Творчій спадок Євгена Слуцького

Туган-Барановський М. І.(1865–1919) Свою теоретичну діяльність він розпочав як марксист, проте згодом став на позиції лібералізму і реформізму. Вже перша його праця “Учення про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності” (1890) являла порівняльний аналіз теорій цінності класичної та австрійської шкіл. У ній Туган-Барановський визначає можли­вість синтезу двох підходів. Він доводить, що “граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям”.

Розвиток маржиналізму в Україні (М.Туган-Барановський, Р.Орженцький, О.Білімович).

Всесвітньо відомою стала праця Туган-Барановського “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя” (1894), в якій він досліджує закономірності розвитку капіталізму як господарської системи, започатковує власну теорію криз і піддає сумніву правильність висновків К.Маркса щодо пояснення причин ек. циклу. Тим самим він поклав початок сучасній інвестиційній теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанства про заощадження та інвестиції як вихідний внутрішній імпульс усього механізму циклічних коливань, визначив функціональний взаємозв’язок основних чинників ек. активності, втілений Кейнсом у його мультиплікаторі.

Загальновизнаним у світо­вій ек. науці є внесок Туган-Барановського в роз­робку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін. Його концепція соціалізму була близькою до соціал-реформістської. Він не лише заперечував революційне насильство як засіб досягнення соціалізму, але й попереджав про безпеку встановлення державного соціалізму: вади надмірної централізації можуть призвести до обмеження особистої свободи, бюрократизації управління, регресу. Особливо він наголошував на негативних наслідках націоналізації землі для селянства

Одним з найяскравіших представників маржиналізму в Україні був Р. Орженцький. У його працях основні засади маргіналізму знайшли детальний виклад та власне оригінальне обгрунтування і розвиток. Ґрунтовне викладення теорії К. Менгера в частині тео­рії цінності, визначення кількісної величини цінності гра­ничною корисністю, виведення законів цінності (знижен­ня, підвищення та співвідношення) як формальних законів свідомої діяльності, критика з позицій психологічної школи трудової теорії вартості класиків та інтерпретації її К. Мар­ксом тощо міститься в першій науковій праці Р. Орженцького «Полезность и цена. Политико-экономический очерк», виданій в Одесі у 1895 р.

Проблема цінності розглядалася і в магістерській ди­сертації Р. Орженцького «Учение о ценности у классиков и канонистов» (Одесса, 1896), в якій історія питання про­стежується починаючи з античної літератури (творів Аристотеля), дається історико-філософське обгрунтування пси­хологічного напряму в дослідженні економічних явищ, ви­соко оцінюється перевага пропонованого ним розуміння природи цих явищ порівняно з класичною школою полі­тичної економії. Розкривається сутність теорії граничної корисності. Саме цю теорію вчений вважає тим ключем, що допомагає розкрити внутрішній зміст теоретичних концеп­цій, розроблених у руслі інших напрямів політичної еко­номії: «Завдання правильної і всебічної теорії цінності по­лягало б, на нашу думку, в тому, щоб, виходячи з цілком правильних і в сучасний період більш або менш визнаних положень теорії граничної корисності, дати внутрішнє по­яснення, показати основу всіх тих зовнішніх і емпіричних співвідношень та законів обміну, які розроблені і відкриті іншими теоріями».

О. Білімович. Послідовник Київської психоло­г. школи, він був переконаним противником трудової теорії цінності. «К вопросу о расценке хозяйственных благ» (1914) По­в'язуючи величину цінності з інтенсивністю потреб, учений вважав, що гранична корисність «є не що інше, як відбиття того задоволення потреб, яке залежить від даної кількості блага». Проте на відміну від теоретиків австрійської школи О. Білімович заперечував можливість вимірювання таких суб'єктивних величин, як інтенсивність потреб, корисність та суб'єктивна цінність речей не тільки на практиці, а й в теорії.

Теорію граничної корисності О. Білімович, подібно до Ф. Візера, Є. Бем-Баверка, Дж. Кларка та ін., доповнює теорією витрат виробництва, вносячи у неї засади маргіналізму, а також подає у власному трактуванні теорію вмінення. Ціна продуктів, вважає він, регулюється цінами фа­кторів виробництва, кожен з яких має свою продуктивність і створює відповідний доход. Він, як і Є. Бем-Баверк, пояснює прибуток різницею оцінок теперіш­ніх благ (заробітна плата або спожиті продуктивні блага) та благ майбутніх (засоби виробництва і праця) і трактує його як результат «очікування» капіталу. Заробітну плату О. Білімович розглядає як оплату всієї праці робітника і пов'язує її розмір з рівнем продуктивності праці, тобто ста­вить заробітну плату, як і прибуток, у пряму залежність від суто економічних факторів.

