Лауреати Нобелівської премії з економіки

1969 — Ян Тінберген (Голландія) і Рагнар Фріш (Норвегія) — за розробку математичних методів аналізу економічних процесів.

1970 — Пол Семюельсон (США) — за внесок у підвищення рівня науково­го аналізу в економічних науках.

1971 — Саймон Кузнець (США) — за емпіричні дослідження економіч­ного росту.

1972 — Джон Хікс (Велика Британія) і Кеннет Ерроу (США) — за роботу з теорії загальної економічної рівноваги і економіки добробуту.

1973 — Василь Леонтьєв (США) — за розробку методу затрати — випуск.

1974 — Фрідріх фон Хайєк (Австрія) і Гуннар Мюрдаль (Швеція) — за роботи в галузі теорії грошей, кон'юнктурних коливань і аналізу взаємозалеж­них економічних, соціальних і структурних явищ.

1975 — Тьяллінг Коопманс (США) і Леонід Канторович (СРСР) — за роз­робку теорії оптимального використання ресурсів.

1976 — Мілтон Фрідмен (США) — за дослідження в галузі споживання, історії і теорії грошей.

1977 — Бертіл Олін (Швеція) і Джеймс Мід (Велика Британія) — за праці в галузі міжнародної торгівлі та руху капіталів.

1978 — Герберт Саймон (США) — за дослідження процесів прийняття рішень в економічних організаціях.

1979 — Артур Льюіс (Велика Британія) і Теодор Шульц (США) — за роботи з еко­номіки країн, що розвиваються.

1980 — Лоуренс Клейн (США) — за дослідження економетричних коливань і економічної політики.

1981 — Джеймс Тобін (США) — за аналіз фінансових ринків і їх вплив на прийняття рішень у витратах, зайнятості, виробництві, цінах,

1982 — Джордж Стіглер (США) — за дослідження промислових струк­тур, функціонування ринків, а також причин і наслідків державного регу­лювання.

1983 — Жерар Дебре (Франція) — за введення нових методів аналізу в економічну теорію і праці з теорії загальної рівноваги.

1984 — Річард Стоун (Велика Британія) — за фундаментальний внесок у створення системи національних рахунків.

1985 — Франко Модільяні (Італія) — за аналіз фінансових ринків і про­цесів заощадження.

1986 — Джеймс Б'юккенен (США) — за розвиток основ теорії прийняття економічних і політичних рішень.

1987 — Роберт Солоу (США) — за внесок в теорію економічного росту.

1988 — Моріс Алле (Франція) — за внесок в теорію ринків і роботи з ефективного використання ресурсів.

1989 — Трюгве Хаавельмо (Норвегія) — за прояснення ймовірних основ економетрики і аналіз одночасних економічних структур.

1990 — Гаррі Марковіц (США), Мертон Міллер (США) і Уільям Шарп (США) — за роботи з теорії фінансової економіки.

1991 — Рональд Коуз (Велика Британія) — за роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності.

1992 — Гері Беккер (США) — за розширення сфери застосування мікроекономічного аналізу.

1993 — Роберт Фогель (США) і Дуглас Норт (США) — за роботи з еконо­мічної історії.

1994 — Джон Ф. Неш (США), Джон Ч. Харшані (США), Рейхард Зельтен (Німеччина) — за внесок у розробку теорії ігор в їх прикладенні до економіки.

1995 — Роберт Е. Лукас-молодший (США) — за розвиток і застосування раціональних очікувань і за вдосконалення на цій базі макроекономічного аналізу та поглиблення нашого розуміння економічної політики.

1996 — Джеймс Мірліс (Велика Британія) і Уільям Вікрі (США) — за фундамен­тальний внесок в економічну теорію стимулів в умовах асиметричної інформації.

1997 — Роберт Мертон (США) і Мірон Скоулз (Канада) — за новий метод визначення вартості похідних.

1998 — Амартія Сен (Індія) — за внесок в економічний аналіз добробуту населення.

1999 — Роберт Манделл (Канада) — за цикл робіт з грошово-кредитної і фіскальної політики.

2000 — Даніел Л. МакФадден (США) — за розробку теорії та методів аналізу дискретного вибору; Джеймс Дж. Хекман (США) — за розробку теорії та методів аналізу відібраних зразків.

2001 — Джордж Ейкерлоф (США), Майкл Спенс (США), Джозеф Стігліц (США) — за дослідження функціонування ринку в умовах "асиметричної інформації".

2002 — Деніел Канеман (США) — за розуміння комплексного підходу до психологічних досліджень в економіці, особливо відносно суджень та прийняття рішень в умовах невизначеності; Вернон Сміт (США) - за створення лабораторних експериментів в якості інструменту емпіричного економічного аналізу, особливо при вивченні альтернативних ринкових механізмів.

2003 — Роберт Енґл (США) — за методи аналізу часових рядів з циклічними тенденціями (авторегресивна умовна гетероскедастичність); Клайв Гренджер (Велика Британія) - за методи аналізу часових рядів з загальними тенденціями (коінтеграція).

