Фактори виробництва. 1 страница

Тести

Друге питання

Міжнародні економічні відносини – економічні відносини в системі світового господарства.

До основних форм міжнародних економічних відносин включають:

- світова торгівля – розвинена сфера товарного обміну;

- міжнародні валютно-фінансові відносини;

- міжнародний рух капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку. Формами вивозу є позичковий капітал і підприємницький капітал (прямі інвестиції та портфельні);

- міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя);

- науково-технічне співробітництво – створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки, маркетингу.

Питання для самоконтролю

1. Коли з’явилися світовий ринок і світова система господарства?

2. Які основні причини на Ваш погляд перешкоджають входженню України як повноправного партнера у світове господарство?

1. Світове господарство – це:

А) сукупність галузей та сфер виробництва;

Б) сукупність національних економік у поєднанні з міжнародними економічними відносинами;

В) економічна єдність світу;

Г) територіальний розподіл світу між окремими державами.

2. Основними суб’єктами світового господарства є:

А) ТНК;

Б) галузі національних економік;

В) міжнародні організації;

Г) малі підприємства.

3. Найбільш складною формою економічної інтеграції є:

А) митний союз;
Б) економічний союз;

В) валютний союз;

Г) спільний ринок.

4. Транснаціональна компанія – це:

А) підприємство, що домінує в певній галузі національної економіки;
Б) група підприємств, національних за капіталом, але міжнародних за сферою діяльності;
В) група підприємств, інтернаціональних як за капіталом, так і за сферою діяльності;
Г) підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

5. Доповніть перелік основних форм економічної інтеграції та розмістіть їх у логічній послідовності:

А) економічний союз;
Б) ………………;

В) зона вільної торгівлі;

Г) ……………….

Література

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. –К.: Ніка-Ельга Центр, 2000, тема 21, с.496-517.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995, тема 23,

3. Політична економія: Навчальний посібник / За ред. К.Т. Кривенка. –К.: КНЕУ, 2001, тема 17, с.302-314.

4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред.. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006,глава 21, с.558-583.

Фактори виробництва – це всі чинники, які беруть участь у процесі виробництва.

Фактори виробництва:

- Земля

- Праця

- Капітал

- Здатність до підприємництва

- Інформація

- НТП, наука, освіта

- Екологія

- Енергія

- Фактор часу.

Закон спадної продуктивності факторів виробництва: якщо один із факторів виробництва є змінним, а інші постійними, то починаючи з певного моменту гранична продуктивність кожної наступної одиниці цього змінного фактору буде зменшуватись.

10. Ефективність виробництва та продуктивність праці.

Ефективність виробництва вимірюється двома показниками:

· Продуктивність праці – показує скільки продукції буде зроблено одним працівником

· Трудомісткість – скільки часу витрачено на виробництво.

Розрізняють індивідуальну, локальну і сусп. ПП. Рівень ПП - одна з найважливіших характеристик, що відбиває прогресивність способу вир-ва.

Підвищення ПП забезпечує ріст кіл-ті продукції, зробленої в одиницю часу, що сприяє росту ВВП, зниженню собівартості і збільшення нац.доходу.

Зростання ПП у сусп-ві залежить передусім від рівня розвитку прод.сил. Факторами зростання сусп.прод-ті праці є: викорис.досягнень НТР у вир-ві; поглиблення сусп. поділу праці; впровадження госпрозрахунку, нових форм організації праці; досягнення реального плюралізму форм екон. власності та ін.

11. Поняття суспільного продукту та його структура.

Суспільний продукт – результат суспільного виробництва, який розраховується як сума товарів, робіт та послуг, виготовлених в країні за певний період.

Суспільний продукт виражається в двох формах:

- Натуральна

- Грошова (вартісна)

Види суспільного продукту:

- Проміжні товари та послуги

- Кінцеві товари та послуги

12. Визначення необхідного та додаткового продукту.

