Запитання та завдання для обговорення. 1. Поняття відносин власності

План.

1. Поняття відносин власності.

2. Типи види і форми власності.

3. Особливості розвитку відносин власності в Україні за роки незалежності. (СРС).

1) Поняття відносин власності

Власність за своєю екон.сутністю з одного боку відображає відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, а з іншого – це спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва. Отже, власність як екон.категорія є екон.основою виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, становлення і розвитку певної системи виробничих відносин.

Сутність власності виявляється в її об’єктах і суб’єктах. Потенційно об’єктомвласності може бути все, що існує на Землі, найважливіші з них: земля, земельні ділянки, угіддя; приватні багатства; основні виробничі засоби; будинки і споруди; матеріально-майнові цінності; гроші, валюта, цінні папери; коштовності; праця, духовно-інтелектуальні об’єкти власності; інформаційні засоби. Суб’єктами власності є: людина (особистість), сім'я, соціальна група, населення регіону, населення країни. Отже, власність одночасно є і юридичною, і економічною категорією.

Економічний аспект власності полягає в тому, що від форм і відносин власності переважно залежать способи і методи господарювання.

У юридично-правовому розумінні власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей.

Внутрішня побудова відносин власності розкривається через такі процеси як привласнення та відчуження.

Привласнення – це процес, спосіб перетворення предметів, ресурсів, природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності екон.суб’єктів.

Його складовими є:

o Володіння – це необмежена в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту.

o Користування – процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

o Розпорядження – це здійснюване власником або делеговане ним іншому суб’єкту право прийняття рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності.

Відчуження – це припинення права власності на об’єкти власності.

Право власності за Конституцією України є непорушним і припиняється у разі:

a) Добровільного відчуження власником свого майна;

b) Відмови власника від права власності;

c) Споживання та знищення майна;

d) Переробки майна для створення нових об’єктів;

e) Смерті власника;

f) Ліквідації юридичної особи.

2) Типи, види і форми власності.

Історично склалися 2 основних типи власності: приватна та суспільна.

Суспільна власність – це така, де її три функції (володіння, користування та розпорядження)належать не одному суб’єкту, а багатьом особам, групі, колективу чи суспільству в цілому.

Форма власності – це стійка система екон.власності і господарських зв’язків, що обумовлює сутність та механізм поєднання особи із засобами виробництва.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення майна.

Приватна власність громадян в Україні включає:

1. особисту власність, що формується за рахунок трудових доходів ведення власного господарства, коштів, вкладених в кредитні заклади та цінні папери;

2. власність трудового господарства – це власність членів суспільства та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство;

3. власність селянського і особистого підсобного господарства.

До державної власності України належать такі об’єкти:

1. земля, її надра та інші природні ресурси;

2. кошти держ.казначейства;

3. майно, що забезпечує діяльність ВРУ;

4. майно Збройних сил України;

5. єдина енергетична система;

6. система транспорту;

7. майно держ.установ;

8. атомно - енргетичні та космічні об’єкти;

9. кошти держ.бюджету та інше.

До об’єктів комунальної власності належать:

1. майно, що забезпечує діяльність органів місцевого самоврядування;

2. кошти місцевих бюджетів;

3. земельний фонд;

4. майно комунальних підприємств;

5. майно установ, що перебувають на місцевому бюджеті та інше.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання студентами.

3.особливості розвитку відносин власності в Україні за роки незалежності.

З погляду власності в юридичному аспекті у процесі реформування власності кожному дорослому громадянинові України необхідно було надати рівні права стати власником значної частини державної власності, що створювалася працею багатьох поколінь і вважалася загальнонародною. Близько 35 - 40% стратегічних об'єктів власності(залізниці, порти, пошти, зв’язок, космос, ВПК та ін.) мали залишитися у власності держави й реформуватися щодо нових умов.

Формально такі права надавалися будь - якому громадянину країни шляхом видачі йому іменного приватизаційного сертифіката. Номінальна вартість останнього, за підрахунками деяких науковців мала становити в Україні не менше 10 тис. Дол.., у Росії близько 250 тис. Дол.. у цінах 1990 р. Згідно із законом України " Про приватизацію майна державних підприємств", майновий сертифікат мав випускати НБУ в купонній формі, завдяки чому він має перетворитися на справжній цінний папір. Проте закон було порушено, що стало першою важливою причиною знецінення майнового сертифіката.

Наступною основною правовою причиною цього процесу був випуск державою в обіг інвестиційних сертифікатів як цінного папера та його обмін на майновий сертифікат. Проте згідно з законом України " Про приватизаційні папери" майновий сертифікат мав обмінюватися на цінний папір, забезпечений часткою державного майна, а, отже, на акцію роздержавленого підприємства. По - третє, інвестиційні сертифікати були втрачені значною частиною громадян при їх вкладанні в різні фіктивні довірчі товариства

Наприкінці 1996 р. Загальна вартість основних фондів в Україні зменшилася за офіційним курсом НБУ порівняно з 1990 р. В 27 разів. Сумарна дія економічних та правових причин призвела до катастрофічного знецінення майнових сертифікатів громадян, які продавались у другій половині 90 - х. Рр.. приблизно за 20 грн. Таким чином, для переважної більшості працездатного населення були створені своєрідні "рівні стартові умови" для входження в ринок - їх перетворення на осіб, позбавлених засобів виробництва та засобів існування, а, отже, на продавців своєї робочої сили, до того ж за умов зростаючого масового безробіття.

В Росії ти в Україні процес приватизації отримав назву "чорної приватизації". За 1992 - 2001рр. В Україні змінили форму власності понад 600 тис. Об’єктів, частка державної власності скоротилась з понад 90% до майже 25%.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання- прес, 2002./122-129/

2. Ніколенко Ю. В. Політекономія: підручник. - Київ: ЦУЛ, 2003./62-94/

3. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997.

4. Економічна теорія. Посібник вищої школи / нід заг. Ред. Воробйова Є. М. - Харків - київ, 2001. / 122-139/

Тематика рефератів.

1. Переваги та недоліки приватної власності.

2. Переваги та недоліки колективної власності.

3. Приватизація, роздержавлення та демонополізація.

4. Права власника.

1. Чому необхідно розмежовувати типи, форми і види власності?

2. Прокоментуйте термін "ничия власність".

3. Приватна і суспільна власність антиподи чи єдність?

4. Охарактеризуйте основні положення Закону України "Про власність".

5. Розкрийте суть і основні відмінності понять роздержавлення та приватизація.

6. які основні суб’єкти економічної власності при капіталізмі?

7. Що таке власність на робочу силу?

8. У чому полягає сутність державної власності?

9. Назвіть найважливіші критерії класифікації економічної власності.

Дата добавления: 2015-05-23