Методи виявлення підробок живопису

Існує безліч способів лабораторних досліджень, що дозволяють визначити підробку: макрофотографія яка полегшує вивчення барвистого мазка його напрямку і його характерних рис; ультрафіолетове випромінювання яке дозволяє виявити підроблені підписи й визначити складені елементи основи (наприклад цвяхи фабричного виробництва в «середньовічному» панно).

Деякі мальовничі роботи виконані на металевій основі викликають особливі підозри оскільки майже не піддаються рентгенографічному аналізу.

Хімічний аналіз пігментів дозволяє визначити складові частини барвистого шару досліджувати підпису на основі аналізу кракелюр (кракелюри на підроблених підписах інші ніж на справжній частині картини) а також провести графологічний аналіз.

Нарешті художники-фальсифікатори нерідко допускають помилки іконографічного характеру й анахронізми; так підроблена картина.

Серед технік використовуваних художниками-фальсифікаторами можна назвати наступні: повторне застосування стародавніх матеріалів (полотно дерево мідь) або будь-якої іншої основи очищеної від барвистого шару (а іноді й неочищеної) на якій пишеться новий твір; «приклеювання» підробленої картини до стародавнього полотна як би підтверджувальна її автентичність; використання старих матеріалів наприклад порохнявого дерева меблевої дошки; штучне зістарювання сучасних матеріалів.

До інших менш популярним прийомів відноситься штучне відшаровування барвистого шару яке також надання підробці стародавнього вигляду. Крім того в XIX ст. фальсифікатори почали спробу опанувати стародавніми техніками відомими по трактатах але подібного роду підробки легко розрізняються при науковому дослідженні. Явними ознаками підробки вважаються два прийоми: перший складається в нанесення голкою на лаковий шар штучних кракелюр другий - у накладанні двох шарів лаку з різними термінами висихання. Найбільш частим прийомом фальсифікації є підроблені написи й етикетки на звороті полотна картини, що свідчать про передачу, на виставку, салон або аукціон, а також печатки галерей або приватних колекцій.

Але особливо популярні підробки підпису художника: іноді художник зафарбовує або навпаки зчищає який-небудь підпис і пише на її місці іншу більш коштовну іноді ж він видозмінює наявний підпис. Тому ПІДПИС художника не є автоматичною гарантією автентичності твору.

Однак дослідження кракелюр у тій частині картини де знаходиться підпис дозволяє визначити чи є твір справжнім і коли поставлений сам підпис в один чи час із написанням картини або пізніше. Відзначимо також що в XIX ст. часто використовувалися тональні лаки й смоли й обкурювання що дозволяло створити ілюзію шляхетної патини.

Ознакою підробки може бути й проклеювання основи свинцевим білилом практично що не піддається рентгенографічному аналізу й тому дозволяє замасковувати барвисті шари. Але самою серйозною технікою підробки є перекручування оригіналу або шляхом завершення незакінчених творів (жертвами цього стали Мане й Сезанн) або за допомогою фрагментування більших полотен у результаті чого виходить кілька маленьких картин.

Дата добавления: 2015-05-23