2004 — Фінн Кідланд (Норвегія), Едвард Прескотт (США) — за внесок у вивчення впливу фактору часу на економічну політику та дослідження рушійних сил ділових циклів.

2005 — Роберт Ауманн (США, Ізраїль), Томас Шеллінг (США) - за укріплення нашого розуміння конфлікту та співпраці на основі аналізу теорії ігор.

2006 — Едмунд Фелпс (США) — за аналіз міжчасового обміну в макроекономічній політиці.

2007 — Леонід Гурвич (США), Ерік Мескін (США), Роджер Маєрсон (США) — за створення основ теорії оптимальних механізмів.

2008 — Пол Кругман (США) — за аналіз торгівельних моделей і місць розташування економічної активності.

2009 — Елінор Остром (США) — за роботу з аналізу економічного управління, Олівер Вільямсон (США) - за роботу з аналізу економічного управління.

2010 — Пітер Даймонд (США), Дейл Мортенсен (США), Крістофер Піссарідес (США) — за роботу з аналізу ринків з моделями пошуку.

2011 — Томас Сарджент (США), Крістофер Сімс (США) — за емпіричні дослідження причинно-наслідкових зв'язків у макроекономіці.

2012 — Елвін Рот (США), Ллойд Шеплі (США) — за теорію стабільного розподілу та практику устрою ринку.

Рекомендована література до курсу

«Історія економіки та економічної думки»

1. Лановик Б. Д. Економічна історія: Курс лекцій / Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, В. Ф. Чайковський – К.: Вікар, 2000.

2. Царенко О. М. Економічна історія України і світу / О. М. Царенко, А. С. Захарчук – Суми, 2001.

3. Калінічева Г. І. Економічна історія / Г. І. Калінічева – К., 1998.

4. Тимошина Т. М. Экономическая история зарубежных стран: Учебное пособие / Т. М. Тимошина, под. ред. проф. М. Н. Чепурина – М., 2000.

5. Поляк Г. Б. История мировой экономики / Г. Б. Поляк, А. Н. Марков – М., 2001.

6. Белих В. Г. История экономики (факты, даты, цифры, реформы) / В. Г. Белих – М., 1999.

7. Лойберг Т. М. История экономики: Уч. пособие для студентов вузов / Т. М. Лойберг – М., 1999.

8. Бор М. З. История мировой экономики: Конспект лекций / М. З. Бор – М.: Дело и Сервис, 2000.

9. Юхименко П. І. Економічна історія: Навч. посіб. / П. І. Юхименко – К.: Вікар, 2004.

10. Лановик Б. Д. Економічна історія України і світу: Підручник / Б. Д. Лановик – К.: Вікар, 1999.

11. Агапова И. И. История экономической мысли: Курс лекций / И. И. Агапова – М., 1998. – 248 с.

12. Бартенев С. А. История экономических учений в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие / С. А. Бартенев – М., 2002. – 192 с.

13. Гусейнов Р. М. История экономических учений: Учебник для вузов / Р. М. Гусейнов и др. – М., Новосибирск, 2001.– 252 с.

14. Історія економічних учень: Підручник у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича – К, 2005.– Ч. 1 – 567 с., Ч. 2 – 567 с.

15. Ядгаров Я. С. История экономических учений (Краткий курс): Учебник для вузов / Я. С. Ядгаров – М., 2002. – 320 с.

16. Злупко С. М. Українська економічна думка: Хрестоматія / С. М. Злупко – К.: Знання, 1998. – 448 с.

17. Чунтулов В. Т. Экономическая история зарубежных стран (Курс лекций): Учебное пособие для студентов эконом. факультетов вузов / В. Т. Чунтулов – К.: Изд. Киев. ун-та, 1959.

18. Конотопов М. В. Экономическая история: Уч-ник для вузов, 6-е изд-е / М. В. Конотопов, С. И. Сметанин – М.: ИТК «Дашков и К», 2003. – 488 с.

19. Лановик Б. Д. Економічна історія України і світу: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Б. Д. Лановик та ін. – К.: Вікар, 2004. – 486 с.

20. Юхименко П. І. Економічна історія (Текст): Навч. посібник, 2-е видання./ П. І. Юхименко – К.: Вікар, 2006. – 341 с.

21. Економічна історія України: Підручник / за заг. ред. Б. Д. Лановика – К.: «Юридична книга», 2004. – 456 с.

22. Тимочко Н. Економічна історія: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Н. Тимочко, О. Пучко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 216 с.

23. Лановик Б. Д. Економічна історія: Курс лекцій / Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович – К., 2003.

24. Мочерний С. В. Экономическая теория: Учебник, 2-е издание / С. В. Мочерный, В. К. Симоненко, В. В. Секрктарюк, А. А. Устенко – Киев, 2003. – С. 221-260.

25. Политэкономия: Учебник / Под ред. Д. Валового – М., 1999. – С. 142-148.

Дата добавления: 2015-05-23