На думку учених-маржиналістів, забезпечити ефектив­ність цього поступального руху можна було лише шляхом раціонального використання основних факторів виробницт­ва—праці й капіталу, що, в свою чергу, неможливо без гармонізації відносин між ними, досягнення їхньої єдності і взаємодії.

Під впливом соціальної теорії розподілу, розробленої М. Туганом-Барановським незалежно від теорії ціни й цінності, О. Білімович доходить висновку про слушність ідеї регулювання рівня заробітної плати через сферу розподілу національного доходу і про можливість поступового вклю­чення ряду соціально-психологічних елементів у схеми те­орії розцінки: «Навіть вплив таких умов, як розвиток само­свідомості у робітничого класу і пов'язані з ним згода чи небажання... працювати за певну плату,— писав він у праці «Социальная теория распределения»,— може бути включе­на у теоретичну схему шляхом введення даних про суб'єк­тивну обтяжливість праці для робітника і певну інтенсив­ність його потреб у різних господарських благах».

Ще однією характерною рисою формування і розвитку маржинального напряму в Україні була добра обізнаність його представників з досягненнями математичної школи як на Заході, так і в Росії, плідне їх використання і розви­ток. Вважається, що саме Білімович дав в економічній лі­тературі того часу найбільш детальне висвітлення всіх ар­гументів за і проти застосування математичних методів з позицій психологічної школи. Сам учений при цьому запе­речував можливості застосування математичного методу для аналізу економічних явищ, розглядав його тільки як метод викладення тих чи інших положень економічної теорії.

Є. Слуцький навчався на юридичному факультеті Київського університету. Проте згодом він став видатним економістом-математиком. Найважливішим дослідженням Слуцького «До теорії збалансованого бюджету споживача», яка грунтується на концепції граничної корисності. Вчений представив власне розуміння функції корисності. Корисність будь-якого поєднання благ, на його думку, є величина, що має властивість набувати тим більшого значення, чим більшою мірою це поєднання виявляється кращим для певного індивіда. Сформулював принципи, на яких побудована теор і я бюджету споживача. Основним з них є те, що як функція корисності так і її похідні є неперервними. Слуцький розглянув блага двоякого роду: такі, гранична корисність яких знижується при збільшенні їх кількості, і такі, що їх гранична корисність за тих самих умов збільшується. Перші вчений назвав благами насичуючими, 2-і ненасичуюми. На основі врахування основних умов поведінки споживача Слуцький вивів закон попиту: «І. Попит на благо, яке відносно необхідне, завжди нормальний, тобто зменшується, якщо ціни зростають, і навпаки. ІІ.Попит на благо, відносно не необхідне, може бути анормальним, тобто збільшуватися із зростанням ціни і зменшуватися з її зниженням.» Слуцький увів поняття компенсованої зміни ціни. Це явище має місце тоді, коли збільшення ціни відбувається із зростанням доходу. Висновоки Слуцького: Якщо бюджет споживача нормальний, то попит на кожне благо збільшується разом із зростанням доходу і зменшується із збільшенням ціни на благо. Якщо бюджет анормальний, то приростання доходу означає посилення попиту для благ насичуючих і його зменшення посилення попиту для благ ненасичуючих Проте дослідження Слуцького привернуло увагу зарубіжних економістів лише через деякий час.Відверто пор запозичення ідей слуцького зізнався лауреат нобелівської премії Хікс. Відзначивши високу математизованість праць Слуцького, Хікс визнав, цо саме український вчений розробив поняття основного рівня вартості, який показує, як зміна ціни товару Х1 впливає на попит індивіда на інший товар. Цей вплив Хікс назвав ефектом доходу і відповідно ефектом заміщення. У світовій економічній думці Є. Слуцького визнано одним з родоначальників праксеологіїнауки про принципи раціональної діяльності людей та її використання в економічних дослідженнях. Він намагався зняти з функції корисності її психологічну оболонку та подати її як об'єктив­ну математичну характеристику надання споживачем переваг за пев­них економічних обставин.

Дата добавления: 2015-05-23