Запитання та завдання для обговорення. 1. Поведінка споживача на ринку

План.

1. Поведінка споживача на ринку.

2. Підприємства та господарські товариства.

3. Доходи та витрати підприємств.

4. Сутність ціни та механізм ціноутворення. (СРС)

5. Прибуток та теорії прибутку.(СРС)

1) Поведінка споживача на ринку

Корисність – характеристика задоволення потреб споживача при споживанні певних товарів та послуг.

Характеристика явища корисності.

ü Категорія корисності служить для того, щоб зрозуміти поведінку споживача.

ü Корисність кожного даного блага пов’язана з певною ситуацією.

ü Корисність висвітлює момент вибору блага.

ü Констатує факт наявності самостійності споживача.

Поведінка споживача визначається в 3 етапи:

1. Вивчення переваг споживачів.

Переваги – це смаки споживачів, задоволення, яке споживач отримує, споживаючи товар.

2. Врахування бюджетних обмежень.

3. Визначення споживчого вибору.

Теорія поведінки споживачів виходить із слідуючих припущень:

F Споживач точно знає чого він хоче;

F Транзитивність переваг, тобто, якщо споживач надає перевагу набору А, порівняно з набором Б (А>Б), набору Б, порівняно з набором С (Б>С), то відповідно надається перевага набору А, порівняно з С (А>С);

F При інших рівних умовах, споживачі завжди надають перевагу більшій кількості товару (більше завжди краще).

Властивості кривих байдужості.

§ Ніколи не перетинають;

§ Мають спадний нахил;

§ Криві, що лежать вище і праворуч від певної кривої виражають такі набори, які мають більшу привабливість від споживачів;

§ Крива байдужості може бути проведена через будь-яку точку простору товарів;

§ Випуклі до початку координат.

2) Підприємства та господарські товариства.

Класифікація підприємств:

§ Від типу власності: державні, колективні, приватні, індивідуальні, сімейні та спільні.

§ Від кількості працюючих: великі, малі, середні.

Господарські товариства – створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами, шляхом об’єднання їхнього майна з метою одержання прибутку.

До них належать:

1. акціонерні товариства (АТ) – підприємства, які мають статутний фонд, поділений на кількість акцій рівної номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Вартість всіх акцій = статутний фонд.

1.1. ЗАТ – акції його розподіляються між засновниками і не можуть обертатися на біржах.

1.2. ВАТ – акції можуть розповсюджуватися шляхом купівлі-продажу на біржі.

2. ТОВ – має статутний фонд, розподілений на певні частки (паї), розмір яких визначаються установчими документами. Учасники несуть відповідальність в межах їх вкладів.

3. Т з додатковою відповідальністю – учасники відповідають за борги своїми внесками, а за недостатністю цих сум – додатково належним їм майном, в однаковому для всіх учасників. Кратному розмірі до внеску кожного учасника.

4. повне Т – усі його займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями підприємства всім своїм майном.

5. командитні Т – товариства, в яких поряд з одним чи більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями підприємства всім своїм майном, є один або більшість учасників, відповідальність яких обмежується вкладом.

3) Доходи та витрати підприємств

В теорії виробництва розрізняють 2 часових періоди: короткостроковий та довгостроковий.

Розрізняють слідуючи види витрат:

Ä Постійні (TFC) – це витрати, які не залежать від зміни обсягів виробництва;

Ä Змінні (TVC) – це ті, які змінюються в залежності від зміни обсягів виробництва;

Ä Загальні валові (TC) TC=TVC+TFC

Ä Середні витрати – це ті, які приходять на одиницю випуску продукції

o Середні постійні AFC=TFC/Q

o Середні змінні AVC =TVC/Q

o Середні загальні ATC=TC/Q=AFC+AVC

Ä Граничні витрати (MC) – приріст витрат, викликаний зміною обсягу виробництва на 1 одиницю

MC=∆TC/∆Q

∆TC=TC_N-TC_N-1

∆Q=Q_N-Q_N-1

Валова виручка (валовий дохід) TR=P*Q

Ä Граничний дохід

MR=∆TR/∆Q

Ä Економічні прибутки

ЕП= TR-TC

Питання винесені на самостійне опрацювання студентами.

4.) сутність ціни та механізм ціноутворення.

Найпростіше визначення ціни - це грошове вираження вартості.

За простого товарного виробництва в основі товарних цін лежали лише суспільно необхідні витрати виробництва. Це можна виразити такою формулою

W = c + v + m, де

W - вартість товару, с - постійний капітал (або витрати підприємця на придбання засобів виробництва); v - змінний капітал (або витрати ремісника на відтворення власної робочої сили); m - додатковий продукт.

За капіталістичного товарного виробництва в основі товарних цін лежать не лише суспільно необхідні витрати виробництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією:

Цв = c +v+p, де

Цв - ціна виробництва, р - прибуток.

