Франція

Англія.

Король Іоанн Безземельний невдовзі скасував В.х.в. Однак королі Генріх III, Едуард І та Едуард II підтверджували дієвість В.х.в.. за винятком статей, шо обмежували повновладдя корони. Під час громадянської війни, яка розпочалася 1263 року, війська Симона де Монфора отримали пере­могу над прибічниками короля. Внаслідок цього в 1265 році була скли­кана перша в історії Англії станово-представницька установа і таким чином здійснився перехід до станово-представницької монархії.Англійський парламент, вперше скликаний 1265 року, перетворюється з 1295 року, коли працював так званий зразковий парламент, як постійний законодавчий орган країни.У середині XIV століття парламент розділився на дві палати. У верхній, палаті лордів, засідали герцоги, графи, барони, які отримали від короля право спадкового перства. Тут же були і представники вищого духівництва. Лицарі і міщани скла­дали палату общин. Представники лицарства обиралися на зборах у графствах. Для виборців був встановлений ценз у сорок шилінгів річного прибутку від нерухомої власності. Депутати від міст, як і у Франції, або обиралися, або призначалися місцевою владою.Особливість англійського парламенту, де лицарі і міщани засіда­ли разом, в одній палаті, пояснювалася відсутністю межі між ними, що робило парламент дуже впливовим органом. Поступово англійський парламент здобуває право на участь у виданні законів, право вирішу­вати питання про прибуток на користь королівської скарбниці, право здійснювати контроль за вищими посадовими особами і виступати в деяких випадках як судовий орган. Наприкінці XIV століття було вста­новлено, що ніякий закон не може бути прийнятий без згоди коро­ля і палат парламенту. В XV столітті з'являється правило, згідно з яким клопотання парламенту повинні втілюватися у форму законопроектів, що отримали назву «біллей». Так оформилося поняття закону (стату­ту), як акта, який виходить від короля, палати лордів і палати общин. Намагаючись підпорядкувати своєму контролю державне управ­ління, парламент наприкінці XIV століття запровадив процедуру імпічменту. Вона полягала в порушенні палатою общин перед пала­тою лордів, як вищим судом, обвинувачення проти тієї чи іншої по­садової особи короля в зловживанні владою.

Боротьба за цент­ралізацію розпочалася у XIII столітті військовою, судовою і монетною реформами Людовіка IX, на початок XIV століття успішно завершувалася. Три чверті Франції було об'єднано під владою коро­ля.

Наслідком політичного союзу верховної влади та окремих станів суспільства стала поява станово-представницьких установ - Генеральні штати (1302 р.). Зазвичай до їх складу входили дворянство, духовенство та міщани – найпотужніші страти середньовічного суспільства. В обмін на фінансову та військову підтримку верховна влада була змушена, до певної міри, ділитися з ними своїми повноваженнями. Періодич­ність скликання Генеральних штатів не була встановлена. Королі скликали їх залежно від обставин і політичних міркувань. Графи, герцоги і вище духівництво отримували запрошення від короля і з'яв­лялися особисто або надсилали своїх представників. Решта дворян­ства і церковників обирала своїх депутатів. Міста були представлені патриціансько-бюргерською верхівкою. Це були особи або обрані, або призначені королівськими чиновниками. Генеральні штати скликалися для того, щоб з'ясу­вати думку станів щодо миру або війни, у зв'язку з підписанням між­народних договорів і т.д. Але найчастіше король звертався до Гене­ральних штатів з проханням про фінансову допомогу або дозвіл на введення чергового податку. Генеральні штати зверталися до короля з проханнями, скаргами, протестами.Відповідно до затвердженого королем регламенту кожен стан за­сідав і голосував окремо. У зв'язку з цим були виділені три курії, в кожній з яких засідали духівництво, дворяни і міщани. Кожна курія мала | один голос, і тому у феодалів була завжди перевага над третім станом.У деяких регіонах Франції виникали місцеві станово-представницькі установи.

Дата добавления: 2015-05-23