Необхідний продукт являє собою предметне втілення необхідної праці, відокремлену частину чистого продукту, яка забезпечує відтворення робочої сили трудящих, зайнятих продуктивною працею. За своєю натуральною формою - це насамперед сума матеріальних благ, споживання яких забезпечує відновлення працездатності робітника, певний рівень його кваліфікації та утримання непрацездатних членів його сім'ї. Необхідний продукт не може бути сталою величиною. Він залежить від розвитку продуктивних сил суспільства і досягнутої продуктивності праці, рівня кваліфікації, культурно-освітнього рівня працівників, який стимулює зростання в необхідному продукті частки духовних благ, тощо. Необхідний продукт повинен покривати витрати на харчування, одяг, утримання житла, на задоволення притаманних культурних і соціальних потреб, на екологічні потреби тощо. Переважну частину необхідного продукту становить заробітна плата, виплати і пільги із суспільних фондів споживання та доходи від домогосподарства.

Додатковий продукт - це частина чистого продукту, створена працівниками матеріального виробництва понад необхідний продукт. В умовах капіталізму додатковий продукт набуває форми додаткової вартості і привласнюється власниками засобів виробництва.

13. Економічні потреби суспільства: їх суть та класифікація.

Потреби – це бажання споживачів придбати і використати товари та послуги, котрі приносять їм користь.

Економічні потреби – це внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою задоволення власного добробуту і добробуту членів сім’ї.

Класифікація потреб:

1. за характером виникнення:

- базові

- породжені розвитком цивілізації

2. за нагальністю задоволення потреб:

- першочергові

- задовольняються предметами розкоші

3. за суб’єктами:

- індивідуальні

- колективні

- суспільні

- виробничі

4. за засобами задоволення:

- матеріальні

- нематеріальні

5. за об’єктами:

- фізіологічні

- соціальні

- духовні

- нерозумові

Закон зростання потреб: в міру розвитку суспільного виробництва в людини, як особистості і продуктивної сили, відбувається постійне зростання в її потребах.

14. Виробничі можливості суспільства і потреби.

В умовах обмеженості ресурсів перед суспільством і виробниками виникає потреба пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів.

Соціально-економічні орієнтири цього процесу:

- економія ресурсів

- найповніше задоволення потреб

- довкілля

- здешевлення продукції

- перспективи розвитку виробництва

- повна зайнятість ресурсів.

Крива виробничих можливостей – це лінія,що відображає альтернативні можливості випуску продукції за різного поєднання факторів та їх змін.

15. Економічні інтереси. Інтереси і потреби.

Економічні інтереси – це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби, це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання.

Економічні інтереси можна класифікувати за суб’єктами реалізації їх як державні, групові та особисті.

В структурі інтересів виділяють виробничі, невиробничі. Також розрізняють інтереси власника, підприємця, найманого працівника.

16. Економічна система: її сутність та структурні елементи.

Система – це сукупність елементів певного матеріального об’єкта, які взаємопов’язані між собою, розміщені в належному порядку та утворюють певну цілісність.

Економічна система – це форма конкретизації історично визначеної сукупності взаємопов’язаних елементів економіки, які мають ознаки цілісності інтегрованих властивостей і відносної замкнутості.

Ланки економічної системи:

- продуктивні сили – це сукупність засобів і предметів праці, працівників з їх фізичними та розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, способів організації та управління виробництвом.

- економічні відносини:

1. техніко-економічні (знаряддя праці)

2. організаційно-економічні (організації виробництва)

3. соціально-економічні (засоби виробництва і продукт праці)

- господарський механізм – це сукупність способів, методів та прийомів державного впливу на економічну діяльність суспільства.

Суб’єкти економічної системи:

· Держава

· Виробники (під-во)

· Споживачі (домогосподарство)

17. Типи і еволюція економічних систем.

Розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, ринкову, командну, змішану. Традиційна економічна система панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, бідністю населення. Командна економічна система базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства, жорсткому, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілі ресурсів, відсутності реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення. Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності. Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства, різноманітністю форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних); оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного.

