Система клеймування ювелірних виробів

Система клеймування ювелірних виробів

За видами матеріалів:

-ювелірні вироби з дорогоцінних металів без вставок (каміння);

-ювелірні вироби з недорогоцінних металів (мельхіор, бронза, латунь, мідь, сталь, сплави) без вставок;

-ювелірні вироби без металевої складової – з каменів, черепахового панциря, слонов кістки, дерева;

-ювелірні вироби з дорогоцінних та недорогоцінних металів із вставками: діамантові; з природного ювелірного каменю; з синтетичного ювелірного каменю та штучних матеріалів.

Класифікація за функціями:

ü особисті прикраси (натільні обручки, персні);

ü предмети туалету (пудрениці, шкатулки, флакони для парфумів);

ü прилади для паління;

ü годинники і приладдя для них (корпуси);

ü предмети сервіровки столу;

ü сувеніри, пам’ятні знаки – значки, медалі, монети;

ü предмети релігійного культу (оклади ікон, хрести);

холодна і вогнепальна зброя.

Система клеймування ювелірних виробів має захищати інтереси виробників і споживачів від підробок. Клеймо – це паспорт худ.виробу. Він підтверджує, що предмет виготовлено з металу зазначеної проби певним майстром в певній країні. Гарантом захисту є держава. В Росії система клеймування формувався протягом кінця 17-І пол.18ст. Вона склад-ся з проби, міського клейма, іменники пробірного майстра та іменника майстра-виготовлювача. Проба (лат пробую, оцінюю) – стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено ЮВ і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу у фіксованій кількості вагових одиниць сплаву. Історично склалися 3 системи проб: 1. каратна – за одиницю сплаву приймається 1/24 частина сплаву (1=24 карат); 2. золотникова – 1/96 від сплава; 3. метрична – 1/1000 сплаву. У 18ст.на території Росії була золотникова система, а в Україні і в Європі – каратна.

Міські клейма в 18ст зображали державний герб Росії з початк. буквами назви міста, могла бути вигравірована повна назва.

Іменник пробірника – знак власної відповідності державної посади особи (проюного майстра). У 18 ст. складався з початкових букв імені та прізвища проб.майстра з роком або без.

Іменник майстра складався з ініціалів майстра на щітках різної форми. Щіток – це заглиблення на поверхні ювелірного виробу, в якому проставлялася проба та іменники.

Система клеймування ювелірних виробів має захищати інтереси виробників і споживачів від підробок. Клеймо – це паспорт худ.виробу. Він підтверджує, що предмет виготовлено з металу зазначеної проби певним майстром в певній країні. Гарантом захисту є держава. В Росії система клеймування формувався протягом кінця 17-І пол.18ст. Вона склад-ся з проби, міського клейма, іменники пробірного майстра та іменника майстра-виготовлювача. Проба (лат пробую, оцінюю) – стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено ЮВ і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу у фіксованій кількості вагових одиниць сплаву. Історично склалися 3 системи проб: 1. каратна – за одиницю сплаву приймається 1/24 частина сплаву (1=24 карат); 2. золотникова – 1/96 від сплава; 3. метрична – 1/1000 сплаву. У 18ст.на території Росії була золотникова система, а в Україні і в Європі – каратна.

Міські клейма в 18ст зображали державний герб Росії з початк. буквами назви міста, могла бути вигравірована повна назва.

Іменник пробірника – знак власної відповідності державної посади особи (проюного майстра). У 18 ст. складався з початкових букв імені та прізвища проб.майстра з роком або без.

Іменник майстра складався з ініціалів майстра на щітках різної форми. Щіток – це заглиблення на поверхні ювелірного виробу, в якому проставлялася проба та іменники.

Дата добавления: 2015-05-23