Функції ціни:

1. облікова - відображає, здебільшого, речовий зміст і полягає в тому, що вона є засобом обліку суспільно необхідної, а отже,й корисної праці. В цьому випадку її використовують для порівняння різних статей витрат.

2. Розподільча - сутність її в політ економічному аспекті полягає у перерозподілі частини об’єктів менш розвинених форм капіталістичної та дрібнотоварної власності на користь домінуючої форми (зокрема монополістичної власності), а отже, панівного класу, верстви чи прошарку населення.

3. Стимулююча - полягає у тискові ринкових цін (а за сучасних умов і регульованих цін) на підприємців через механізм конкуренції впроваджувати нову техніку, досконаліші форми і методи організації виробництва, підвищувати кваліфікацію працівників тощо.

Методи ціноутворення.

1) середні витрати виробництва плюс прибуток; 2) отримання цільової норми прибутку на інвестований капітал; 3) оцінка очікуваної цінності товару(при якій основою ціноутворення є сприйняття споживачем цінності пропонованого товару, використання сприятливого моменту купівлі - продажу); 4) врахування рівня поточних цін (до уваги беруться насамперед ціни конкурентів, а зміна останніми цін на певні товари, зазвичай, викликає зміну цін інших компаній без тісного зв’язку з витратами підприємства); 5) метод закритих торгів.

5) прибуток та теорії прибутку;

В сучасній економічній літературі сутність прибутку тлумачиться по - різному. Так, англійські економісти стверджують, що прибуток - це різниця між виручкою, отриманою від продажу продукції, і повними альтернативними факторними витратами, пов’язаними з виготовленням цієї продукції. В економічній енциклопедії за редакцією Л. Абалкіна прибуток характеризується " перевищенням доходів від продажу товарів і послуг над затратами на виробництво і продаж цих товарів".

У марксистській економічній літературі від часів К. Маркса домінувало визначення прибутку як перетвореної форми додаткової вартості. З кількісного боку прибуток є різницею між ціною продажу товару і затратами капіталу на його виробництво. Як перетворена форма додаткової вартості прибуток на практиці є породженням всього авансованого капіталу, усіх факторів виробництва.

Отже, політекономічне визначення сутності прибутку: це перетворена форма додаткової вартості, що виражає відносини економічної власності між найманими працівниками та капіталістами щодо створення та реалізації додаткової вартості.

Основними формами існування прибутку є середній прибуток (який привласнюють дрібні та середні капіталістичні підприємства), монопольний прибуток(привласнюють монополії), прибуток транснаціональних корпорацій та транснаціональних банків (як різновид монопольного прибутку), прибуток державних підприємств та ін.

Всі названі форми прибутку є одним із різновидів валового прибутку суспільства. З суми валового прибутку підприємство сплачує державні податки, відсотки за взяті кредити, ренту, штрафи та ін.

Після їх сплати на підприємстві залишається чистий прибуток, частка якого капіталізується (спрямовується на розширене відтворення), йде на поновлення резервного фонду, акціонерні компанії виплачують дивіденди, створюють преміальні фонди.

Частиною валового прибутку підприємства є підприємницький дохід.

Теорії прибутку. Вперше науковий підхід до зясування сутності прибутку здійснили класики політичної економії - А. Сміт і Д. Рікардо. Так А. Сміт при визначенні вартості працею стверджував, що одна частина створеної робітниками вартості йде на оплату їхньої заробітної плати, інша - на оплату прибутку підприємства.

Д Рікардо не зясовував проблему джерела прибутку, ототожнював додаткову вартість і середній прибуток.

Ж. Б. Сей стверджував, що засобами виробництва (які він ототожнював з капіталом) притаманна самостійна продуктивність, незалежна від продуктивності праці. Цю самостійну продуктивність капіталу привласнює, на його думку, капіталіст у формі прибутку. Існує ще досить багато інших теорій детальніше про них у рефераті.(Теорії прибутку та їх суть.).

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання- прес, 2002. /313 - 342/

2. Ніколенко Ю. В. Політекономія: підручник. - Київ: ЦУЛ, 2003./ 185 - 209/

3. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997. / 224 - 236/

4. Економічна теорія. Посібник вищої школи / Під заг. Ред. Воробйова Є. М. - Харків - київ, 2001. / 307 - 333/

Тематика рефератів.

1. Фірма - основна ланка економіки.

2. Сутність підприємництва та умови його існування.

3. Закони Госена та принцип їх дії.

4. теорії прибутку та їх суть.

1. У чому полягає сутність витрат виробництва як політекономічної категорії?

2. Які ви знаєте основні теорії прибутку?

3. Поясніть поведінку споживача на ринку за допомогою двох існуючих концепцій.

4. За яких умов підприємство одержує максимальний прибуток?

5. Охарактеризуйте основні типи господарських товариств.

6. Яка різниця між валовим і чистим прибутком підприємства?

7. Роль нормального прибутку.

Дата добавления: 2015-05-23