Поняття, функції та види політичного менеджменту

Політичний менеджмент як один із різновидів менеджменту являє собою таку систему управління, в основі якої покладено політичні процеси, передбачення їх наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення реалізації їх у політичній практиці.

У системі сучасного управління поняття "політичний менеджмент" вживається в багатьох значеннях. Виділимо із них чотири найбільш вживані:

1) політичний менеджмент як соціальний інститут, який впливає на все політико-правове життя сучасного суспільства, суспільну, масову свідомість населення, структуру влади, політичну діяльність громадян;

2) політичний менеджмент як сукупність людей (менеджерів), які професійно зайняті політичною діяльністю в сучасному ринковому демократичному суспільстві або ж мають реальні механізми впливу на формування політики завдяки наявності у них політичних, економічних, психологічних, організаційних та інших важелів влади;

3) політичний менеджмент як наукова дисципліна, яка комплексно вивчає політичні, економічні, організаційно-технологічні, правові, психологічні та деякі інші аспекти, механізми управління політичною діяльністю в суспільстві. Іншими словами, йдеться не про якийсь-там частковий вплив з використанням лише обмежених (для прикладу, тільки політичних) важелів, а про комплексний вплив на політику, політичні рішення, що приймаються в суспільстві;

4) політичний менеджмент як мистецтво ("ремесло") політичного управління та регулювання, тобто йдеться про розроблення, використання, удосконалення відповідних методів, засобів, технологій та інших чинників впливу на політичні процеси і відносини.

Політичний менеджмент являє собою спробу осмислити найважливіші тенденції формування сучасного типу управління, спроектувати таку модель політичного управління, якій би були притаманні конструктивність, компетентність, професіоналізм, установка на гуманістичні цінності.

Становлення ринкових відносин потребує підготовки висококваліфікованих політичних і управлінських кадрів для роботи в органах місцевого самоврядування, громадських об´єднаннях, політичних партіях і комерційних структурах в ролі спеціалістів з політичної іміджології, політичної герменевтики, політичної комунікації, політичного лобіювання та ін.

Політичний менеджмент як наука про концептуалізацію політичної дійсності включає:

маркетинговий аналіз кон´юнктури політичного ринку й формування відповідного іміджу "політичного товару" — організації, лідера, кандидата, політичної платформи;

політичне забезпечення бізнесу;

вивчення політичних і соціокультурних чинників, які впливають на ділову активність;

зв´язок із громадськістю та професійне політичне лобіювання;

оволодіння мистецтвом роботи з людьми й організаціями;

опора на моральні, етичні, естетичні цінності.

Узагалі політичний менеджмент полягає в безпосередньому розгляді і втіленні в життя політичних рішень, розробленням яких займається спеціалізована група людей (політична, правляча еліти та ін.). Така група ставить собі за мету домогтися виконання політичних рішень і відповідної поведінки членів суспільства за допомогою правових норм, умовлянь та маніпуляцій.

Політичне рішення — це завжди процес, який починається з появи політичної проблеми і закінчується з вирішенням її.

Політичне рішення — це і спосіб реалізації інтересів учасників політичних подій. Політичне життя суспільства не зводиться до взаємин тільки тих, у кого влада в руках, і підлеглих. Воно є взаємодією інтересів різних учасників політичних подій, які мають на меті щось своє.

Своєчасність розроблення рішення. Усяка політична дія, тим більше політичне рішення, повинні відбуватися вчасно. Класичним прикладом дотримання цієї вимоги можна вважати знамените висловлювання: "Учора було рано, завтра буде пізно, владу варто брати сьогодні".

Системність урахування чинників, значущих для ухвалення рішення. Відповідність прийнятого рішення чинним у суспільстві правовим нормам, законам.

принципів людської діяльності, таких, як науковість, реальність, конкретність, конструктивність, альтернативність, оптимальність, можливість контролю.

Визначення кінцевої мети прийнятого рішення. Будь-яка політична дія повинна бути доцільною. Однак не завжди кінцева мета виявляється в самому рішенні. Суб´єкт політики зобов´язаний формувати мету майбутнього рішення на основі багатьох критеріїв. За рівнем впливу на об´єкт мета може ставитися як стратегічна, так і тактична, чи оперативна; за часом дії вона може бути довго-, середньо- і короткостроковою; мета може різнитися за масштабами і рівнями політичної ієрархічної структури, за пріоритетністю інтересів і за ступенем обов´язковості для різних учасників політичних подій. У будь-якому разі суб´єкт політики, приймаючи рішення, зобов´язаний ставити собі ясну й обов´язково досяжну мету.

"Метод гілок" (інкрементальний підхід, тобто поступове нарощування шляхом додавання малих величин) — найбільше поширений як метод послідовних, обмежених порівнянь. Суб´єкти управління прагматично відбирають серед імовірно відомих найприйнятніший варіант, причому плануються невеликі конкретні кроки для досягнення мети і перевага віддається прийнятним, а не максимально ефективним варіантам. Ця модель спрощує процес приймання рішень.

Однак цього не завжди буває достатньо. Досягає бажаного результату в політиці той, хто приймає рішення й обов´язково включає в роботу паралельно з алгоритмом на тій же, четвертій, фазі процесу ще одну політологічну технологію, яка називається інформаційно-аналітичною базою підтримки ухвалення політичного рішення. Названа політологічна технологія містить у собі такі елементи:

оцінювання рівня інформованості учасників політичних подій про проблемну ситуацію, врахування цього рівня при оцінюванні сили їхнього впливу на ухвалення можливого рішення;

систематизація політичних подій з урахуванням їхньої відповідності рівню активності різних учасників політичних подій;

оцінювання ступеня політичної активності учасників політичних подій у їхньому ставленні до рішення, що приймається (за відомою схемою: висловлення наміру — дії — насильство);

політичний моніторинг — відстежування і раннє запобігання найбільш небажаним діям з боку будь-яких учасників політичних подій щодо рішення, яке готується;

процедура (за особливою технологією) протидії опозиційним силам у ході приймання й реалізації політичного рішення;

виявлення ієрархії дій (і на підтримку, і на протидію) учасників політичних подій з приводу ухвалення політичного рішення (за схемою: головне — необхідне — другорядне);

політичний контент-аналіз позицій прихильників і супротивників рішення;

експертна оцінка для аналізу проблемної ситуації і для вибору альтернатив прийнятому рішенню;

прогнозування можливої долі політичного рішення, що готується, і кінцевих результатів реалізації його;

глибоке якісне відпрацювання всіх елементів алгоритму ухвалення політичного рішення.

Сучасна політологія виокремлює такі види політичного менеджменту: менеджмент виборчої кампанії і менеджмент правлячої команди. При цьому процес управління може розглядатися на різних рівнях управлінської ієрархії: загальнодержавному, регіональному, місцевому, галузевому та ін.

Дата добавления: 2015-05-23