Політична ідеологія та її функції

ідеологія будь-якої соціальної групи, партії, еліти, навіть державна ідеологія тоталітарного режиму — це система ідеологічних форм суспільної свідомості, що виступають і як відносно самостійні форми духовного життя, і як синтетична форма на базі їх взаємодії. Тобто, ідеологія претендує на системне відображення сутнісних сторін соціальної дійсності як загальна форма класової або групової свідомості та самосвідомості.

Спеціальний аналіз ідеології як системи ідеологічних форм суспільної свідомості (форма тут виступає як тип змісту) і як рушійної сили суспіль­ного розвитку є засобом упорядкування уявлень про ідеологію в цілому, подолання поглядів на ідеологію як на щось нерозчленоване, конгломе­ратне, без чіткої специфікації складових елементів. Тут важливо підкрес­лити, що конкретні, специфічні форми ідеології діалектично взаємопо­в'язані та перебувають у стані принципової взаємної відповідності, хоч ця відповідність і може змінювати свою конфігурацію.

Традиційно провідною ідеологічною формою вважається політична, яка частіше зветься політичною ідеологією. В цій формі ідеології найбільш чітко проглядається як структура ідеології взагалі, так і усіх інших ідеологічних форм — економічної, правової, моральної, естетичної, релігійної тощо. Тому на її прикладі ми покажемо як структуру ідеології в цілому, так і інших ідеологічних форм суспільної свідомості. Тобто, погляд на політичну ідеологію можна перенести і на верхній рівень (на ідеологію в цілому) та на однопорядкові форми ідеології.

Кожен політичний рух, соціально активна верства, група, навіть держава прагнуть мати політичну оцінку дійсності в теоретичній формі, програму політичного розвитку на перспективу. Теорія дійсно наукової політичної ідеології повинна відповідати реаліям в країні і світі, спиратись на факти і висновки, які випливають з вивчення цієї реаль­ності суспільними науками. Це ж стосується і конкретних теорій та доктрин, які входять до ідеології. Вірно сформульовані теорії, док­трини, гіпотези слугують теоретичною підвалиною організацій­них і пропагандистських стратегій та дій

Сучасні політичні ідеології
Ідеологія	Базові цінності	Політичні пріоритети	Політичні пріоритети
Комунізм	— рівність — народо­владдя	- суспільна власність — інтернаціоналізм — тотальне державне регулю­вання економіки - «експорт ідеології» за межі країни	- КПРС (1917-1991), компартії Куби, Китаю, В'єтнаму, Італійська компартія (1946-1992), Компартія Російської Федерації (з 1990 p.), Компартія України (з 1991) та ін.
Соціал-демократія	- свобода - справед­ливість - солідарність	— рівність усіх форм власності — захист прав та інтересів меншин — значна роль державного регулювання економіки: підвищення податків з високих доходів, розши­рення соціальних програм, націоналізація	- Соціал-демократичні партії Німеччини, Італії, Швеції, Данії, України - Соціалістичні партії Франції, Іспанії, України - Демократична партія праці Литви та ін.
Лібералізм	- свобода	- приватна власність - захист прав та інтересів меншин - мінімізація державного регулювання економіки: зменшення податків, скорочення соціальних програм, приватизація	- «Фідес» Угорщини, «Унія Вольності» Польщі, Ліберальна партія Великобританії, Демократична партія США, Ліберально-демократична партія України
Консерватизм	— сім'я — релігія — мораль	- приватна власність - мінімізація втручання держави в економіку - підвищена увага до армії, готовність відстоювати національні інтереси сило­вими методами	- Християнсько-демократична партія ЦСЗ, Об'єднання на підтримку республіки Франції, Консервативна партія Велико­британії, Ліберально-демократична партія Японії, Республіканська партія США, Християнсько-демо­кратична партія України
Націоналізм	— нація — релігія · — мораль	- приватна власність, сприяння розвиткові інших форм власності - захист прав та інтересів меншин - помірковані, толерантні відносини з іншими країнами	— Національно-демократичні партії та угруповання (Франція, Польща, Україна та ін.)
Фашизм (крайній націоналізм)	- раса	— приватна власність — расизм — вимоги виселення емігрантів — силова експансія у зовн­ішній політиці — пріоритет військово-промислового комплексу	- Національний фронт Франції, Італійський соціальний рух та ін.

Політична ідеологія виконує низку функцій.

Захисна функція. Передбачає захист інтересів та ідеалів класу (групи). В ній теоретично осмислюються і формулюються становище та потреби цих спільнот, що сприяє втіленню їхніх інтересів у життя, виробленню відповідних їм типів мислення, поведінки і програм діяльності. Офіційною (державною) є ідеологія економічно і політичне пануючого класу, хоча в демократичних країнах нині такий статус ідеології поступово послаблюється. Це означає, що на сучасному етапі цивілізації все більше формуються загальнолюдські інтереси та цінності, пріоритетні щодо ідеології. Дедалі звужується сфера ідеологічної боротьби, вона все менше поширюється на міждержавні відносини, на політичну діяльність. Сучасне суспільство вимагає світоглядної терпимості, демократичних форм боротьби. Саме в такий спосіб відбувається процес деідеологізації свідомості, яка не є відмовою від ідеології взагалі (кожний має право сповідувати свої ідеї). Це — заперечення ідеологічних стереотипів, нетерпимості й монополізму, надання різним ідеологіям цивілізованого змісту і плюралізму.

Пізнавальна функція, її сутність — озброєння громадян знаннями про політичну дійсність, сприяння зростанню їхньої політичної культури. Однак політична ідеологія не завжди адекватно відображає реальність, часто виявляє упередженість. На відміну від «чистої» науки, яка шукає тільки істину за допомогою різних наукових методів пізнання, вона дбає ще й про захист інтересів та ідеалів класу, певного режиму тощо. До того ж їй бракує об´єктивних методів пізнання, її носії часто оперують ритуально-догматичними стереотипами, апробація яких у кращому разі здійснюється здоровим глуздом, а частіше — корпоративними інтересами суб´єктів. Тому не дивно, що політична ідеологія на догоду тим, кого захищає, нерідко висвітлює політичні явища і процеси упереджено, однобічно, а то й фальсифікує їх.

Соціально-регулююча функція. Політична ідеологія сприяє формуванню і координуванню відносин між соціальними спільнотами за певними принципами, впливає на реалізацію соціально-економічних, політичних та інших програм розвитку суспільства, на політичну активність і соціальний вибір громадян. Завдяки цьому вона стає засобом згуртування певної групи та її прихильників, чинником налагодження чи руйнування стосунків між об´єднаннями людей.

Дата добавления: 2015-05-23