Характеристика фінансів як економічної, вартісної, розподільної та історичної категорії. Функції фінансів

Фінанси є економічною категорією, тому що вони є складовою частиною господарювання як економічні відносини, головним засобом, інструментом управління економікою, що регулює виробництво і споживання. Інструментами регулювання економіки виступають: зарплата, ціни, бюджет, кредит, податки, інвестиції, пенсії, стипендії, грошова допомога.

Фінанси є вартісною категорією тому що вони втілюють грошову суть товарів, економічних процесів, грошові відносини суб’єктів господарювання.

Фінанси – це розподільча категорія, вони як система економічних відносин служать інструментом розподілу і перерозподілу суспільного продукту, тобто, що виробило людство між різними галузями виробництва, між сферами – матеріальною і нематеріальною, між верствами населення.

Фінанси – це історична категорія. Разом із змінами суспільних формацій, розвитком людства, економіки змінювались фінансові відносини, напрямки, системи нагромадження, розподілу, використання фінансів, змінювалась і сама фінансова система.

Функції економічної категорії є її внутрішніми властивостями, які виявляються у процесі практичної діяльності, а, отже, і призначення фінансів виявляється через її функції.

Функції фінансів – прояв суті даної категорії в дії, специфічні способи вираження притаманним фінансам властивостей, показують, у який спосіб реалізується суспільне призначення фінансів як економічної категорії.

Переважна більшість вітчизняних науковців і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основні функції – розподільна та контрольна.

Розподільна функція полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму розподіляється та перерозподіляється вартість НД між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання.

Об’єктами розподілу є: ВВП, національне багатство, зовнішні надходження.

Суб’єкти розподілу: держава, юридичні особи, домогосподарства та фізичні особи, міжнародні організації та інші держави.

Розподільна функція охоплює дві стадії – первинний розподіл НД і вторинний розподіл (перерозподіл) НД.

Первинний розподіл – розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цьому етапі є: зарплата – у фізичних осіб, прибуток – у юридичних осіб, прибуток державного сектору економіки, надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, непрямі податки – у держави.

Внаслідок первинного розподілу не утворюються суспільні грошові фонди для забезпечення економічних, соціальних і політичних функцій держави, здійснення соціального захисту населення.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів і є завершальною стадією реалізації розподільної функції фінансів.

В результаті перерозподілу формуються вторинні доходи – це доходи, одержані в галузях невиробничої (бюджетної) сфери: освіта, медицина, оборона.

Отже, фінанси беручи активну участь у розподілі і перерозподілі створеної вартості сприяють трансформації пропорцій, які виникають під час її первинного розподілу, в пропорції кінцевого використання.

Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів. Виконання цієї функції дає можливість здійснювати господарську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства.

Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів, що може відбуватись як у фондовій, так і не фондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом і розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.

Об’єкт контрольної функції фінансів є фінансові показники діяльності підприємств, організацій, установ.

Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, що здійснюють фінансову діяльність.

Предмет контролю – фінансові операції, пов’язані з створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.

Види фінансового контролю: загальнодержавний, внутрішньогосподарський, незалежний.

Також побутує думка, що крім двох вище зазначених фінансам притаманна функція стимулювання (А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін).

Стимулююча функція реалізується через використання податкових пільг, зниження податкових ставок, звільнення від податків, обмеження податкової бази. Об'єктом податкових пільг є інвестиції для розвитку спеціальних економічних зон, деякі пріоритетні галузі виробництва, засоби підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Фінансові стимули використовуються також для зміцнення договірної дисципліни (штрафи, санкції) та для стимулювання господарської ініціативи регіональної та місцевої влади.

Автори економічного словника-довідника вважають, що поряд із загальновизнаними функціями, фінанси мають забезпечити стабільність, ефективність, справедливість.

В літературі також виділяють регулюючу функцію фінансів, яка базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Деякі автори виокремлюють функцію акумулювання фінансових ресурсів у централізовані та децентралізовані фонди, інші співставляють її з функцією розподілу.

Отже, основними функціями, які виконують фінанси є функція мобілізації фондів коштів, функція розподілу та контролю. Вище перелічені функції відображають сутність даної категорії, специфічні властивості та призначення, як економічної категорії.

Дата добавления: 2015-05-23