Український соціалізм. Михайло Драгоманов

Михайло Драгоманов (1841-1895) походив із сім'ї дрібнопомісного українського дворянина з м. Гадяча Полтавської губернії, яка свої корені виводила з колишнього козацького старшинського роду. Серед діячів громадівського руху йому належить визначне місце. Ще студентом Київського університету він включився в діяльність громад, працюючи вчителем недільної школи. З відродженням громадівського руху на початку 70-х років XIX ст, він, як відомий історик, фольклорист, філософ, літературознавець і публіцист, продовжував активну громадську роботу.

Після видання царським урядом Емського указу М. Драгоманов змушений був емігрувати. Від'їжджаючи з Києва, він узяв на себе зобов'язання перед «Старою громадою» видавати за кордоном вільний український громадсько-політичний часопис за її фінансової підтримки. Спочатку М. Драгоманов редагував у Женеві безцензурний збірник «Громада», а з часом разом з С. Подолинським та М. Павликом наприкінці 70-х до середини 80-х років видавав однойменний часопис. У ньому друкувалися статті про гнобительську сутність самодержавства, швидке зубожіння селянства, селянські й робітничі виступи, народницький рух в Україні, його успіхи в культурно-освітній діяльності.Працюючи в Європі, М. Драгоманов все більше переконувався в тому, що разом із національно-культурними справами українські патріоти мусять турбуватися і про соціально-економічні інтереси народу. Тому він, як головний редактор, усе частіше висловлював радикальні соціалістичні ідеї на сторінках часопису. Це призвело до розриву М. Драгоманова зі «Старою громадою», яка продовжувала стояти лише за культурницьку діяльність.

Суспільно-політичні погляди Драгоманова. Свою громадсько-політичну і наукову діяльність М. Драгоманов підпорядковував одній меті — перетворити Батьківщину на передову європейську країну як за соціально-економічним становищем народу, так і за політичним статусом української влади. Щоб цього досягти, вважав він, ніколи не вистачить лише культурницької роботи, тим більше за умов, коли царизм цьому енергійно перешкоджав. Щоб подолати імперський спротив, потрібно опертися на підтримку народу, який ще не має достатнього рівня культури й освіти, але готовий повірити і піти за патріотами, якщо вони поєднають національно-культурні вимоги із соціально-економічними потребами народу і втілять їх у «громадівському соціалізмі». Михайло Драгоманов не копіював погляди європейських соціалістів. Він мав переконання, що потрібно ліквідувати приватну власність на землю та підприємства, передавши їх у власність сільських і робітничих громад. Отже, його «громадівський соціалізм» мав ґрунтуватися на колективній власності виробничих об'єднань — громад. Відносини українського народу з іншими народами М. Драгоманов розглядав з позицій федераліста. Він не виступав за відокремлення України від Росії. Одночасно Драгоманов розумів, що сильна централізована російська держава завжди обмежуватиме права особи. Тому він вважав за необхідне перебудувати Російську імперію на вільну федерацію автономних регіонів, у якій усі рішення приймалися б на місцевому рівні. Цю федерацію М. Драгоманов уявляв так: вільні люди об'єднуються у вільні громади, громади — у федерацію громад у межах України, яка ввійде до федеративної спілки народів Росії, а потім — до федерації всіх слов'янських народів і 18 народів світу. Поки ж така вільна федерація громад і народів не створена, він закликав українських патріотів зберігати вірність не «всій Русі», а насамперед Україні: «Освічені українці, як правило, трудяться для всіх, тільки не для України і її народу... Вони повинні поклястися собі не кидати українську справу. Вони повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачається не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу, а за даних обставин кожна втрата є безповоротною». У своїй відомій статті «Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876)» М. Драгоманов доводив, що загалом українці під російським правлінням більше втратили, аніж набули, особливо в питаннях демократії, парламентаризму, освіти й культури.Після послаблення зв'язків із громадівцями Наддніпрянської України М. Драгоманов зміцнював контакти з українцями Галичини. Його ідеї знайшли відгук серед західноукраїнської молоді й привели її до створення першої української соціалістичної партії. Доля Михайла Драгоманова була долею людини, відданої своїм ідеалам. Невтомною працею, своїми прогресивними ідеями він пробуджував і надихав до громадсько-політичної діяльності нові й нові когорти українських патріотів.

Дата добавления: 2015-05-23