Громадянська війна в західних областях України

Джерела

Указ Президії Верховної Ради СРСР про включення Кримської області до складу УРСР

Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік постановляє:

Затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області зі складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Москва. Кремль. 19 лютого 1954 р.

Боротьба радянської влади проти ОУН - УПА в повоєнний період фактично перетворилася на громадянську війну.

Після завершення Другої світової війни в західні регіони України були направлені регулярні частини радянської армії з артилерією та частини НКВС. З місцевого населення йшло формування підрозділів помічників для боротьби з ОУН - УПА.

Водночас уряд СРСР неодноразово звертався до вояків ОУН - УПА з пропозицією скласти зброю, обіцяючи амністувати їх. З 1945 по 1947 pp. серед керівництва ОУН - УПА панувала думка про неминучість Третьої світової війни між Радянським Союзом та його союзниками по антигітлерівській коаліції — США та Великобританією. Тому підрозділи ОУН - УПА вели активний опір радянській владі. Значна частина населення підтримувала оунівський опір з багатьох причин.

Загони ОУН - УПА:

• рішуче протистояли насильницькій колективізації на зразок східних територій України;

• зривали насильницьку мобілізацію до Червоної армії молоді із Західної України;

• протистояли арештам та депортаціям населення;

• захищали від антизаконних дій НКВС, польського війська й партизанів.

Щоб знищити повстанський рух, радянські силові структури вжили цілу низку жорстоких політичних заходів:

• відбувалося масове виселення населення з районів розташування баз УПА;

• депортації підлягали як окремі сім'ї, так і цілі села, що були пов'язані з УПА (майже 500 тис. осіб);

• спецгрупи НКВС, перевдягнуті у форму УПА, здійснювали провокації (пограбування місцевого населення, зґвалтування, убивства).

Загони ОУН - УПА відповідали:

• нападами на частини НКВС і військові підрозділи;

• знищенням радянських і партійних діячів;

• убивством місцевих активістів і членів їхніх сімей, які перейшли на бік радянської влади;

• масовим терором проти вчителів, лікарів, інженерів, працівників культурної галузі, яких зі Сходу України направляли на роботу в Західну Україну;

• провокаціями з переодяганням у форму НКВС (знущання з місцевого населення);

• диверсіями й саботажем;

• активною антирадянською пропагандою.

Протягом 1945 року загони УПА втратили 9 тис. осіб убитими й близько 24 тис. полоненими. Упродовж 1944-1945 pp. ОУН - УПА здійснило 14,5 тис. диверсійних і терористичних актів, у яких загинуло понад 20 тис. військових та 30 тис. цивільного населення.

1948 року стало зрозуміло, що війни між СРСР і Заходом не буде. На цей час ОУН - УПА зазнало важких утрат. Тому керівництво повстанського руху вирішило змінити тактику боротьби.

Великі з'єднання УПА були перетворені на невеликі добре законспіровані озброєні групи по 10-15 осіб, які перейшли до партизанської війни. Активність боротьби стала знижуватися після загибелі 5 березня 1950 року командувача ОУН - УПА Романа Шухевича, його замінив полковник Василь Кук (Коваль). Організований опір спадає. Окремі загони УПА ще діяли до 1956 року. Частині повстанців удалося прорватися на Захід.

Дата добавления: 2015-05-23