Найбільш яскравим представником цього політичного напрямку був Марк Тулій Цицерон

Політичні погляди рабовласницької аристократії

Загострення політичної боротьби, особливо в І ст. до н. е., виявило непридатність республіканського ладу і старого державного апарату для вирішення завдань, які стояли перед римським суспільством. Римська республіка, яка склалася на базі держави-міста, не могла в умовах світової держави і постійного загострення суперечностей забезпечити інтереси держави.

У політичних вченнях аристократичної верхівки відображалася реакція на політичні ідеї рабовласницької демократії, страх перед повстаннями рабів і виступами плебейських мас, прагнення придушити демократичні елементи. У цих вченнях спостерігалася тенденція до заміни республіканської форми держави монархічною. Для правлячих кіл стала очевидною необхідність одноособового керівництва, яке спиралось би на військо. Однак питання про те, хто повинен очолити державу, вирішувалося в жорстокій боротьбі, яка велася рабовласницькою аристократією під гаслом захисту загальнопатріотичних інтересів, внаслідок чого в Римі встановлювалися військові диктатури. Вони були перехідним етапом від республіканського ладу до монархічного, найбільш вигідною в нових умовах формою рабовласницької держави для втримання в покорі рабів, бідних вільних і збереження римського панування над підкореними народами. Зрозуміло, що політичне спрямування гасла боротьби за загальнопатріотичні інтереси, найбільш характерного для аристократії Риму в І ст. до н. е., насправді означало спробу захистити інтереси рабовласницької верхівки римського суспільства.

В области государства и права размышления Цицерона (106-43 до н.э.) находятся под влиянием Платона, Полибия и греческих стоиков. Впервые в истории политической мысли Цицерон дает определение, что такое народ - соединение многих людей, связанных между собой сословием в вопросах права и общностью интересов, но это не любое соединение людей. Государство - это выражение не только общего интереса всех его свободных членов, но также и согласованное правовое общение этих членов (общий правопорядок). Цицерон впервые подошел к мысли о юридизации понятия государства. Основную причину происхождения государства Цицерон видит не столько в слабости людей и их страхе, сколько в их врожденной потребности жить вместе. Причиной образования государства является охрана собственности.

Много внимания в творчестве Цицерона уделяется восхвалению добродетели истинного государственного деятеля. Государь, не владеющий основами права, не может быть справедливым, впервые заявлено Цицероном.

Цицерон обращался и к проблеме идеального гражданина. Обязанности идеального гражданина обусловлены необходимостью следования таким добродетелям, как познание истины, справедливость, величие духа и благопристойность. Гражданин должен трудиться для общего блага.

Говоря о развитии права и формулируя важный правовой принцип законности, Цицерон пишет: «Под действие закона должны подпадать все». Итог размышлений Цицерона:

общины возникают от природы, следовательно, государство возникает от природы;

власть вручается мудрецам, способным приблизиться к постижению мира, божественного разума;

государство - охрана имущества граждан;

законы должны соответствовать общественному порядку;

частной собственности не бывает от природы, она возникает на основании давнего завладения, победы в войне, закона или соглашения.

Идеал государственного устройства, по Цицерону, - сенатская республика со смешанной формой правления. Он разделяет три формы правления:

царская власть - монархия;

власть отымал - аристократия;

власть народа - демократия.

Заслуга Цицерона в том, что он первый в римском государстве провел разделение между естественным правом (правом народов) и правом римских граждан. Естественное право распространяется как на людей, так и на животных. К нему он относил семью, брак, воспитание детей. Согласно естественному праву все рождаются свободными. Право граждан (цивильное) регулирует отношения между свободными римлянами.

Творча спадщина Цицерона, зокрема його вчення про державу і право, справила великий вплив на всю подальшу людську культуру. Його праці було використано римськими стоїками, юристами, християнськими авторами, а згодом і мислителями Відродження і французького Просвітництва.

Дата добавления: 2015-05-23