Метод індивідуальних завдань

У вузівській практиці використається система індивідуальних завдань, що містить у собі два аспекти: поточні індивідуальні завдання в рамках досліджуваних дисциплін й індивідуальні завдання до курсових і дипломних робіт.

Ціль поточних індивідуальних завдань - самостійна розробка ряду тем і питань, не розглянутих на лекціях.

Результати навчальної роботи можуть: бути реферат, доповідь, анотація, рецензія на прочитану книгу, статтю, які повідомляються й обговорюються на семінарському або лабораторно-практичному занятті. При розробці індивідуальних завдань ураховується принцип межпредметных зв'язків для того, щоб студент міг самостійно виявляти зв'язки між досліджуваними явищами, процесами, фактами, учився б комплексному засвоєнню досліджуваної навчальної інформації.

Індивідуальні завдання повинні відповідати можливостям і здатностям студентів, бути посильними, здійсненними. Завдання обов'язково визначаються індивідуальними зі студентів.

Завдання, запропоновані в усній або письмовій формі, активізує відвернене мислення студентів у вигляді аналітико-синтетичних процесів, що ведуть до прояву контролюючої зони. При виконанні практичних дій посилено проявляється почуттєве пізнання. Воно сполучається з понятійним мисленням, оскільки містить нові для того, якого навчають, подання й поняття, якими варто опанувати. Здійснюючи самоконтроль, студенти переходять до аналітико-синтетичних процесів. Всі ці процеси важливо враховувати при визначенні змісту індивідуального завдання.

Система індивідуальних завдань повинна опиратися на запас раніше засвоєних знань і практичних умінь; мати чітку структуру у вигляді декількох взаємозалежних частин, що програмують розумові процеси й практичні дії студентів; прийоми контролю й самоконтролю. Воно повинне мати конкретну мету; містити нову інформацію; намічати практичні дії для виконання завдання; забезпечувати можливість одержання зворотного зв'язку, тобто інформації про розумові операції і якість виконання завдання кожним студентом.

Індивідуальні завдання за своїм характером і змісту досить різноманітні. Вони можуть бути теоретичного й практичного плану, репродуктивного й дослідницького характеру. У вузівському навчанні використаються тренувальні роботи й вправи; проблемні питання, творчі завдання, письмові роботи, структурно-логічні схеми, реферативні роботи, резензування, анотування, написання доповідей, огляд прочитаної літератури й ін.

Дата добавления: 2015-05-23