18. Сучасні тенденції в розвитку економічних систем.

Сучасні тенденції зближення економічних систем зумовлені передусім рівнем та характером продуктивних сил. В будь-якій економічній системі продуктивні сили включають в себе засоби виробництва і людей, які завдяки виробничим знанням приводять в дію ці засоби виробництва. Головною продуктивною силою в кожній економічній системі виступає людина, працівник. Відбувається зближення рівнів і характеру продуктивних сил не тільки однотипних економічних систем, але й різнотипних - капіталізму та соціалізму. таке зближення проявляється передусім в переході всіх суспільств спочатку від технологічного способу виробництва, що базується на примітивних знаряддях праці (ручній праці), до способу виробництва, в основі якого лежить машинна праця, а від нього до технологічного способу виробництва, що базується на автоматизованій праці.

19. Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.

У вітчизняній політичній економіці тривалий період панував формаційний підхід до класифікації економічних систем, який розроблено і обґрунтовано у працях К. Маркса. З точки зору формаційного підходу розглядаються дві протилежні економічні системи або формації — капіталістичну у вигляді моделі чистого капіталізму і комуністичну (соціалістичну). Чистий капіталізм характеризується приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків для координації економічної діяльності та управління нею. Комуністична економіка характеризується суспільною власністю практично на всі матеріальні ресурси, централізованим прийняттям рішень та їх реалізацією через директивне планування, інструкції і команди. За цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем:
- аграрну, або традиційну;
- індустріальну;
- постіндустріальну.
У традиційній економіці панівним було сільське господарство та натуральний характер виробництва. За індустріальної економіки панівною є промисловість, а загальною формою організації виробництва є товарне виробництво. За постіндустріальної економічної системи основою є нематеріальне виробництво, інформація і знання.

20. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення людей до певних речей, як до своїх.

Власність – належність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку належність і економічні відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

Є такі аспекти власності:

- соціальний – розкриває процес утворення і розвитку класів, соц.. груп і взаємодію між ними залежно від відношення до засобів виробництва, способів отримання певної частки суспільного багатства

- політичний – характеризує наявність впливу на політику держави залежно від привласнення засобів виробництва та інших об’єктів власності

- психологічний – відображає наявність почуття господаря у працівників або його відсутності, ставлення до власності

- національний – характеризує наявність або відсутність різноманітних об’єктів власності у руках нації, народу.

Суб’єктами власності виступають носії відноси7н власності, тобто ті, хто знаходиться у вказаних відносинах, ті – кого стосуються відносини володіння, користування та розпорядження майном та іншими благами. Об’єкт власності – все, що є власністю і належить суб’єкту власності, матеріальний, фінансовий, інтелектуальний продукт, економічні ресурси тощо.

Тип: ПРИВАТНА СУСПІЛЬНА

Форма: індивідуально-трудова з найманою працею(НП) державна колективна

Вид: - одноособова - індивідуальна із застосуванням НП - загальнодержавна - кооперативна

- сімейна - монополістична - комунальна - акціонерна

- корпоративна - партнерська

- громадських організацій

21. Власність на засоби виробництва.

Власність на засоби виробництва — відносини між людьми щодо належності, володіння, розпоряджання та використання речових факторів виробництва.
Власність на засоби виробництва є вираженням існуючого у суспільстві розподілу речових факторів виробництва між певними суб'єктами як їх належності. Власність на засоби виробництва у сукупності виробничих відносин посідає особливе місце. Засоби виробництва є тим фактором, без якого людина не може здійснити виробництво матеріальних благ і, отже, забезпечити власне існування. Саме тому власність на засоби виробництва є основою сукупності виробничих відносин, через які здійснюються виробництво та привласнення благ.

22. Об’єкти власності. Права власності.

