Анодно-механічна обробка

Анодно-механічна обробка, запропонована в 1943 р. В. М. Гусєвим, ґрунтується на одночасній дії електромеханічного та електроіскрового процесів, що відбуваються у середовищі електроліту, яким є водний розчин рідкого скла. В результаті пропускання крізь ванну постійного струму на поверхні заготовки (анода) утворюються плівки з продуктів розчинення металу, які механічно видаляються інструментом (катодом). Оскільки вершини шорсткості на оброблюваній поверхні анода відокремлені від катода невеликим проміжком, через нього проходить короткочасний дуговий розряд. При цьому мікроскопічна ділянка по­верхні деталі оплавляється і розплавлені частинки також видаляються рухомим анодом, тобто відбуваються електроерозійні процеси. Заготовці або інструменту надають руху подачі. При м’якому режимі, коли густина струму менша за 15 А/см², обробка здійснюється в основному за рахунок електрохімічного розчинення і механічного видалення плівки. У такий спосіб здійснюють так зване анодно-механічне шліфування і досягають шорсткості поверхні Rz0,32...0,04. При більш жорсткому режимі метал із зони видаляється за рахунок електроенергії і шорсткість обробленої поверхні відповідає Rz 160...20.

Цей метод ефективно використовують для відрізання заготовки з важкооброблюваних високоміцних сплавів.

На рис. 54.4, а показано схему анодно-механічного відрізання.

Рисунок 4 – Схема анодно-механічного відрізання заготовки

Інструмент / (катод) — тонкий диск з м’якої сталі, який обертається з великою швидкістю, стикається з заготовкою 3 (анодом). У зону контакту трубою 2 надходить рідке скло. Диск і заготовку під’єднують до генератора постійного струму. Процес ведуть на жорстких електричних режимах, тому поряд з анодним розчиненням і механічною дією істотну роль відіграють електротермічні процеси.

Електроконтактна обробка ґрунтується на електромеханічному руйнуванні металу під дією електродугових розрядів швидко переміщуваним інструментом.

Рисунок 5 – Схема електроконтактної обробки

Знімання металу з заготовки 2 (рисунок 5 ) здійснюється у повітряному середовищі за допомогою обертового диска 1 (електрода), який править за робочий інструмент. Диск і заготовку сполучено з джерелом живлення — знижувальним трансформатором 3. Під час обертання диска, до якого заготовка притискується під тиском (2...5) • 10⁴ Па, відбувається періодичний розрив контактів, виникають електродугові розряди, під дією яких метал заготовки руйнується. Дотикання під невеликим тиском двох металевих електродів (інструмента і заготовки) спричиняє утворення в місці контакту підвищеного перехідного опору.

Електричний струм, що проходить крізь місце контакту, внаслідок виділення тепла нагріває, розм’якшує і плавить метал заготовки, полегшуючи його видалення. Щоб уникнути сильного розігрівання і плавлення інструмента-електрода, його обертають із швидкістю, що перевищує 30 м/с, при якій тривалість стикання контактуючої ділянки диска з заготовкою мізерно мала. Обертовий диск викидає частинки розжареного металу у вигляді снопа іскор. Оскільки до інструмента і заготовки можна підвести струм великої потужності, інтенсивність процесу досить велика і в ряді випадків може перевищити за продуктивністю звичайну обробку різанням. Разом з тим він не забезпечує високої точності і шорсткість поверхні не перевищує Rz 80...20. Крім того, при великому зніманні металу в поверхневому шарі відбуваються значні фазові зміни, можуть виникнути тріщини та інші вади. Тому електроконтактну обробку використовують головним чином для виконання грубих і невідповідальних операцій (наприклад, зачищання виливків та штамповок з важкооброблюваних сплавів).

Дата добавления: 2015-05-23