Здійснення права на відмову від прийняття спадщини за законодавством України

У спадковому праві є різні точки зору з приводу правової природи прийняття та відмови від спадщини. Але проблема щодо правового регулювання відмови від прийняття спадщини ще не знайшла свого остаточного вирішення та, як наслідок, призводить до неправильного застосування норм права. З часу відкриття спадщини у спадкоємців разом з правом на прийняття спадщини виникає і право на відмову від спадщини як за заповітом, так і за законом.

Прийняття та відмову від спадщини можна розглядати розглядаються спільно. Такі повноваження можна також розглядати як складову змісту поведінки спадкоємця при здійсненні, реалізації права на спадкування (набуття спадщини)[1, c. 170]. Згідно ст. 1273 Цивільного Кодексу України 2003 року (далі ЦК України) спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Протягом загального строку у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини та протягом спеціального строку у три місяці, який встановлюється за обставин, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями і починає спливати з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Встановлені у ст. 1270 ЦК України строки для прийняття спадщини мають значення як для прийняття спадщини, так і для відмови від неї. Початок перебігу строку відмови від прийняття спадщини починається з часу, коли спадкоємець набуває своє суб’єктивне право на спадкування.

Згідно ч.3, ч.4 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.2-4 ст. 1273 ЦК України. Для спадкоємців перелічених у ч. 3-4 ст. 1268 ЦК України, строк для здійснення права на прийняття спадщини не встановлений. Отже такі спадкоємці набувають спадщину в силу закону, а саме, якщо протягом встановленого строку для прийняття спадщини зазначені спадкоємці не відмовилися від спадщини, то спадщина вважається прийнятою. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк для здійснення права на прийняття спадщини. Якщо така особа, якій належало подати заяву про прийняття спадщини, не вчинила цієї дії, то спадщина вважається не прийнятою. Аналізуючи вище зазначені норми, можна визначити два способи відмови від прийняття спадщини: 1) фактична відмова, тобто неприйняття спадщини протягом строку для прийняття спадщини; 2) юридична відмова - подання заяви нотаріусу про відмову від прийняття спадщини.

Право на відмову від прийняття спадщини і реалізацію даного права також необхідно відрізняти від неприйняття спадщини, оскільки в першому випадку особа реалізує своє право на відмову від прийняття спадщини, а в іншому - не здійснює право на прийняття спадщини, для реалізації якого встановлений строк.Зміст норми ст. 1273 ЦК дозволяє стверджувати про існування двох видів відмови від права на прийняття спадщини. Безадресна, тобто без зазначення особи, на користь якої вона зроблена. У такому випадку спадкоємцеві байдуже, до кого перейде його частка у спадщині. Друга відмова від прийняття спадщини – адресна. У заяві, що подається спадкоємцем до нотаріуса, він вправі визначити коло тих осіб, на користь яких здійснюється відмова. У такому випадку наслідки відмови від спадщини будуть принципово відмінними від тих, що настають у зв’язку з відмовою від спадщини без зазначення особи, адже частка спадкоємця, який відмовився, вже не розподіляється порівну між усіма спадкоємцями за законом або за заповітом, а переходить лише до тих із них, які вказані у заяві на відмову від спадщини. Відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи, а саме адресна відмова – це вид одностороннього правочину на користь іншої особи [2, c. 961].

Згідно ч.5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Але слід зазначити, що фактично це положення закону суперечить положенню ст. 1274 ЦК України, оскільки за своєю суттю відмова від спадщини на чиюсь користь є відмовою з певною умовою, оскільки належна спадкоємцю частка переходить не до всіх спадкоємців за заповітом, а лише до конкретного суб’єкта, а саме спадкоємця за заповітом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1275 ЦК України особа, яка відмовилась від прийняття спадщини за заповітом, не позбавляється права на спадкування за законом, тобто, якщо у заяві зазначено, що особа відмовляється від спадкування за заповітом, це не означає, що вона відмовилася від спадкування за законом, і навпаки. Відмова від спадкування за законом і за заповітом не є відмовою від права на обов’язкову частку у спадщині. Не допускається відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця, який раніше відмовився від прийняття спадщини, за умови, якщо він не відкликав свою відмову в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 1273 ЦК України.

