Феномен Тараса Шевченка в історії України

Українська діаспора та Україна

Українська діаспора бере початок з другої половини XIX ст., відколи українські селяни стали масово покидати батьківщину, головним чином, через малоземелля. До Першої світової війни виникли українські колонії в Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Уругваї, у Сибіру, Північному Казахстані, на Далекому Сході. У міжвоєнний період еміграція набула політичного характеру і спрямувалася переважно до країн Європи. Після Другої світової війни українська колонізація сягнула Австралії та Нової Зеландії, виникли багатолюдні українські громади в Німеччині, Великій Британії, Франції, посилився приплив українців до США і Канади. З остаточним окресленням кордонів УРСР, які далеко не на всіх ділянках співпали з суцільною українською етномовною територією, багато українців опинилися поза межами історичної батьківщини: у Польщі, Словаччині, Румунії, а також у Білорусі, Росії та Молдові. У складі цих країн залишилися цілі райони з переважанням українського населення, приреченим на поступову асиміляцію.

У країнах Європи й Америки чисельність українців більш стала, вони часто живуть компактними громадами, розмовляють між собою рідною мовою, зберігають культурні традиції. Відновлення української державності пожвавило зв'язки між українцями в усьому світі. У Києві періодично проводяться Всесвітні конгреси українців.

Геній української літератури Тарас Шевченко приймав активну участь у національно-визвольному русі. Вся його творчість просякнута ідеями національної незалежності України, ліквідації національного і соціального гноблення, закликами до повалення самодержавного ладу і скасування кріпацтва, звільнення всіх народів Росії. Його втори пройняті демократичними ідеями. Майбутню Україну він бачив республікою, де були б захищені права людини. Зразком такої держави для нього були тогочасні Сполучені Штати Америки. Він був членом першої української політичної організації – Кирило-Мефодіївського товариства (братства), що існувало у 1846-1847 роках. Він увійшов до Товариства у квітні-травні 1846 року. Шевченко виступав за насильницьке повалення самодержавно-кріпосницького ладу Росії, закликаючи «гострити сокири» проти царизму. У «Заповіті» він закликав: «... Вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте».
У своїх творах він викривав усі породження кріпацтва: безправність селян, їх пригноблений стан, безсоромну торгівлю «душами», зведення українського селянина до становища скотини. Він засуджував Російську імперію, у якій «від молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить». Слов'янські народи, які перебували під гнітом чужоземних держав повинні стати «добрими братами».
Коли Братство за доносом було викрито, то найбільш постраждали від переслідувань саме Шевченко, який був відданий у солдати на 10 років з забороною писати й малювати.

Дата добавления: 2015-05-23