За формою оподаткування 1 страница

8,9.

10. Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.

Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.

Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику.

Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.

Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

11. Фінансова стратегія - це основні напрями використання фінансів на

тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань є впровадження

власної грошової одиниці, проведення прозорої приватизації, подолання

інфляції і спаду виробництва тощо.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану під-в

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу

розвитку країни. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення

системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний

перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

13. Фінансовий механізм – це су купність форм і методів за допомогою яких забезпечуються система розподілу і перерозподілу ВВП, формування і використання фінансових ресурсів суб’єктів економіки

Складовими фінансового механізму є:

фінансове планування

оперативне управління

фінансовий контроль

Елементами фінансового механізму є:

ліміти (є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.)

резерви (мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.)

санкції

стимули

важелі (податки, ставки відсотка, норми амортизації, державне замовлення)

система норм і нормативів фінансові резерви

12. Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.

Фінансова система охоплює сукупність економічних відносин, на основі яких створюються і використовуються відповідні фонди ресурсів, з одного боку, а з іншого - це система органів, що організують ці відносини.

Державна фінансова система розвинутих країн включає такі ланки: державний бюджет, місцеві фінанси, спеціальні позабюджетні фонди та фінанси державних корпорацій.

14. Вдосконалення фінансового механізму в України здійснюється за напрямками:

Створення умов для розвитку ринку в Україні.

Забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

Вихід з фінансової кризи та забезпечення необхідних темпів економічного зростання

Науково обґрунтоване фінансове планування та прогнозування обсягів фінансових ресурсів.

Вдосконалення механізму дії фінансових санкцій, стимулів, важелів.

Підвищення дієвості і результативності фінансового контролю.

Управління фінансами – це діяльність держави пов’язана з пливом керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення певних цілей та результатів.

15. Управління - це сукупність прийомів та методів цільоспрямованої дії наоб'єкт для досягнення певного результату.

Важливою галуззю управлінської діяльності є управління фінансами. Йоговиконує спеціальний апарат за допомогою особливих прийомів та методів, втому числі різноманітних стимулів та санкцій.

В управлінні фінансами розрізняють об'єкти та суб'єкти управління.

Об'єктами є різноманітні види фінансових відносин; суб'єктами виступають тіорганізаційні структури, які здійснюють управління.

Існує три групи об'єктів:

- фінансових підприємств (організацій, закладів);

- страхові відносини;

- державні фінанси;

Їм відповідають такі суб'єкти управління:

- фінансові служби (відділи) підприємств;

- страхові органи;

- фінансові органи та налогові інспекції;

Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управлінняфінансами, називається фінансовим апаратом.

В управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів:планування, оперативне управління, контроль.

Планування займає важливе місце в системі управління фінансами. Самепід час планування будь-який суб'єкт господарювання різнобічно оцінює стансвоїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрямкиїх найбільш ефективного використання. Управлінські рішення приймаються наоснові аналізу фінансової інформації, яка повинна бути достатньо повною тадостовірною. Вона базується на бухгалтерській, статистичній та оперативнійзвітності.

Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб'єктівгосподарювання та держави, а підсумковим результатом - складанняфінансових планів, починаючи від кошторису окремої установи до вільногофінансового балансу держави. В кожному плані визначаються прибутки тавитрати на визначений період, зв'язки з ланками фінансової та кредитноїсистем (внески відрахувань на соціальне страхування, платежі до бюджету,платня за банківський кредит та ін.).

Фінансові плани мають усі ланки фінансової системи, до того ж формафінансового плану, склад його показників відображають специфіку відповідноїланки фінансової системи. Так підприємтсва та організації, які функціонуютьна комерційній основі складають баланси прибутків та витрат; установи, якіздійснюють некомерційну діяльність, - кошториси; кооперативні организації,громадські об'єднення та страхові компанії - фінансові плани; органидержавної влади - бюджети різних рівней.

Оперативне управління - це комплекс дій, які розробляються на основіаналізу фінансової ситуації, що склалася, та переслідуючіх ціль отриманнямаксимального ефекту при мінімальних витратах за допомогою перерозподіленняфінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться доманеврування фінансовими ресурсами з ціллю ліквідації "вузьких місць",вирішення знову виникаючих задач.

Контроль здійснюється й в процесі планування, й на стадії оперативногоуправління. Він дозволяє порівняти фактичні результати від використанняфінансових ресурсів із плановими, виявити резерви росту фінансовихресурсів, намітити шляхи найбільш ефективного господарювання.

