КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Билет23Б22 Властивості кислот, основ і солей з точки зору теорії електролітичної дисоціації Кислоти – сполуки, при розчиненні яких збільшується концентрація позитивно заряджених іонів розчинника. З точки зору теорії електролітичної дисоціації кислоти – електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утворенням лише одного типу катіонів – гідратованях іонів Гідрогену. Кількість іонів Гідрогену в молекулі кислоти, здатних заміщуватися на метал або металоподібну групу атомів з утворенням солей, визначає її основність. Розрізняють кислоти одноосновні (НNО3, НСl, НСlО), двохосновні (Н2SО4, Н2S, Н2СО3), триосновні (Н3РО4), чотириосновні (Н4Р2О7, Н4SіО4), п'ятиосновні (Н5ІО6), шестиосновні (Н6ТеО6). В деяких кислотах кількість атомів Гідрогену не відповідає їх основності: Н3РО3 – двохосновна, Н3РО2 – одноосновна кислота. Основами називаються сполуки, молекули яких складаються з металу та гідроксидних груп — ОН. Основи – це складні сполуки, що складаються з катіона, та гідроксид-іона. Загальна формула – M(OH)x. З точки зору теорії електролітичної дисоціації, основи – це електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утворенням лише одного типу аніонів – гідроксид-іонів. За здатністю до дисоціації основи називаються лугами. Основи у воді дисоціюють на йони металу (амонію у випадку гідрату амоніаку) і гідроксид-йони. Жодних інших аніонів, крім гідроксид-йонів, основи не утворюють. 3 точки зору теорії електролітичної дисоціації, солі – електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утворенням позитивно заряджених іонів, що відрізняються від іона Гідрогену, та негативно заряджених іонів, що відрізняються від гідроксид-іона.
Безбарвна кристалічна речовина. Існує в різних алотропних модифікаціях, одна з них – напівдорогоцінний камінь кварц. Річковий та морський пісок – силіцій оксид з невеликою домішкою солей феруму(ІІІ) Хімічні властивості: Малоактивний кислотний оксид Взаємодія з Магнієм: SiO2 + 2Mg = 2MgO + Si Розчинення в лугах при нагріванні: SiO2↓ + 2 KOH = K2SiO3 + H2O Силікатна (кремнієва) кислота H2SiO3 - Аморфна безбарвна, слабка, нерозчинна у воді. Особливі хімічні властивості. При висушуванні, а особливо при нагріванні, втрачає воду:H2SiO3 = H2O + SiO2 Силікати - Солі силікатної кислоти. Силікати більшості металів нерозчинні у воді. Хімічні властивості: Взаємодія розчинних силікатів з кислотами Na2SiO3 + H2S = Na2S + H2SiO3↓ Карбон(IV) оксид (вуглекислий газ) — газ без кольору, смаку і запаху, важчий за повітря, добре розчиняється у воді, реагуючи з нею, легко скраплюється при кімнатній температурі й тиску 5 МПа. Твердий вуглекислий газ називають «сухим льодом». Хімічні властивості карбон оксидів. 2) Взаємодія карбон(IV) оксиду з основними оксидами: 3) Взаємодія карбон(IV) оксиду з основами: 4) Взаємодія карбон(IІ) оксиду з киснем іде з виділенням великої кількості енергії: Карбон(IV) оксид із киснем не взаємодіє. Карбонатна (вугільна) кислота Н2СО3. Карбонати – це солі карбонатної кислоти. Карбонати поділяються на Гідрокарбонати (Розчинні у воді NaHCO3, Ca(HCO3)2) та Середні солі (Багатьох металів нерозчинні у воді CaCO3, FeCO3) Хімічні властивості
NaHCO3 + HNO3 = NaNO3 + H2O + CO2 ↑
Розрізняють оборотний і необоротний гідроліз солей: • 1. Гідроліз солі слабкої кислоти і сильної основи (гідроліз за аніоном). (Розчин має слаболужну середу, реакція протікає оборотно, гідроліз по другому щаблі протікає в незначній мірі) • 2. Гідроліз солі сильної кислоти і слабкої основи (гідроліз за катіоном). (Розчин має слабокислую середу, реакція протікає оборотно, гідроліз по другому щаблі протікає в незначній мірі) • 3. Гідроліз солі слабкої кислоти і слабкої основи. (Рівновага зміщена в бік продуктів, гідроліз протікає практично повністю, так як обидва продукти реакції йдуть із зони реакції у вигляді осаду чи газу). Сіль сильної кислоти і сильної основи не піддається гідролізу, і розчин нейтральний.
Бор (borum, стар. назв. boracium і boron, останнім прийнято ще й тепер у англійців; хім. форм. В; атомна вага 11) - неметалічний елемент, у вільному стані відомий в двох алотропічних видозмінах: аморфному і кристалічному. У аморфному вигляді бор був отриманий в 1808 р. Люссаком і Тенаром і ближче вивчений в 1857 р. Велером і Сен-Клер-Девілля, що дали способи приготування кристалічного бору. У природі це тіло ніколи не зустрічається у вільному стані, але лише в з'єднанні з киснем у вигляді борної кислоти і деяких її солей. За властивостями своїм бор близько стоїть до вуглецю: звичайному вугіллю відповідає аморфний бор, який представляє порошок бурого кольору без смаку і запаху; кристалічний (або алмазний) бор по блиску і твердості дуже схожий з алмазом. Бо́рная кислота́ (ортоборная кислота) — слабка кислота, яка має хімічну формулу H3BO3. Безбарвне кристалічна речовина у вигляді лусочок без запаху, має багатошарову триклинную грати, в якій молекули кислоти з'єднані водневими зв'язками в плоскі шари, шари з'єднані між собою міжмолекулярними зв'язками (d= 0,318 нм). Борна кислота виявляє дуже слабкі кислотні властивості. Вона порівняно мало розчинна у воді. Її кислотні властивості обумовлені не відщепленням протона Н+, а приєднанням гідроксильного аніона. Тетраборат натрію («бура») - Na2B4O7, сіль слабкою борної кислоти і сильного підстави, поширене з'єднання бору, має кілька перенаправлено, широко застосовується в техніці. Антисептика (лат. anti - проти, septicus - гниття) - система заходів, спрямованих на знищення мікроорганізмів в рані, патологічному вогнищі, органах і тканинах, а також в організмі хворого в цілому, що використовує механічні і фізичні методи впливу, активні хімічні речовини та біологічні чинники. Термін був введений в 1750 році англійським хірургом Дж. Принглом, описавшем антисептичну дію хініну.
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 428; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |