Соціально-економічний та політичний розвиток України поч.. XXI ст

Негативні тенденції економічного розвитку призвели до небаченого зниження рівня виробництва ВВП. Протягом 1992-1999 pp. він скоротився на 60 %. У 1999 р. економічна ситуація загострилася настільки, що Україна не мала можливості виплачувати ні внутрішні, ні зовнішні борги, виконувати взяті по них зобов’язання. Над країною нависла загроза дефолту. Україна наразилася на проблему продовольчої безпеки. Разом із тим вихід із фінансової кризи 1997— 1998 pp. створив певні передумови для стабілізації економічного розвитку. У 1999 р. зниження рівня ВВП припинилося, а наступного року новий український уряд, передбачаючи його зростання на 1 %, отримав приріст ВВП 6 %. У 2000 р. Україна отримала 750 млн дол. інвестицій (тенденція зростання спостерігалася до третього кварталу 2008 p.). Вона була пов’язана зі сприятливою кон’юнктурою на зовнішніх ринках, які потребували українського заліза, сталі, прокату, продукції хімічної промисловості. Завдяки отриманим прибуткам і подоланню бартеризації економіки скоротився розмір тогочасного державного боргу, за кілька років було повернуто заборговані зарплати та пенсії. Однак ці перші позитивні зрушення не були підкріплені глибинними економічними реформами. Політична боротьба призвела до того, що замість послідовної реформаторської роботи українські уряди все більше уподібнювалися пожежникам, які змушені були гасити економічні та соціальні «пожежі», «латати дірки» в бюджеті. Тим часом уключеним української економіки до світового ринку супроводжувалося негативними процесами, зокрема поглибилася її структурна деформація. У 2000 р. частка базових галузей: металургії, хімії, паливної промисловості, енергетики — тих, які є екологічно шкідливими, потребують найбільше капіталів, енергії та праці, — становила 59 %. При цьому частка машинобудування та металообробки за цей же період зменшилася майже втричі, зафіксувавшись на показнику 13 %. Катастрофічного рівня (60-70 %) досягнуло фізичне та моральне старіння основних виробничих фондів у провідних галузях. На думку вчених-економістів, економіка, що на 60 % складається з базових галузей, не має перспектив для розвитку. У розвинених країнах питома вага базових галузей не перевищує 25 %. Україна надто неефективно використовує свій економічний потенціал, посідаючи четверте місце за забезпеченням сільгоспугіддями, п’яте — за трудовими ресурсами, четверте — за науковим потенціалом. Так, порівняно з Францією, Україна використовує сільгоспугіддя в 11, трудові ресурси в 15, науковий потенціал у 20 разів гірше. Україна не забезпечує підприємцям широку економічну свободу, що стримує іноземні інвестиції. Негативно позначається на економіці бідність. Адже бідні люди не можуть здобути добру освіту, а економіка не може відповідно отримати кваліфікованих працівників. Бідні не можуть собі дозволити придбати якісні товари. Для економіки це означає звуження внутрішнього ринку. Українська економіка надзвичайно вразлива в питаннях енергопостачання: майже 90 % нафти та 75 % газу Україна отримує з Росії. Це ставить під загрозу економічну безпеку держави (фахівці вважають, що енергетично незалежна держава може отримувати з одного джерела щонайбільше 25 % енергоносіїв). Названі економічні процеси спричинили серйозні проблеми в українській економіці. Це продемонструвала світова економічна криза, що розпочалася у 2008 р. Тому завданням сучасної влади є докорінні ринкові реформи, які створять сприятливі умови для господарювання.

Дата добавления: 2015-05-23