Особисті немайнові відносини між усиновленою дитиною та усиновителем: основні напрямки дослідження

Питання пов’язані з дослідженням природи, визначенням поняття, системи та особливостей реалізації особистих немайнових прав фізичних осіб є одним з актуальних у сучасній цивілістиці. Значна кількість досліджень відносин, що виникають в процесі реалізації особистих немайнових прав, є досить значною як в Україні, так і за кордоном. Неабиякий інтерес до даної тематики обумовлюється значимістю особистих немайнових прав для кожної фізичної особи та, особливо, гарантій їх реалізації та захисту.

Одним з напрямків дослідження теорії особистих немайнових прав є питання про особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок усиновлення. При обґрунтуванні актуальності такої теми дослідження, слід звернути увагу на відсутність монографічних праць з відповідної тематики. Окремі питання, пов’язані з набуттям, реалізацією та захистом особистих немайнових прав дитини, зокрема після її усиновлення лише побічно розглядалися деякими дослідниками.

Для всебічного розгляду обраної теми дослідження слід зупинити увагу на трьох напрямках – складових частин для даного дослідження: питаннях дослідження особистих немайнових відносин, прав та обов’язків подружжя, дітей та батьків як членів родини; усиновлення як підстави виникнення прав та обов’язків для усиновителів та усиновленої дитини.

В рамках дослідження доцільно було б запинитися на розгляді питання про співвідношення категорій «немайнове благо» та «немайнове право», визначити особливості немайнових благ у сімейних відносинах.

Немайнові блага та їх різновид – особисті немайнові права є самостійною правосуб’єктною формою, яка належить громадянину як людині. Свій зміст та значення вона черпає у нормах Конституції. Сутність немайнового блага на відміну від права складається його не товарності, належності особі з народження у силу закону, а не у порядку його правонаступництва чи дієздатності. Немайнові блага не включаються і в зміст правоздатності громадянина. Захист порушених немайнових благ, а також захист від дій, які посягають чи створюють загрозу посягання на майнові блага, здійснюється у випадках і у порядку, передбаченими ЦК та іншими законами. Способи захисту звичайних цивільних прав використовують для захисту немайнових благ у випадках та у межах, які відповідають сутності немайнових благ.[1, c.33] Представляється доцільним та корисним узагальнення теоретичних положень з питання регулювання особистих немайнових відносин у родині між батьками та особами, які були усиновлені та визначення їх особливих рис у сімейних відносинах.

Значне місце у сукупності відносин, що виникають у родині займають особисті немайнові відносини подружжя. Відомо, що сім’я – це мала соціальна спільність. Шлюб та супружні відносини складають основу сім’ї та основу сімейних відносин. Без розгляду цих взаємопов’язаних понять неможливо повністю дослідити правову природу інститут особистих немайнових відносин подружжя.[2, c.28] Складовою частиною особистих немайнових відносин у родині є особисті відносини між батьками та дітьми.

Відносини батьків та дітей, включаючи немайнові, здавна були предметом правового регулювання. Звичайно, саме особисті немайнові відносини займають провідне становище у відносинах батьків і дітей, оскільки дитина найчастіше ще не має власного майна і цілком залежить від батьків, як у матеріальному, так і у емоційному плані. Слід зауважити, що історично регулювання відносин батьків і дітей характеризувалося безмежною владою батька, що ставало причиною зловживань, особливо у випадках, коли інтереси батька суперечили інтересам дітей.[3, c.40]

В залежності від національних традицій, правил поведінки, які історично склалися на певній місцевості, кожній національності притаманна своя специфіка особистих немайнових відносин у суспільстві. Особисті немайнові відносини у родині у двадцять першому столітті, на відміну від стародавніх часів, в більшості демократичних країн змінилися у бік визнання за дитиною кола прав та обмеження батьківської влади, у тому числі шляхом встановлення заборони вчиняти насилля над дітьми та нав’язувати їм власну волю. Разом з цим, у окремих країнах все ж таки залишається головною батьківська влада, а права дитини досить обмежені чинним законодавством.

Представляє інтерес для вивчення питання щодо спілкування з дитиною того з батьків, хто проживає окремо. Як звертає увагу О. Ієвіня, батьки мають право укласти договір відносно здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки в житті часто трапляється, що той з батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає тому, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною, Сімейний кодекс містить норму, за якою той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі ухилення від виконання договору, зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків. [3 c.48] Це питання є актуальним та потребує відповідного дослідження й щодо відносин зі всиновленою дитиною.

