За що боровся Микита Шаповал?

Шаповал Микита Юхимович (25.05.1882 – 25.02.1932) – український громадсько-політичний діяч, письменник і публіцист. Народився у с.Сріблянці Бахмутського повіту на Донеччині. Навчався у Харківському університеті та Київському комерційному університеті. У 1901 р. вступив до Революційної української партії, брав активну участь в українському національному русі. Після нетривалого перебування на військовій службі заарештований, кілька місяців перебував в ув’язненні в варшавській цитаделі. У 1909-1914 рр. М.Ю.Шаповал видав і редагував у Києві журнал “Українська хата”. У квітні 1917 р. став одним з ініціаторів створення Української партії соціалістів-революціонерів, а з липня 1917 р. - членом Центрального Комітету УПСР. З березня 1917 р. М.Ю.Шаповал входив до складу Української Центральної Ради, з липня 1917 р. – Малої Ради. Після проголошення Української Народної Республіки (20.11.1917) призначений міністром пошти і телеграфу Генерального Секретаріату УНР. Разом з М.Грушевським і В.Винниченком розробив один з проектів IV Універсалу, брав участь у виробленні спільної редакції цього історичного документа. У листопаді 1918 р. – січні 1919 р. М.Ю.Шаповал очолював Український національний союз. З 26.12.1918 р. до 11.02.1919 р. – міністр земельних справ в уряді В.Чехівського. З лютого 1919 р. перебував у Галичині. У 1919-1920 рр. працював секретарем дипломатичної місії УНР у Будапешті, пізніше жив у Празі. Очолював УПСР в еміграції. Разом з Н.Григоріївим пропагував принцип “диктатури трудових мас”; рішучо засуджував діяльність “закордонної делегації” УПСР у Відні, яка відстоювала ідею перетворення УНР на “радянську республіку” та пошуку шляхів примирення з більшовицькою Росією. У 1921 р. М.Ю.Шаповал разом з Н.Григоріївим та М.Галаганом виступали ініціаторами організації Українського громадянського комітету (діяв до 1925 р.). Керована М.Ю.Шаповалом організація спричинила до заснування, за підтримки чехословацького уряду, Української господарської академії у Подєбрадах (1933) та Українського високого педагогічного інституту ім.Драгоманова у Празі (1923). У 1922-1928 рр. М.Ю.Шаповал видав і редагував журнал “Нова Україна”. Помер і похований у Ржевницях біля Праги. Автор численних публіцистичних праць, зокрема, “Революційний соціалізм на Україні” (1921), “Стара і нова Україна” (1926), “Міжнаціональне становище українського народу” (1934), “Гетьманщина і Директорія” (1958), поетичних збірок (“Сни віри”, 1908; “Самотність”, 1910; “Лісові ритми”, 1917), нарисів (“Жертви громадської байдужості”, 1910; “Шевченко і самостійність України”, 1917; “Листи із лісу”, 1918).

Як державний і політичний діяч Микита Юхимович Шаповал за поглядами і діями був центристом, постійно критикував і виступав проти крайніх лівих (більшовиків) та крайніх правих (фашистів).

Соціолог і політик, Микита Шаповал, працюючи над теорією суспільства, велике значення надавав фундаментальному вивченню нації як соціального явища та проблем національного розвитку України.

Як редактор видань ставив за мету пробудження національної свідомості серед нашого суспільства.

Поєднував ідею прилучення українського суспільства до модерної світової цивілізації.

Боровся проти етнографічно зацикленого українофільства та українського лібералізму.

Відстоював національну культуру.

Спрямовував ідейно український рух не лише до культури, але і до політичної боротьби.

Розробив наукову програму (теорію) визвольної боротьби. "Національна свідомість... націй є засобом визволення їх з неволі...". Категорично заперечував думку існування особливого духу нації, наявність у нації містичних основ.

Засуджував твердження про особливість будь-якої нації. Вважав національні цінності вищими за класові.

Гостро критикував марксизм за зведення історичного процесу до класової боротьби. "Соціальний процес - є боротьба різних соціальних груп, а не лише класів, і то із застереженням, що ця боротьба не безперервна". Історичний суспільний процес, за Шаповалом, - це боротьба і співробітництво, тобто рівновага.

Обґрунтував діалектичну взаємозалежність національного і соціального визволення.

Розмежовував націоналізм і шовінізм. Націоналізм переростає у шовінізм при монополії ідеології для досягнення егоїстичної мети будь-якою соціальною групою суспільства.

Проголошував інтернаціоналізм вселюдським ідеалом згоди націй, а не класів чи окремих партій.

"Соціалізм перестає бути інтернаціональним, якщо він губить національний характер".

"Бажаючи свободи собі, не поневолювати нікого".

"Суспільний устрій установлюють не революції, а постає він наслідком певного процесу, котрий може тягнутися сотні років. Соціалістичне суспільство складеться наслідком довгого процесу".

Вбачав успіх революції в Україні лише за умови єдиного національного фронту трудової демократії в складі селян, робітників і трудової інтелі Ґ енції.

Шаповал був прихильником етичного соціалізму - засуджував терор і насильство у революції, визначав людське життя і особу найвищою цінністю.

Найбільший здобуток у науковій діяльності - створення теорії України як суспільства. "Справжнє визнання нації виявиться у створенні окремого суспільства зі своїм господарством, культурою й державою".

Довів, що українське суспільство можна побудувати довготривалими творчими зусиллями, а не відвоювати чи проголосити.

Державний ідеал Микити Шаповала - самостійна, незалежна, соборна робітничо-селянська соціалістична демократія. "Самодіяльність можлива тільки в демократії і як демократія".

Моделював функції держави в діяльності "внутрішньої і зовнішньої поліції", в управлінні окремими господарськими галузями (транспорт, надра, освіта).

На його думку, демократія в майбутній країні повинна носити обмежений, "трудовий характер" - для працюючих.

Наголошував, що "деспотична держава трудових мас є ворогом трудящих класів, як і поміщицько-капіталістична".

Переконував, що усілякі концепції монархізму, фашизму, більшовизму є ворожими за своєю суттю навіть самій ідеї українського відродження, визволення, суспільного будівництва.

Разом з тим, був неабияким знавцем поезії і видав декілька власних поетичних збірок.

Дата добавления: 2015-05-23