Міжнародний рух капіталу

Міжнародна міграція робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Вона включає два взаємозв’язаних процеси: еміграційний та імміграційний. Еміграція – це в’їзд робочої сили з однієї країни (Батьківщини) в іншу. Імміграція – це в’їзд робочої сили до приймаючої країни.

Форми міграційних процесів:

а) постійна міграція (на постійне проживання до І світової війни США, Канади, Австралії.);

б) тимчасова міграція. Основна причина міграції робочої сили полягає у існування відмінностей різних країн в розмірах і темпах накопичення капіталу (чим багатшою є країна, тим більшими будуть процеси міграції робочої сили до цієї країни).

Сучасні центри притягання робочої сили. Кількість мігрантів становить близько 1% населення планети (приблизно 70 млн.)

Серед найбільших центрів притягання робочої сили можна виділити:

1) Північно та Південно – Американський регіон;

2) Західну Європу;

3) Південно-Східно та Західну Азію.

Наслідки переміщення трудових ресурсів.

Країни, що приймають робочу силу, отримують такі переваги:

1) Пришвидшуються темпи зростання економіки (додатковий попит на товари та послуги іммігрантів стимулює зростання виробництва і створює додаткову зайнятість в країні їх перебування;

2) Підвищує конкурентоспроможність вироблюваних країною товарів в наслідок зменшення витрат виробництва пов’язаного з більш низькою ціною іноземної робочої сили;

3) Приймаюча країна виграє за рахунок отриманих податків;

4) Отримання знань з крани еміграції (кваліфіковані працівники і наукові робітники). Так в США 230 членів Національної Академії наук – іммігранти;

5) Емігранти поліпшують демографічну ситуацію розвинення країн, які страждають від старіння населення.

Країни-експортери робочої сили також отримують певну вигоду:

1) Зниження рівня безробіття;

2) Безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили з новими технологіями, новим навичкам за кордоном;

3) Отримання доходів в наслідок грошових переказів емігрантів.

Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за національними кордонами держав між суб’єктами МЕВ, пов’язаний з надання валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотків.

Найбільшими кредиторами є Японія, Швейцарія, Тайвань, Голландія, Німеччина, Гонконг, Бельгія, Китай.

Найбільшими позичальниками є США, Великобританія, Канада, Мексика, Саудівська Аравія, Іспанія, Італія, Австралія.

Виділяють дві форми кредиту:

- товарну;

- грошову.

Види кредиту:

а) Комерційний;

б) Банківський;

в) Лізинг;

г) Факторинг.

Факторинг – купівля спеціалізованого фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація, тобто збирання боргу з покупця. Фактор-компанія зобов’язується або переказувати клієнту гроші в міру збирання їх з боржників, або сплатити клієнту всю суму повністю.

Дата добавления: 2015-05-23