Діяльність з перевезення небезпечних вантажів як джерело підвищеної небезпеки

Україна обрала шлях до європейської інтеграції, стратегічною метою якого є побудова економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Треба відмітити, що процес інтеграції, зокрема, національного транспортного комплексу України у європейську транспортну систему вимагає відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, вивчення і аналізу діючих міжнародних актів, їх адаптація до умов України та поступове приведення національного законодавства до рівня європейських вимог.

В 2003 році Європейською Комісією розроблений План дій та запропоновані спільні підходи для країн ЄС до термінології та типових правил у сфері договірного права. У повідомленні Європейської Комісії "Шлях уперед" (2004 р.) була описана можлива структура Спільних точок зору (CFR).У 2008 році було опубліковане Тимчасове видання DCFR, у 2009 році - переглянуте видання DCFR [1].У тимчасовому виданні були перераховані базові принципи (underlying principles) та важливі принципи (overriding principles). До базових віднесені принципи свободи, безпеки, справедливості, ефективності.

В Україні основні принципи життя, здоров’я людини, безпечного навколишнього середовища визначені соціальною цінністю і закріплені у ст. 3 Конституції України та передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 281 Цивільного кодексу (ЦК) України. Охорона цих прав забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, що передбачені Конституцією України та законом. Конституція України переплітається з нормами цивільного законодавства, де право громадян кореспондує з обов’язком держави забезпечувати охоронювані блага. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Треба звернути увагу, що до деяких видів діяльності з властивостями, які не завжди підконтрольні людині, в зв’язку з чим можуть спричинити шкоду, доцільно встановлювати особливий правовий режим. Такою діяльністю, зокрема, є перевезення небезпечних вантажів. Дана діяльність отримала значне розповсюдження в промисловості та повсякденному житті таєджереломпідвищеної небезпеки.

Під небезпечними вантажами розуміються речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншоїдіяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин(ст. 1 Закону України «Про небезпечні вантажі» від 06.04.2000 № 1644). Такий вантаж представляє небезпеку, оскільки може піддаватися дії зовнішніх сил, таких як удар, тертя, висока температура і ряду інших чинників, здатних викликати аварії і інші неконтрольовані процеси, результатом яких можуть стати різні техногенні катастрофи.

Протягом тривалого часу неодноразово виникали дискусії з приводу деліктного зобов’язання, в якому суб’єкти цивільних правовідносин несуть відповідальність без вини за шкоду, що спричинена джерелом підвищеної небезпеки. До цих пір це поняття тлумачиться неоднозначно. Частина правознавців вважають, що під джерелом підвищеної небезпеки необхідно розуміти деякого роду діяльність, тобто ототожнюють це поняття з діяльністю, яка створює підвищену небезпеку для оточуючих (концепція «діяльності») [2,с.804]. Діяльність, яка створює підвищену небезпеку для оточуючих, характеризується не тільки тим, що вона шкідлива, але й тим, що вона містить в собі якусь некерованість, ризик випадкового заподіяння. Якщо розглядати перевезення небезпечних вантажів, з точки зору, джерела підвищеної небезпеки, то ми маємо не загрозу конкретного спричинення шкоди конкретним особам (оскільки такі особи повинні захищатися укладеним між ними договором та імперативами на законодавчому рівні, що регулюють цивільно-правові відносини в сфері перевезення небезпечних вантажів), а - загрозу абстрактну. Круг потерпілих (особливо при спричиненні шкоди в результаті техногенної аварії) являє собою не тільки осіб, що оточують джерело підвищеної небезпеки, а й третіх осіб (їх життя, здоров’я, майно) та екологію. Діяльність з перевезення небезпечних вантажів з використанням транспортного засобу,в силу особливих властивостей вантажу, який в ньому знаходиться,потенційно може створити подвійну підвищену небезпеку. В разі зіткнення транспортних засобів, в одному з яких знаходяться небезпечні речовини, шкода може бути завдана не лише транспортним засобам, а й учасникам правовідносин в сфері перевезення небезпечних вантажів, а також третім особам (їх життю, здоров’ю, майну), екології, чи навіть, створити масовий делікт.

Отже, оскільки Україною обраний шлях до європейської інтеграції, то одним з необхідних кроків повинно бути доведення її правової системи до стану ефективної та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами.

Література:

1. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of Reference (DCFR). Outline Edition. Prepared by the. Study Group on European Civil Code and the Research Group on EC Private Law (Acquis Group).- [Електронний ресурс].- Режим доступу: ec.europa.eu/justice/contract/ files/european-private-law_en.pdf.

2. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: «Юрид. лит.», 1975

Кривенко Максим Олегович,

аспірант кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – д.ю.н., професор Харитонова О.І.

Дата добавления: 2015-05-23