16. Існує досить складна схема взаємозв'язку органів управління фі­нансовою системою з її окремими сферами й ланками. Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в чотири блоки. Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це насамперед Міністерство фінансів України: складання і виконання бюджету держави, у сфері державного кредиту погашення боргів, у міжнародних фінансових відносинах взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжна­родними фінансовими інститутами, фінанси підприємств організаційне регулювання фінансової діяльності

підрозділи — державне казначейство (виконання Державного бюджету) і контрольно-ревізійна служба: ревізії складання і виконання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань; у фінансах держав­ного сектора контроль за фінансовою діяльністю. До цієї ж групи відноситься державна податкова адмініс­трація: у сфері бюджету держави та загальнодержавних цільових фондах- облік платників податків і обов'язкових платежів, контроль за дотриманням по­даткового законодавства

Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи — Рахункова палата Верховної Ради України: контроль за складанням і виконанням, у сфері державного кредиту- контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик; контроль у сфері грошово-кредитної політики

Державна комісія з цінних паперів та фондо­вого ринку діє на ринку цінних паперів: Реєстрація випуску цінних паперів (крім державних): ліцензування діяльності фі­нансових посередників; регулювання операцій з цінними паперами: нагляд за діяльністю суб’єктів ринку. Комітет з нагляду за страховою діяльністю видача ліцензій на страхову діяльність; контроль, за діяльністю страхових компаній. Аудиторська палата має тісний зв’язок з фін підпр- видача ліцензій аудиторам і аудиторсь­ким фірмам, контроль за аудиторською діяльністю. Аудиторські фірми- проведення незалежного фінансового контролю Третій блок становлять фінансові інститу­ти, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України діє у таких сферах та ланках: кредитна система (реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд); державний кредит (агентські послуги уряду з розміщення держ ЦП); бюджет держави (організація касового виконання); Міжнародні фінансові відносини (проведення міжнародних розрахунків). Комерційні банки- здійснення банківських операцій. Міжбанкінська валютна біржа - купівля-продаж валюти. Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фі­нансові посередники, страхові компанії. До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України: акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій. Фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд виконують аналогічні функції відносно відповідних цільових ринків.

17. Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Мінфін України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.

Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Мінфіну України підпорядковуються Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата.

Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:

v розробка прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу;

v розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, подає пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між Державним бюджетом України та республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами;

vудосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;

v розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки;

v підготовці загальнодержавних національних програм, їх цільове фінансування;

v розробленні заходів, інвестиційної політики, розробленні та фінансуванні державних інвестиційних програм і програм економічного розвитку України;

v проведення аналізу ефективності діючої податкової системи та пропозицій щодо її удосконалення;

v Підготовка основних засад грошово-кредитної політики, поліпшення стану розрахунків і платежів;

v здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України випуск державних цінних паперів та організовує виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

v здійснює ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

v здійснюєуправління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

та ін.функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

18. Головними задачами Державної податкової адміністрації України є:

1. Здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю начислення податків, повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети податків, зборів і інших обов'язкових платежів, установлених законодавством.

2. Прийняття рішень щодо застосування фінансових санкцій і накладення адміністративних штрафів на порушників податкового законодавства і забезпечення їхній стягнення. Захист інтересів держави в судових органах у питаннях, пов'язаних із сплатою податків, зборів і інших обов'язкових платежів.

3. Прийняття нормативних і методичних документів із питань оподатковування, бухгалтерського обліку і звітності для виконання відповідних законодавчих актів.

Державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

1. Проводить безпосередньо й організує роботи державних податкових адміністрацій, пов'язаних із:

здійсненням контролю за виконанням законодавства про податки, інших платежах у бюджети і внесках у державні цільові фонди, законності валютних операцій, порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах і за їхнім використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги; проведенням усебічних перевірок, фактів приховання, заниження сум податків і інших платежів; виявленням, урахуванням, оцінкою і реалізацією конфіскованого, безгосподарсьго майна, що перейшло по праву правонаступництва до держави, і цінностей; проведенням перевірок правильності утримання і збереження засобів, отриманих в оплату державного збору, а також у випадку здійснення виконкомами сільських і селищних рад касових операцій із прийняттям від населення засобів на оплату податкових платежів.

2. Розрбляє і видає інструктивні і методичні документи про порядок використання законодавчих актів про податки, інших платежах у бюджети, внесків у державні цільові фонди.

3. Підтверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій і інших документів, пов'язаних із розрахунком і виплатою податків, інших платежів у бюджет, внесків у державні цільові фонди, а також форми звітів про проведену державними податковими адміністраціямиями роботі.

4. Роз'ясняє за допомогою засобів масової інформації порядок використання законодавчих і інших нормативно-правових актів про податки, інших платежах у бюджети, про внески в державні цільові фонди й організовує проведення цієї роботи державними податковими адміністраціями.

5. Проводить заходи з метою добору, розставлення, фахової підготовки і перепідготовки кадрів державної податкової служби.

6. Надає державним податковим адміністраціям методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження і перевірку її стану.

7. Організовує роботи зі створення інформаційної мережі, автоматизованих робітників місць і інших засобів автоматизації і комп'ютеризації робіт у державних податкових адміністраціях.

8. Розробляє основні напрямки, форми і методи проведення податкових перевірок, визначає задача і повноваження підрозділів податкових розслідувань державних податкових адміністрацій, координує і контролює їхня діяльність.

9. Під час здійснення, у межах своєї компетенції, контрольних функцій виявляє неправомірність дій підприємств, установ, організацій і громадян, що можуть свідчити про злочинницьку діяльність або створювати умови для такої діяльності, і передає наявну інформацію з цих питань відповідним спеціальним органам боротьби з організованою злочинністю.

10. Передає правоохоронним органам матеріали, що стосуються фактів правопорушення, за які передбачена кримінальна відповідальність.

11. Подає Міністерству фінансів України звіт про надходження податків, інших платежів у бюджет, внесків у державні цільові фонди.

12. Розробляє проекти міжурядових угод про усунення подвійного оподатковування прибутків і майна і попередженні податкових відхилень.

19. Державне казначейство України виконує такі функції:

організовує та здійснює касове виконання державного та місцевих бюджетів за принципом єдиного казначейського рахунка;

керує територіальними органами Державного казначейства;

веде облік асигнувань, кошторисних призначень та зобов'язань розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, цільових фондів на відповідних рахунках в органах Державного казначейства;

здійснює управління доходами і видатками державного та місцевих бюджетів, проводить операції з наявними бюджетними коштами, у т. ч. в іноземній валюті в межах розписів бюджетів;

виконує операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів державного та місцевих бюджетів, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного і місцевих бюджетів;

розподіляє між державним бюджетом та місцевими бюджетами відповідних рівнів відрахування від загально-державних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перераховує місцевим бюджетам належні їм кошти від зазначених відрахувань;

організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним і місцевими бюджетами;

веде зведений бухгалтерський облік руху коштів державного та місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства;

організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання державного, зведеного та місцевих бюджетів, подає зазначену звітність до Верховної Ради України, Уряду України та Мінфіну;

здійснює управління державним внутрішнім боргом та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргів відповідно до чинного законодавства (разом із Національним банком та Міністерством фінансів);

регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом і цільовими фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;

подає Міністерству фінансів у разі потреби пропозиції про скорочення видатків державного бюджету;

розробляє і затверджує нормативно-методичні та інструктивні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів;

розробляє проекти законодавчих та інших нормативних актів з питань, що належать до компетенції Державного казначейства;

організовує роботу територіальних органів Державного казначейства, пов'язану з дотриманням чинного законодавств України з питань виконання державного та міс-цевих бюджетів, надходження та використання коштів цільових фондів;

вживає заходи спрямовані на професійну підготовку та перепідготовку кадрів працівників органів Державного казначейства;

проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;

встановлює зв'язки з міжнародними фінансово-бан-ківськими установами, а також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їхньої діяльності та готує пропозиції щодо його використання в Україні.

Основними завданнями Державного казначейства України є:

- організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;

- управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- фінансування видатків Державного бюджету України;

- ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

- здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

- розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

- здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

20.Завдання державної контрольно-ревізійної служби України

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування (рис. 3.1).

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.

Порядок проведення перевірок державних закупівель визначається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Основні функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі

У статті 8 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" [1] зазначено, що Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції:

o організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

o проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

o здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно;

o здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю;

o розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

o здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю;

Дата добавления: 2015-05-23