Специфіка правового регулювання особистих немайнових відносин за участю дитини може бути визначена лише на підставі комплексного аналізу міжнародного та національного законодавства, тому останнє потребує вдосконалення та деталізації положень щодо здійснення та захисту особистих немайнових прав дитини.[4, c.86]

Отже, другим напрямком дослідження є визначення кола прав та обов’язків членів родини, порядку вирішення сімейних спорів. У теорії сімейного права досить ґрунтовно досліджено коло та зміст прав та обов’язків дітей та батьків, які є взаємними. Але є питання, що залишається недостатньо дослідженими, зокрема це стосується правопорушень у сімейних відносин та захисту особистих немайнових сімейних прав. Як вірно звертає увагу Е. А. Крапивенська, у теперішній час сімейне законодавство не у повному обсязі урегулює порядок та способи охорони особистих немайнових прав неповнолітніх. Тому при вирішенні відповідних справ судам необхідно ґрунтовно підходити до вивчення усталеної судової практики з метою ефективного використання норм.[5, c.40] Крім цього, слід погодитися з О. М. Калітенко, яка звертає увагу, що необґрунтовано поза увагою вітчизняних дослідників залишилася проблема визначення поняття, характерних рис та особливостей правопорушень в сфері особистих немайнових сімейних відносин. Враховуючи те, що особисті немайнові сімейні відносини складні та різноманітні за своєю природою та суб’єктним складом, стає зрозумілим, що й характер сімейних правопорушень так само неоднорідний і умови настання відповідальності різноманітні.[6, c.98]

Третім напрямком в межах даного дослідження є праці з питання усиновлення. Факт усиновлення є підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків між усиновленою дитиною та усиновителем. Слід підтримати точку зору К. Ю. Паршукової про те, що усиновлення є особливим різновидом правовідносин, які мають у своєму суб’єктивному складі підстави виникнення, припинення та змісту правових зв’язків між особою, яка всиновлює, та особою, яка всиновлюється, відмінних від батьківських правовідносин, які регулюються нормами сімейного законодавства.[7, c. 17]

При дослідженні правовідносин, що виникають внаслідок усиновлення існує безліч спірних питань. Одним з таких є проблеми забезпечення таємниці усиновлення. Як вірно підкреслюється у науковій літературі, проблеми забезпечення таємниці усиновлення мають не тільки правовий, але й етичний характер, намір збереження таємниці усиновлення може викликати прояв постійної турботи, напруження у взаємовідносинах батьків та дітей, страх перед можливим розкриттям таємниці. Питання про збереження таємниці усиновлення повинно вирішуватися у відповідності з чинним законодавством і відповідно до обставин, які визначають необхідність застосування мір, спрямованих на забезпечення збереження таємниці усиновлення.[8, c. 187-188]

Таким чином, для здійснення повного та всебічного дослідження особистих немайнових відносин, що виникають між батьками та дітьми при їх усиновленні, необхідно торкнутися основних трьох тематичних напрямків. По-перше, враховуючи здобутки цивілістів, дослідження яких присвячені особистим немайновим правам фізичних осіб, визначити специфіку та особливості, а також зміст особистих немайнових прав, які виникають при усиновленні. По-друге, на підставі аналізу правового статусу батьків та усиновленої дитини відзначити відмінності у порівнянні зі статусом рідної дитини. По-третє, визначити специфіку правовідносин, що виникають внаслідок усиновлення та породжують певну специфіку взаємовідносин, змісту прав та обов’язків. Тільки з врахуванням всіх існуючих здобутків теорії цивілістики з цих напрямків можливо виявити недоліки у правовому регулюванні зазначених відносин та запропонувати зміни у чинне законодавство, що дозволить підвищити ефективність механізму захисту та охорони особистих немайнових прав усиновлених дітей та їх батьків.

Література:

1. Андреев В. К. Существо нематериальных благ и их защита // Журнал российского права. – 2014. – № 3. – С. 27-33.

2. Елисеева А.А. Историческое развитие института личных неимущественных отношений супругов в России //Право и государство: теория и практика. – 2007. – № 9 (33). – С.28-30.

3. Ієвіня О. Деякі аспекти правового регулювання особистих немайнових відносин батьків і дітей / О. Ієвіня // Нотаріат для Вас. – 2011. – № 1-2. – С. 40-50.

4. Новохатська Я. До питання щодо реалізації особистих немайнових прав дитини / Я. Новохатська // Юридичний журнал. – 2012. – № 5 (119). – С. 83-86.

5. Крапивенская Е. А. Некоторые вопросы охраны личных неимущественных прав детей / Е. А. Крапивницкая // Российский юридический журнал. – 2007. –№ 3. – С. 38-40

6. Калітенко О. М. До питання про правопорушення в сфері особистих немайнових сімейних правовідносин / О. М. Калітенко // Часопис цивілістики. – Вип. 15. – С. 98-103.

7. Паршукова К. Ю. Общая характеристика правоотношений, порождаемых усыновлением, и их правовая природа // Семейное и жилищное право. – 2008. – № 2. – С. 14-17.

8. Ботчаева М. А. Тайна усыновления в Российской Федерации // Актуальные проблемы российского права. – 2012. – № 1. – С. 181-188.

Абрикосов Дмитро Сергійович,

здобувач кафедри цивільного права

Запорізького національного університету

Науковий керівник – к.ю.н., доцент Самойленко Г.В.

Дата добавления: 2015-05-23