Метод педагогічної гри

З метою підвищення пізнавального й виховного потенціалу навчальних занять у практиці вузівського навчання доцільно використати ігрові методи, до числа яких відносять педагогічну гру.

Педагогічна гра - це імітація педагогічної діяльності в тих або інших штучно створених ситуаціях, що моделюють навчально-виховний процес на семінарі або лабораторно-практичному занятті. Учасники гри виконують певні ролі: учителі, учня, батька, представника громадськості й ін., або виступають як глядачі, судді, що оцінюють дії граючих. (55, С.12).

У ході педагогічної гри студенти навмисно ставляться викладачем у такі ситуації, у яких вони змушені виконувати строго певні функції. Залежно від того, яка навчальне завдання, студенти повинні осмислити створену ігрову ситуацію й визначити свої дії. Беручи участь у педагогічній грі, студенти актуалізують раніше отримані знання по педагогіці, педагогічні спостереження й наявний у них життєвий досвід; привчаються міркувати, мислити, аналізувати й оцінювати свої дії; здобувають уміння виявляти причинно-наслідкові зв'язки усередині педагогічного процесу, теоретично обґрунтовувати свій дії, вникати в сутність діяльності вчителі й учнів.

Використання педагогічних ігор у навчальному закладі дозволяє успішно вирішувати викладачеві не тільки пізнавальні, але й виховні завдання, а саме:

· формувати педагогічний світогляд студентів;

· розвивати в них педагогічне мислення й уява;

· виробляти соціально коштовні якості, професійні звички й норми поводження;

· удосконалювати організаторські й комунікативні здатності, навчати управляти всіма видами діяльності школярів;

· враховувати стійкий інтерес до професії в єдності з активізацією пізнавальної діяльності, прагнення й готовність відповідально виконувати свої професійні обов'язки.

Виховний вплив з ігор, використовуваних у навчальному процесі, залежить від старанності підготовки й методичної грамотності проведення. Перед проведенням гри важливо всебічно продумати її навчальні й виховні завдання. Тому підготовку гри треба починати з визначення функції кожного учасника: тих ролей, які вони будуть виконувати в ході гри; із чіткого опису педагогічної ситуації, у якій їм має бути діяти.

Наприклад, студентові, що виступає в ролі «вчителя», потрібно програти фрагмент уроку. Для проведення гри він повинен вибрати форму роботи на уроці, визначити відношення учнів до предмета розмови, ступінь їхньої підготовленості. Чітке визначення завдань, змісту діяльності, засобів і способів їхньої реалізації дозволяє студентові, що виступає в ролі вчителя, усвідомити зміст майбутньої діяльності, зрозуміти практичну значимість гри для його професійного становлення, що створює необхідні умови для підвищення виховних функцій занять у вищій школі.

Структура педагогічної гри містить у собі: підготовчу частину, хід гри, підведення підсумків. На підготовчому етапі визначається мета й тема гри, розподіляються ролі й конкретні завдання, проводиться інструктаж учасників гри, наочне оформлення місця проведення гри, підготовка атрибутів, наочних приладдя, ТСО. На цьому етапі важливо пояснити студентам зміст гри, її виховне й освітнє значення, що вона дає в плані професійного становлення; ознайомити майбутніх педагогів з методикою проведення гри, основними етапами й способами виконання завдань; роз'яснити їм правила гри й дати кожному її учасникові чітку інструкцію операційної структури виконання дорученої йому ролі.

Підведення підсумків гри припускає:

· аналіз ходу гри;

· оцінку дій кожного учасника;

· чому навчилися в ході гри, що вийшло або не вийшло й чому.

Підведення підсумків включає виступ ведучих, опонентів, викладача, колективну оцінку діяльності студентів.

Виховний результат ігор залежить від того, як ураховуються при їхньому проведенні наступні умови:

· ступінь складності гри (кількість учасників, складність завдань, розмаїття методів їхнього виконання);

· ступінь проблематичності рішень поставлених завдань (конфліктність ситуацій, змагання учасників гри);

· ступінь імпровізації учасників гри (від жорстко заданих дій до вільної імпровізації).

Аналіз практики використання педагогічних ігор у навчальному процесі свідчить про те, що вони сприяють розвитку в студентів педвузу стійкого інтересу до професії вчителя, розширенню педагогічного кругозору, удосконалюванню навичок самоконтролю й самооцінки.

Педагогічні ігри розвивають у майбутніх вчителів самостійність, педагогічну пильність і спостережливість, здатність приймати правильні рішення, швидко й оперативно орієнтуватися в педагогічних ситуаціях, концентрувати волю й увагу на рішенні поставлених завдань. Педагогічні ігри допомагають розвитку організаторських і комунікативних здатностей студентів, оволодінню ними різноманітними прийомами педагогічної техніки.

Педагогічні ігри є різновидом дидактичних ігор. Дидактичні ігри мають своєю метою навчання, розвиток і виховання майбутніх фахівців. Сутність навчальної гри - моделювання й імітація. У ній у спрощеному виді відтворюється, моделюється дійсність й операції учасників, що імітують реальні дії. У вузівській практиці такі ігри одержали назву ділові й імітаційні. Достоїнство ігрових методів полягає в тім, що досліджуваний матеріал робиться особистісно значимим для студента, формується відношення до досліджуваного матеріалу; гра стимулює творче мислення; створює підвищену мотивацію до навчання; формує комунікативні якості майбутніх педагогів.

Дата добавления: 2015-05-23