Властивості. Кисневі і безкисневі кислоти

Основність кислот

Кисневі і безкисневі кислоти

Залежно від того, входить кисень до складу кислотного залишку чи не входить, кислоти поділяються на кисневі і безкисневі.

До найбільш вживаних кисневих кислот належать сульфатна (сірчана) кислота H₂SO₄, нітратна (азотна) кислота HNO₃ і фосфатна (фосфорна) кислота H₃PO₄.

Кисневі кислоти можна розглядати також як гідроксиди (найчастіше неповні, або оксиди-гідроксиди) кислотних оксидів, тобто як продукти приєднання води до кислотних оксидів (ангідридів). їх зображають такою загальною формулою: n R_xO_y • m Н₂О, де x і y залежать від валентності кислотоутворюючого елементу, а n і m — від типу кислоти. Наприклад:

• SO₃ + Н₂О = SO₃ • Н₂О, або SO₂(ОН)₂

(Сульфатна кислота Н₂SO₄)

• Р₂О₅ + Н₂О = Р₂О₅ • Н₂О, або 2РО₂(ОН)

(Метафосфатна кислота НРО₃)

• Р₂О₅ + 3Н₂О = Р₂О₅ • 3Н₂О, або 2РО(ОН)₃

(Ортофосфатна кислота Н₃РО₄).

Однак гідроксидами (чи оксидами-гідроксидами) кислоти звичайно не називають, а терміном гідроксид користуються тільки для назв основ (гідроксидів металів) і амфотерних гідроксидів. Прикладом найбільш вживаних безкисневих кислот можуть бути хлоридна (хлороводнева, або соляна) кислота HCl, бромідна кислота HBr, сульфідна (сірководнева) Н₂S і інші кислоти.

Залежно від кількості кислотних атомів водню молекули кислот.поділяються на одноосновні, двоосновні, триосновні і т. д. Наприклад, хлоридна кислота HCl одноосновна, сульфатна кислота H₂SO₄ — двоосновна, фосфатна кислота H₃PO₄ — триосновна і т. д.

• HNO₃ — нітратна кислота (азотна)
• Н₂SO₄ — сульфатна кислота (сірчана)
• Н₃РО₄ — ортофосфатна кислота (фосфорна)
• НРО₃ — метафосфатна кислота
• Н₂СО₃ — карбонатна кислота (вугільна)
• Н₃ВО₃ — боратна кислота (борна)

Якщо ж кислотоутворюючий елемент проявляє в молекулі даної кислоти нижчу позитивну валентність, то назва кислоти має закінчення -итна або -ітна. Наприклад:

• HNO₂ — нітритна кислота (азотиста)
• Н₂SO₃ — сульфітна кислота (сірчиста)

Назви безкисневих кислот у таких випадках мають закінчення -идна або -ідна. Наприклад:

• HCl — хлоридна кислота (хлороводнева, або соляна)
• HI — йодидна кислота (йодоводнева)
• HBr — бромідна кислота (бромоводнева)
• H₂S — сульфідна кислота (сірководнева)

Деякі кислоти при звичайних умовах являють собою рідини, наприклад нітратна HNO₃ і сульфатна Н₂SO₄ кислоти, а деякі — тверді речовини, як фосфатна кислота Н₃РО₄, боратна Н₃ВО₃ і ін. Більшість кислот добре розчиняється у воді, але деякі практично не розчиняються (наприклад, силікатна кислота H₂SiO₃). Водні розчини кислот відзначаються кислим смаком, руйнують рослинні і тваринні тканини і змінюють забарвлення індикаторів, зокрема забарвлюють лакмус у червоний колір. Ці спільні властивості усіх кислот обумовлюються наявністю в їх розчинах іонів водню.

Хімічні властивості кислот визначаються їх відношенням до основ і основних оксидів. Найбільш характерною властивістю їх є здатність вступати з основами в реакції нейтралізації.

Наприклад:

• HCl + NaOH = NaCl + H₂O
• 3H₂SO₄ + 2Al(OH)₃ = Al₂(SO₄)₃ + 6Н₂О

З основними і амфотерними оксидами кислоти теж утворюють солі:

• 2HNO₃ + MgO = Mg(NO₃)₂ + H₂O
• 3H₂SO₄ + Al₂O₃ = Al₂(SO₄)₃ + 3H₂O

Крім того, кислоти взаємодіють і з активними металами (що стоять в електрохімічному ряду напружень лівіше від водню) з утворенням солі і виділенням водню (з нітратної кислоти водень не виділяється). Наприклад:

• 2HCl + Zn = ZnCl₂ + H₂ ↑
• 3H₂SO₄ + 2Al = Al₂(SO₄)₃ + 3H₂ ↑

Дата добавления: 2015-05-23