Засоби художньої виразності архітектурного твору

Архітектура – це сфера людської діяльності, що організовує антропогенне довкілля. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з житловими, технічними і транспортними спорудами. Архітектура формує смаки й уподобання великих людських спільнот.

Архітектурі як виду мистецтва притаманні такі основні ознаки, як функціональність, конструктивність та естетичність. Отже, будинок як витвір зодчества має бути не просто зручним, а сягати мистецького рівня архітектурно-художнього образу.

Архітектурні художні образи відіграють значну роль у духовному житті суспільства. Функціональні, конструктивні та естетичні риси архітектури, а саме корисність, міцність та краса, – тісно взаємопов’язані. Від конструкційного рішення певною мірою залежить і естетичність творів архітектури. Споруда не тільки має бути міцною, а й виглядати міцною. Візуальна недостатність матеріалу асоціюється з нестійкістю, ненадійністю та викликає здебільшого негативні емоції, тоді як надлишок матеріалу, навпаки, враження надмірної ваги. Функціональне призначення будівлі визначається її типом, залежно від якого обираються засоби створення певного художнього вигляду. Виражальними засобами архітектури, засобами створення художнього образу в архітектурі є архітектоніка, масштаб, пропорції, ритм, симетрія, пластика об’ємів, фактура і колір матеріалів, синтез мистецтв тощо.

До Новітньої доби в архітектурі канонічними та навіть взірцевими вважались ідеї римського архітектора Вітрувія, який вважав, що першоосновами архітектури є міцність, корисність та краса. За Вітрувієм, краса будь-якої споруди залежить від пропорцій, які мають співвідноситись із певними, визначеними ним, гармонійними відношеннями пропорцій людського тіла.

Архітектура охоплює дизайн зовнішнього вигляду споруди, організацію внутрішнього простору, вибір матеріалу для будівництва, проектування системи природного та штучного освітлення, а також системи інженерного забезпечення, електро- та водопостачання, декоративного оздоблення.

Призначення і функції архітектурних споруд визначають їхній план, об’ємно-просторову структуру, конкретні засоби його створення. Кожна епоха має свої соціальні і науково-технічні уподобання та смаки, які впливають на розвиток архітектури, формують її нові функції, конструктивні системи, художні засоби, індустріальні методи будівництва. Історичний розвиток суспільства визначає функції і типи споруд (будинки з організованим внутрішнім простором; споруди, що формують відкриті простори; ансамблі споруд). Однак кінцевою метою архітектури завжди залишається задоволення матеріальних і духовних потреб усього суспільства.

Як галузь суспільного виробництва мистецтво архітектури залежить від науково-технічних досягнень, характеру виробничих відносин, від природних і кліматичних умов, художніх смаків тощо. На сучасну архітектуру впливають якісні зміни будівельної техніки, створення нових конструкцій і матеріалів. Сучасні практичні потреби людства зумовили створення і будівництво різноманітних типів і видів споруд, із яких утворюються ансамблі, комплекси та цілі міста. У процесі розвитку архітектури окремих країн і народів, залежно від матеріальних, духовних і природних умов суспільного життя, склалися різноманітні архітектурні стилі.

Архітектурний стиль – це сукупність функціональних, конструктивних і художніх рис, властивих архітектурі певного народу в певний історичний період. Подібність умов культурно-історичного розвитку визначає поширення єдиного архітектурного стилю в багатьох країнах. Особливості культури певного народу втілюються в національній специфіці архітектури.

Дата добавления: 2015-05-23