Політика десталінізації та її наслідки

5 березня 1953 р. помер Сталін. Ця дата стала своєрід­ною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі су­перечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталі­тарних структур. Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає в лібералізації всього суспільного жит­тя. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикаль­ною після XX з'їзду КПРС. Уже початковий період десталінізації призвів до сер­йозних змін в Україні. Характерними рисами цього пері­оду стали припинення кампанії проти націоналізму, пев­не уповільнення процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника в різних сферах суспільного жит­тя. Саме за помилки в проведенні національної політики у роботі з кадрами в червні 1953 р. було звільнено Л. Мель­никова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На його місце обрано українця Кириченка. Позитивним змінам у суспільно-політичному житті сприяла часткова реабілітація жертв сталінських репре­сій. До 1957 р. було повернуто більше 65 тис. депортова­них членів сімей, пов'язаних з діяльністю українських націоналістів. Після смерті Сталіна розпочалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в 1953—1956 рр. в Україні із союзного в республі­канське підпорядкування перейшло декілька тисяч під­приємств та організацій. Бюджет республіки зріс з 18 млрд крб. до 43,7 млрд крб. У 1957 р. розширено юридичну компетенцію республік — вони отримали право вирішу­вати питання обласного, крайового адміністративно-те­риторіального поділу, приймати громадянський, карний та процесуальний кодекси тощо. Згодом було розширено фінансово-бюджетні права республік. У цей час інтенсивнішою стала діяльність України на міжнародній арені. Якщо 1953 р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то наприкінці 1955 р. — вже 29. Значно активізуються зв'язки України із закордоном. У СРСР і, зокрема, в Україні розпочався процес пере­будови державного апарату, удосконалення його струк­тури. У міністерствах, відомствах та органах управління на місцях 1955—1956 рр. було ліквідовано 4600 струк­турних підрозділів, організацій та установ, скорочено по­над 90 тис. посад адміністративно-управлінського апа­рату, що дещо послабило тиск командно-адміністратив­ної системи на різні сфери суспільного життя. В Україні дисидентський рух було започатковано ще в середині 50-х років. У 1958 р. в м. Івано-Франківську КДБ викрив групу української молоді, яка створила організацію під назвою «Об'єднана партія визволення України». У 1961 р. було засуджено організацію «Укра­їнський національний комітет», яка займалася поширенням нелегальної літератури. Одну з перших спроб переходу до організованих мир­них форм опозиційної діяльності здійснила група Левка Лук'яненка, яка утворила 1959 р. Українську робітничо-селянську спілку (УРСС). Проте вже 1961 р. цю організацію було.

Дата добавления: 2015-05-23