілісних господарських систем.

3. В сучасній моделі ендогенного зростання, авторами якої є П. Ромер і Р. Лукас, акцентується увага на можливостях вилучення ефекту масштабу в межах будь-якої економічної системи, модифікується значення технічного прогресу, вказується на вплив зовнішніх чинників, у першу чергу іноземних інвестицій, на рентабельність капіталовкладень в умовах поширення транснаціональних корпорацій та глобалізації економічного розвитку. Особливою стороною цієї моделі є наголос на постійну граничну продуктивність капіталу, яка стає можливою завдяки включенню не лише фізичного, а й людського капіталу.

4. Наукове обґрунтування переходу до моделі ендогенного зростання в Україні вперше було здійснене 2003 року у праці «Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку», підготовленої науковцями Інституту економічного прогнозування НАН України під керівництвом В. Гейця.

Тут було проведено:

- економічний аналіз взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів економічного розвитку;

- зроблено прогнози розвитку економіки України;

- визначено цільові орієнтири стабільного економічного зростання, підвищення якості життя, інституційних перетворень, інноваційно-інвестиційної модернізації, структурно-технологічного оновлення тощо.

5. Серед оригінальних досліджень, які сприяли виходу української економічної думки на рівень світових теоретико-методологічних уявлень, праці А. Чухна «Перехід до ринкової економіки» (1993) та «Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України» (2003). В них вчений висунув і розвинув принципи цивілізаційного підходу до аналізу проблем реформування перехідної економіки, надаючи особливого значення поєднанню завдань індустріального та постіндустріального типів суспільства, забезпеченню створення в Україні нового технологічного укладу.тощо.

6. Вагомим внеском у розвиток цивілізаційного підходу до аналізу ринкових перетворень в країні стали також дослідження А. Гальчинського «Україна: поступ у майбутнє» (2001) та «Суперечливість реформ у контексті цивілізаційного процесу». (2000); В. Бодрова «Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання» (2002), С. Білої «Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки» (2001), Б. Панасюка «Економічна політика в Україні наприкінці XX століття» (2002).

Крім того, цікаві праці з мікро- та макроекономіки, зокрема такі: М. Павловський «Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст» (1999), Г. Башнянин, І. Копич, І. Чупик «Мікроекономічні ринкові системи: методологічні проблеми аналізу ефективності функціонування» (2001) тощо.

7. Першочерговим завданням для України вітчизняні дослідники вважають переведення її економіки на траєкторію стабільного і збалансованого зростання, а також розроблення відповідного інструментарію побудови макроекономічних залежностей і прогнозів. Проте побудова макроекономічної моделі або систем моделей стикається з низкою труднощів. Наявність двох різних тенденцій (трансформаційного спаду й економічного піднесення) в економіці України також ускладнює процес побудови моделі зростання.

8. Найістотнішими ринковими чинниками пожвавлення промислового розвитку в 2000 р. були:

- сприятлива кон'юнктура зовнішніх ринків, внаслідок чого вперше в історії молодої держави експорт перевищив імпорт більш як на 700 млн. дол.;

- поглиблення процесів реформування власності та розвитку підприємництва;

- часткове оздоровлення фінансового стану підприємств та підвищення на цій основі інвестиційної активності.

9. Позитивні зрушення стали помітними і в сільському господарстві, оскільки у 2000 р. вперше за останнє десятиріччя було призупинено спад виробництва і намітилися тенденції до зростання, передусім за рахунок приватного сектору. При закладених у програмі уряду 1,6 %, зростання сільськогосподарського виробництва становило 7,6 %. Цього зростання було досягнуто завдяки проведенню аграрної реформи, яка до певної міри була започаткована й одержала розвиток завдяки Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р.

10. У розглядуваний період позитивні тенденції одержали розвиток у фінансовій сфері і в країні зберігалася стабільність, на валютному ринку, знижувалося коливання курсу гривні, збільшився рівень золотовалютних резервів Національного банку, надходження в держбюджет зросли на 14,2 %, а обсяги кредитування реального сектору української економіки — на 13 % порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Рівень інфляції за цей час становив 4,3 % (у т. ч. у квітні 1,5 %), замість прогнозованих 7,8 %, індекс споживчих цін становив усього 2,6 %, що втричі менше за відповідний показник 2000 р. За січень—квітень 2001 р. стало покращуватися соціальне становище населення, стала помітна тенденція до зменшення безробіття.

За період 2000-2004 рр. в економіці України були й позитивні зрушення: золотовалютні резерви Національного банку сягали більше ніж 8 млрд. дол. США, став зростати рівень експорту зерна, за рівнем "експорту військової техніки Україна увійшла в п'ятірку лідерів, було запущене серійне виробництво, вантажно-транспортного літака АН74ТК-300, модифікованого військово-транспортного АН-74; наша країна стала шостою державою у світі, здатною виготовляти гелікоптери; зріс ВВП країни, нормалізувалася виплата пенсій і заробітних плат. Однак фінансово-економічна ситуація в Україні могла б бути кращою, якби держава не провела за 11 років 14 кампаній лібералізації цін (за цей же період у Литві та Польщі їх було лише по дві).

Позитивні тенденції зберігалися й на початку 2006 р., оскільки було зупинено падіння промислових показників у багатьох ключових галузях — хімічній, машинобудівній, нафтовій. У цьому році виникли труднощі з експортом м'яса, молока, металу тощо в Росію, і, особливо, газовий конфлікт з останньою, що значно ускладнило діяльність уряду. Піднімаючи ціни на газ, Росія прагнула не тільки збільшити прибуток від його продажу, а також захопити частину ринку металургії, на якому українські компанії успішно конкурували з російськими, отримати через створення так званого газотранспортного консорціуму доступ до української газотранспортної системи та вплинути на зовнішньополітичний курс України. Загалом, на початок XXI ст., за оцінками експертів, російський бізнес володів 30 - 35 % українських промислових об'єктів.

Таким чином, незважаючи на величезний потенціал української економіки, наявність значного людського капіталу в особі української інтелігенції, понад 30 % найродючіших ґрунтів світу, подолання в основному у 2000 р. тривалої економічної кризи, поступове нарощування свого ВВП, якісного поліпшення життєвого рівня населення, України не відбулося. Як і в'90-х, роках переважна частка національних благ та природних ресурсів і далі залишалася в руках олігархів та кланової номенклатури. Сподівання народу, який піднявся на протест режиму Кучми і здійснення демократичних перетворень, справдились значною мірою лише в плані демократизації суспільства та реалізації гуманістичних цінностей, однак не були підтверджені підвищенням матеріального добробуту населення.

Дата добавления: 2015-05-23