Також не допускається адресна відмова від прийняття спадщини на користь осіб, зазначених у ст. 1224 ЦК України. Негідні спадкоємці в силу ст. 1224 ЦК України не мають права спадкувати, а отже, не належать до числа спадкоємців за законом або за заповітом. На користь таких осіб не можлива спрямована відмова від прийняття спадщини. Але винятком вважається випадок, передбачений абз. 2 ч. 1 зазначеної статті. Відмова від права на спадкування батьків припиняє можливість спадкування дітьми за правом представлення [3, c. 7].

На сьогодні проблемним є питання, чи має право спадкоємець, який відмовився від прийняття спадщини на користь іншої особи, відкликати таку заяву. Стаття 1274 ЦК України «Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи» не містить норми на відкликання заяви про відмову спадкоємця. Існує думка, якщо спадкоємець відмовився від спадщини на користь інших осіб, то така відмова може бути тільки безповоротною, беззастережною і безумовною та подальше скасування спадкоємцем зробленої ним заяви не допускається [4, c. 47]. Проте, на нашу думку, відповідні засади здійснення суб’єктивного права спадкоємців, на користь яких відкрилася спадщина, на відмову від її прийняття, визначені ст.ст. 1273, 1274 ЦК України. Тому саме в даному випадку потрібно звертатися до ст. 1273 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги щодо відмови, а саме ч. 6 цієї норми, за якою відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Між здійсненням правочину і настанням його правового ефекту може пройти певний час і, як висловився І.Б. Новицький, було б «проявом надмірної суворості» заборонити особі, яка вчинила односторонню угоду, скасувати її до моменту виникнення правового ефекту угоди [5, c. 91].

Підсумовуючи вище викладене, зазначимо, що прийняти або не прийняти спадщину це право, а не обов’язок спадкоємця. Встановлені у ст. 1270 ЦК України строки для прийняття спадщини застосовуються також для здійснення права на відмову від прийняття спадщини. Початок перебігу строку відмови від прийняття спадщини починається з часу, коли спадкоємець набуває своє суб’єктивне право на спадкування. Особи, право на спадкування яких залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, вважаються тільки потенційними спадкоємцями, тому що спадкоємець, який відмовився від прийняття спадщини, може скористатися своїм правом і відкликати заяву про відмову від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття. Відзначено, що спадкоємець, який у межах строків для прийняття спадщини згідно зі ст. 1274 ЦК України подав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, має право відкликати її так само, як і заяву про відмову без зазначення особи, на користь якої вона зроблена (ч. 6 ст. 1273 ЦК України).

Література:

1. Актуальні проблеми спадкового права:навч. Посіб. / За заг. Ред.. проф.. Ю.О.Заіки, ст. наук. Спів. О.О.Лов'яка. – К.: КНТ, ЦУЛ, 2014. – 336 с.

2. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [Ю. Б. Бек, Й. Г. Богдан, А. А. Герц та ін.]; за ред. В. М. Коссака. – [Вид. 2-ге, змін. і допов.]. – К.: Істина, 2008. – 992 c.

3. Тракало В. В. Про деякі питання спадкування / В. В. Тракало // Інформаційний бюлетень нотаріату Київщини. – 2005. – № 2. – С. 6-8.

4. Гришанина Г. Как правильно принятьнаследство и отказаться от него / Г. Гришанина // Экспресс-анализзаконодательных и нормативныхактов. – 2007. – № 7. – С. 43-48.

5. Рассказова М. Ю. Право на принятиенаследства / М. Ю. Рассказова // Закон. – 2006. – № 10. – С. 90-104.

Цибульська Ольга Юріївна,

к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Дата добавления: 2015-05-23