Причини швидкого промислового та економічного піднесення в Німеччині в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст

Причини вповільнення темпів економічного розвитку та промислового відставання Франції на межі ХІХ–ХХ ст.

Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промисл. вир-ва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на чет­вертому місці. Причиною цього була, перш за все, поразка у франко-прусській війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигід­ним для Франції. Вона зобов'язана була сплатити Німеччині 5 млрд франків контрибуції і як гарантію виплати віддавала частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці землі були ек.-о найрозвиненіші, багаті на залізну руду, вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі промисл.. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію ввозити велику к-сть залізної руди і чорних металів.Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля. Таким чином росла собівартість франц. металовиробів, зменшувалася їхня конкурентоспроможність.У франц. промисл. також необхідно було міня­ти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом франц. капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За да­ними на 1908 р. у франц. промисл. і торгівлю було вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності —104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівко­лонії давав величезні прибутки. Відсталою у порівнянні із США та Німеччиною була й струк­тура франц. ек.-и. Скорочувалися потужності ме­талургії, вугільної та інших галузей промисл.. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. Існування гострих проблем у с/г також стримувало розвиток ек.-и. Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати наявні в с/г суперечності. Роздрібненість селянських господарств і низький техн. рівень зумовили нерозвиненість внутр.го ринку, затриму­вали "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок робочої сили, приріст населення. Непосильною для франц. с/г виявилася конкуренція амер. зерна та інших про­дуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структур­ної перебудови аграрного сектора країни. На світовий ринок Франція виходила в основному з доро­гими тканинами, парфумами, косметикою, ювелірними виробами та іншими предметами розкоші.

Індустріалізація кінця XIX — початку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та пер­ше місце у Європі. Після перемоги у франко-прусській війні 1870—1871 рр. відбулося об'єд­нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роздрібненість, митні бар'єри, сфор­мувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загально­державна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутр.го ринку країни. Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії, контрибуція у розмірі 5 млрд франків сприяли ек. зрост.ю Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово вини­кають нові заводи і фабрики. ек. піднесенню Німеччини сприяв фактор часу. Внаслідок запізнення промисл. перевороту та індустріалізації у промисл. запроваджувалися най­новіші науково-технічні досягнення. Інженерно-технічна дум­ка Німеччини в кінці XIX — на початку XX ст. за к-стю та якістю впроваджень та нових розробок поступалася лише американській. Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що при­скорений розвиток промисл., особливо важкої, був спрямо­ваний у державні замовлення на зброю, боєпри­паси, що у значній мірі зумовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне буд-во стимулювало розвиток металургії, добувної промисл.. Нім. металургія поступалася лише амер. Важлива роль належала ма­шинобуд., зокрема вир-ву двигунів внутр. згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисл.: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна. У процесі індустріалізації змінилася структура господар­ства Німеччини: промисл. почала домінувати в ек. системі країни. Німеччина напередодні І св. в. стала індустріально-аграрною, частка населення, зай­нятого у промисл., складала майже 50% від заг. числа працюючих. Темпи ек. зрост. були най­вищими у Європі.Сповільненими темпами розвивалася галузь легкої промисл., її відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеч­чині була нижчою, ніж у Франції та Англії. На відміну від США процес монополізації відбувався тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникло у вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній та вій­ськовій галузях промисл.. Напередодні І св. в. у Німеччині було близько 600 монополістичних об'єд­нань. Незначна к-сть колоніальних володінь примушувала нім. підприємців підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.

Дата добавления: 2015-05-23