Особливості припинення договору надання правових послуг адвокатом

Припинення договору про надання послуг відбувається за загальним правиламицивільного права. Так, загальними підставами для розірвання договору про надання послуг ЦК України називає згоду сторін, рішення суду (ст. 651ЦК), істотні зміни обставин (ст. 652 ЦК). Стаття 907 ЦК вказує на те, що договір про надання послуг може бути розірваний у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору.

Представляється, що підстави, за якими договір на надання послуг адвокатом може бути припинений, можуть бути систематизовані наступним образом.

Залежно від волі суб’єктів договірних відносин їх слід розділити на 2 групи:

1) залежні від волі суб’єктів (далі – суб’єктивні підстави);

2) не залежні від волі суб’єктів (далі – об’єктивні підстави).

Суб’єктивні характеризуються тим, що вони властиві суб’єкту чи є наслідком його дій[1, с. 300].

Об’єктивні існують незалежно від волі і волевиявлення суб’єктів.

До суб’єктивних підстав можна віднести: а) виконання доручення; б) скасування доручення довірителем; в) відмова від доручення повіреного[2, с. 334].

Об’єктивні підстави можуть підрозділятися наступним чином, при чому вони застосовуються і до адвоката і до довірителя: а) смерть; б) визнання повністю недієздатними; в) визнання обмежено дієздатними; г) визнання безвісно відсутніми[2, с. 334].

Інша класифікація підстав припинення договору на надання послуг адвокатом характеризується специфікою діяльності адвоката.

Для суб’єктів, зайнятих наданням юридичних послуг, особливого забарвлення набуває загальне правило цивільного законодавства про наявність сумлінності і розумності у учасників цивільних правовідносин, правомірності їх дій (п. 4 ст. 13 ЦК України).

Адвокат є професійним учасником специфічних відносин з реалізації нормативних встановлень, що робить його правове становище особливим з цивільно-правових і публічно-правових позицій. Тому, коли є підстави вважати, що існує реальна можливість порушення прав та інтересів одних осіб діями адвоката на користь інших, потрібно говорити про спеціальні підстави припинення договору на надання правової допомоги адвокатом на додаток до загальноцивільних.

Даним підставам можна надати таку форму:

1) підстави, що характеризуються неможливістю адвоката взагалі приймати доручення на ведення справи, які виявилися після укладення правочину;

2) підстави, пов’язані з зупиненням права на заняття адвокатською діяльністю (ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);

3) підстави, пов’язані з припиненням права на заняття адвокатською діяльністю (ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)[3].

Адвокат не має права приймати від особи, яка звернулася до нього за наданням юридичної допомоги доручення у випадку, якщо воно має свідомо незаконний характер; приймати від особи, яка звернулася до нього за наданням юридичної допомоги доручення у випадках, якщо він[3]:

1) має самостійний інтерес по предмету правочину з довірителем, відмінний від інтересу даної особи;

2) брав участь у справі в якості судді, третейського судді, прокурора, слідчого, експерта, спеціаліста, перекладача, є у даній справі потерпілим або свідком, а також, якщо він був посадовою особою, в компетенції якого знаходилось прийняття рішення в інтересах цієї особи;

3) полягає в родинних або сімейних стосунках з посадовою особою, яка брала або бере участь у розслідуванні або розгляді справи даної особи;

4) надає юридичну допомогу довірителю, інтереси якого суперечать інтересам цієї особи.

Друга група підстав припинення договору характеризується положеннями ст. ст. 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.

Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі: подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; визнання адвоката безвісно відсутнім або оголошення його померлим; смерті адвоката; накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю; встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України; набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі.

Припинення (як і зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю адвоката не завжди свідчить про припинення договору з клієнтом, воно може спричинити трансформацію правовідносин. Тут слід говорити про зміну істотних умов правочину: умова про предмет, про статус повіреного (виконавця послуги), оплати винагороди, а також відповідальності сторін.

Таким чином, розглянуті вище підстави припинення договірного зобов’язання між адвокатом і клієнтом можливо лише умовно розмежувати. Представляється, що подібна класифікація має важливе значення в самому процесі зміни або розірвання договору на надання правової допомоги.

У розглянутих договірних правовідносинах специфікою є те, що довіритель має право скасувати доручення, а адвокат відмовитися від нього в будь-який момент.

У судовому порядку зміна або розірвання договору можлива, якщо договір був істотно порушений іншою стороною, а також в інших випадках, передбачених Цивільним Кодексом України, іншими законами або договором.

Одним з таких випадків є істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України). Це має місце, коли обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це розумно передбачити, договір не був би ними укладений або був би укладений, але на значно інших умовах.

Для винесення відповідного судового рішення потрібна, одночасна наявність наступних умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться;

2) зміну обставин викликано причинами, які не змогла подолати зацікавлена сторона;

3) виконання договору в колишньому вигляді спричинило б для зацікавленої сторони істотної шкоди;

4) ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Якщо зміна або розірвання договору відбувається за взаємною згодою сторін, то відповідний правочин має бути зроблено у тій же формі, що й договір.

Зацікавлена сторона може звернутися до суду лише після отримання відмови іншої сторони на пропозицію змінити або розірвати договір або в результаті неотримання відповіді у передбачений термін, а за його відсутності – в тридцятиденний термін.

Підводячи підсумок слід зазначити, що залежно від волі суб’єктів договірних відносини підстави слід розділяти на суб’єктивні і об’єктивні; залежно від особливостей статусу адвоката: на підстави, які характеризуються неможливістю адвоката приймати доручення на ведення справи, підстави, пов’язані з зупиненням або припиненням права на заняття адвокатською діяльністю. Представляється, що виділення останніх підстав дозволить найбільш ефективно регламентувати взаємовідносини сторін правочину з метою реалізації права кожного на отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

Література:

1. Цивільне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальносте й вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та інші; За ред. проф. Ч.Н. Азімова, доцентів C. Н. Приступи, В. М.Ігнатенка. - X.: Право, 2000. –4.1. – С. 300.

2. Цивільне право України: Підручник у 2 кн. / Дзера О. В., Боброва Д.В., Довгерт A.C., Радченко Д.І., Паламарчук С.М.; За ред. О.В. Дзери; Н.С. Кузнєцової / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка.- 2 вид. доп. і перероб, - K.: ЮрінкомІнтер, 2004. - Кн. 2. – С. 334.

3. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. за № 5076-VІ // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 27. - Ст. 282.

Андрієнко Валентина Володимирівна,

асистент кафедри цивільного та господарського права та процесу

Міжнародного гуманітарного університету

Дата добавления: 2015-05-23