Ідеологія комунізму: від Т.Мора до К.Маркса

Головною ідеєю комуністичної ідеології є ідея соціальної рівності, тобто рівності людей за їх становищем усуспільстві. Комуністична ідеологія пропагує соціальну рівність. Мається на увазі, що кожен віддає, скільки може (працює на користь інших, як може), а отримує стільки, скільки йому потрібно.

Перші паростки ідеології комунізму сягають ще ХV-ХVI століть. Утопічні вчення ХVI ст. пов’язані перш за все з працями
англійського гуманіста Томаса Мора. Томас Мор був одним з засновників утопічного соціалізму. У своїй творчості він проявився як раціоналіст, його соціальне вчення відповідає рівню наукового знання того часу. Свої уявлення про нове суспільство він не вважав фантазією, хоча і усвідомлював можливі складнощі при їх реалізації. Він покладався на допомогу
освіченого правителя при реалізації своїх ідей і вважав, що
втілити їх в життя можна вже в найближчому майбутньому. В цьому
також проявлялася ілюзорність, нездійсненність його вчення, яке
входить в історію мислення як “утопічне”.

Мор належать до попередників більш пізніх
ідеологічних течій, які в наш час набули вигляду комунізму; їхні
соціалістичні утопії являють собою ідейно цілу і плідну течію
соціально-політичних концепцій Ренесансу. В своїй творчості вони
розвивають ідеї емансипації і гуманізму.

Подальший розвиток ідеології побудови соціалістичного
суспільства, перетворення її в сучасну ідеологію комунізму тісно
пов'язаний з творчістю німецького економіста Карла Маркса.
Марксизм виявився однією з найбільш впливових ідеологій ХХ
століття. Маркс вперше зробив спробу обґрунтувати економічні
передумови соціальної революції, що було помітним кроком вперед у
порівнянні з попередніми теоретиками революції, що на перший план
висували питання соціального звільнення пригноблених мас.
Загалом ідеологія Маркса зводиться до наступного: у будь-
якому суспільстві як об'єктивні категорії існують продуктивні сили
і виробничі відносини. Продуктивні сили складають базис
суспільства, виробничі відносини – його надбудову. Надбудова
(різні укази, закони, нормативні акти влади, а також сама влада,
як породження визначених економічних реалій суспільства, митні,
тарифні обмеження, інші соціальні регулятори різних сторін
економічної діяльності) являє собою породження базису. До
визначеного моменту продуктивні сили і виробничі відносини
знаходяться в більш-менш стійкому співвідношенні, але настає
момент, коли кількісне зростання продуктивних сил переходить у
якісне, тоді старі виробничі відносини об'єктивно втрачають свою
стимулюючу роль, стають гальмом на шляху суспільного розвитку. Для
вирішення протиріччя необхідна соціальна революція, що і приведе
продуктивні сили, що збільшилися і виробничі відносини до
рівноваги (тобто створить нові виробничі відносини, нову
надбудову).
Маркс і Енгельс розглядали прийдешню революцію як явище
інтернаціональне, що відбувається одночасно у всіх цивілізованих
країнах, тобто принаймні, в Англії, Америці, Франції і Німеччині.
К. Маркс писав: «Звільнення праці – не місцева і не національна
проблема, а соціальна, що охоплює всі країни, у яких існує сучасне
суспільство». Цей висновок базувався на ретельному аналізі
економічних процесів розвитку капіталістичного суспільства,
вивченні механізмів його функціонування.

Дата добавления: 2015-05-23