Заходи оперативного впливу як юридичні факти

На динаміку зобов’язальних правовідносин впливає застосування заходів оперативного впливу, що виступають в якості юридичного факту. При цьому такі юридичні факти не є пасивним елементом механізму правового регулювання. Вони можуть застосовуватися як засіб впливу на поведінку суб’єктів.

Застосування заходів оперативного впливу може спричинити виникнення нових зобов’язальних правовідносин, тобто встановлення між суб’єктами нового юридичного зв’язку. До таких заходів слід віднести заходи оперативного впливу, пов’язані з виконанням зобов’язання за рахунок боржника. Відповідно до ст. 621 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків. Таке правило відображається у спеціальних нормах щодо окремих договорів. Наприклад, якщо покупець протягом гарантійного строку або інших строків виявить недоліки, не застережені продавцем, або фальсифікацію товару, то покупець має право вимагати від продавця або виготовлювача відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою на їх виправлення (ч. 1 п. 1 ст. 708 ЦК України); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України). У таких випадках виникає нове зобов’язання щодо виконання роботи третьою особою та продовжує водночас існувати первісне.

Найбільш поширеними юридичними наслідками застосування заходів оперативного впливу є припинення зобов’язальних правовідносин, що виступає антиподом їх виникнення, оскільки розриває правовий зв'язок суб’єктів, тому права і обов’язки припиняються [1, с. 76-77]. На припинення зобов’язального правовідношення може бути спрямовано застосування такого заходу оперативного впливу як одностороння відмова від зобов’язання у разі порушення зобов’язання. Таке право закріплюється у ст. 615 ЦК України.

Прикладом заходу оперативного впливу, що породжує припинення зобов’язального правовідношення може слугувати також відмова кредитора від прийняття виконання, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора (ч. 3 ст. 612 ЦК України). Наприклад, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 672 ЦК України).

Застосування деяких заходів оперативного впливу виступають підставою для призупинення зобов’язальних правовідносин. Такі заходи пов’язані з гарантійним забезпеченням належного виконання зобов’язання, що на думку В. П. Грібанова, становить головну функцію заходів оперативного впливу [2, с. 137]. Прямо спрямований на призупинення зобов’язальних правовідносин такий захід оперативного впливу, як притримання. Право на притримання передбачається в ст. 856 ЦК України за договором підряду, ч. 2 ст. 874 ЦК України за договором побутового підряду, ч. 4 ст. 916 ЦК України за договором перевезення, ст. 1019 ЦК України за договором комісії.

Правило про застосування уповноваженою особою заходів оперативного впливу, що породжують призупинення зобов’язального правовідношення також розміщено у ч. 3 ст. 933 ЦК України, де зазначається, що «у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі».

Найбільш складним моментом динаміки зобов’язального правовідношення є його зміна, незалежно від того, чи є зміна правовідношення наслідком правопорушення чи ні [3, с. 18]. Особливістю зміни правовідношення полягає у тому, як слушно зазначав В. Ф. Попондопуло, що, існуючи у зміненому вигляді, правовідношення зберігає свої ознаки [3, с. 18-19]. Це означає, що припинення зобов’язального правовідношення не є його зміною, навіть тоді, коли виникає нове. Тобто зміна відбувається шляхом нашарування одних юридичних фактів та існуючу фактичну підставу – своєрідний «каркас».

Наприклад: у разі виявлення покупцем недоліків щодо якості товару за договором роздрібної купівлі-продажу, він має право вимагати від продавця або виготовлювача заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні, або відповідного зменшення ціни (ч. 1 п. 2, 3 ст. 709 ЦК України).

Зміна зобов’язального правовідношення за його змістом може відбуватися також у тих випадках, коли уповноважена особа у разі порушення зобов’язання може застосовувати заходи оперативного впливу та заходи цивільно-правової відповідальності. Наприклад, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 852 ЦК України); якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (п. 2 ст. 766 ЦК України).

Поширеними у розвитку зобов’язальних правовідносин є ситуації, коли одні і ті ж юридичні факти спричиняють виникнення одних правовідносин, зміну і припинення інших. Наприклад, вимога кредитора до боржника, який не виконав для кредитора певну роботу чи не надав йому послуги, про відшкодування збитків внаслідок доручення виконання чи надання послуг третій особі (ст. 621 ЦК України) спричиняє виникнення нового зобов’язання (договору з третьою особою) та зміну існуючого зобов’язання (змісту існуючого зобов’язання).

Більшість юридичних фактів, поряд із основною функцією – виникнення, зміна, призупинення, припинення, спричиняють у правовідношенні настання додаткових правових наслідків. Такою додатковою функцією застосування заходів оперативного впливу у зобов’язальному правовідношенні є захист цивільних прав та інтересів сторін. Це зумовлено тим, що заходи оперативного впливу застосовуються лише у разі порушення або загрози порушення зобов’язання, що призводить до аномальної динаміки (невідповідності реальної поведінки сторони зобов’язання моделі поведінки, закріпленої у договорі або законі), що є підставою виникнення правоохоронних правовідносин, у рамках яких реалізуються примусові заходи [3, с. 16-18, 86]. Тобто заходи оперативного впливу завжди пов’язані з правовідносинами на стадії аномальної динаміки. Тому правоохоронний характер таких заходів становить визначальну їх особливість, на характеристиці якої ми раніше зупинилися.

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що застосування заходів оперативного впливу є юридичним фактом, що спричиняє динаміку зобов’язального правовідношення (виникнення, зміну, призупинення, припинення), а також захист цивільного права та інтересу.

Література:

1. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.

2. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских права / В. П. Грибанов. – М.: Статут, 2000. – 411 с. (В серии «Классика российской цивилистики»).

3. Попондопуло, В. Ф. Динамика обязательственного правоотношения и гражданско-правовая ответственность [Текст]: [монографія] / В.Ф. Попондопуло. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного унив-та, 1985. – 112 с.

Громова Олена Олегівна,

помічник судді Одеського апеляційного господарського суду

Дата добавления: 2015-05-23