В умовах інформаційної економіки до об'єктів власності, крім традиційних (засобів і предметів праці, робочої сили та ін.), відносять досягнення науки та інформації. Ті, які найбільшою мірою стали власниками цих об'єктів, посилили свою економічну могутність, конкурентоспроможність. Однією з принципово нових важливих рис науки та інформації як об'єктів привласнення є те, що вони, на відміну від традиційних, не можуть тривалий час перебувати у власності окремої фірми, компанії. Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Повна частка прав складається з таких елементів:

· право володіння, тобто право виняткового фізичного контролю над благами;

· право користування, тобто право застосування корисних властивостей благ для себе;

· право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ;

· право на дохід, тобто право володіння результатами від використання благ;

· право суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення благ;

· право на безпеку, тобто право на захист від експропріації благ і від заподіяння шкоди з боку зовнішнього середовища;

· право на передачу благ у спадок;

· право на безстроковість володіння благом;

· заборона на використання способу, що завдає шкоди зовнішньому середовищу;

· право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення благ на сплату боргу;

· право на залишковий характер, тобто право на існування процедур та інституцій, що забезпечують поновлення порушених повноважень.

Комбінації перелічених прав з урахуванням того, що ними володіють різні фізичні та юридичні особи, можуть бути різноманітними. Саме це є основою різноманітності видів власності.

23. Товарне виробництво та його форми організації.

Товарне виробництво — це така організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку. Основними рисами товар. вир-ва є суспільний поділ праці, приватна власність на засоби виробництва, обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками, стихійний характер товарного господарства, наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів.

Моделі товарного виробництва:

- просте (приватна трудова власність)

- капіталістичне (велика приватна власність, виникає кооперація, прибуток)

- соціалізоване (державна власність)

24. Товар та його властивості.

Товар - це продукт праці виготовлений з метою обміну або продажу,а не для особистого споживання.

Властивості товару:

- корисність (споживча вартість) – властивість товару задовольняти потреби.

- вартість (цінність) – властивість товару обмінюватись на інші товари в певній пропорції.

На вартість впливає ПП та інтенсивність праці. Якщо зростає ПП, то загальна кількість продукції зростає, загальна вартість незмінна, а вартість одиниці товару зменшується. Якщо збільшується інтенсивність праці, то загальна кількість продукції збільшується, загальна вартість збільшується, а вартість одиниці товару незмінна.

25.Функціонування товарного виробництва та його закони.

Функціонування товарного гос. органічно пов’язане з приватною власністю на ресурси, а також з використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності й управління нею. В такій гос. системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими інтересами. Ринок функціонує як механізм, завдяки якому індивідуальні рішення і потреби стають гласними і координуються.

Закони товарного виробництва стають основою змішаної і ринкової економіки:

- закон зростання потреб

- закон анархії виробництва

- закон спадної продуктивності факторів виробництва

- закон зростання ПП

- закон вартості

- закон цін

- закон конкуренції

- закон попиту

- закон нагромадження капіталу

- закон пропозиції

26. Суть грошей. Функції грошей. Грошовий обіг та його закони

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквіваленту при обміні товарів, є для них формою вартості. Гроші виражають суспільно-необхідні затрати праці.

Причини виникнення грошей:

1)виникнення товарного в-ва і перетворення продуктів праці на товар;

2)суперечність в двоїстому характері праці;

3) загострення суперечностей в обміні товаром;

4)необхідність існування загального еквіваленту.

Три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:·

- гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;·

- гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;·

- гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

Виділяють п’ять основних функцій грошей:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Грошовий обіг – це процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту.

Закони грошового обігу:

1)в обігу повинна бути кількість грошей,що відповідає виробленим товарам;

2)при незмінному обсязі в-ва і не змінній швидкості обігу грошей та зростання цін маса грошей має бути збільшена;

3)ціна товарів перебуває в прямій залежності відповідно кількості грошей в обігу в оберненій залежності від кількості послуг;

4)незалежно від стану економіки, рівня й розвитку та фази циклу грошова маса в обігу щороку повинна зростати на 3-4 %.

27. Грошові реформи. Гроші, ціна та інфляція

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості. Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати таким чином:

1) становлення нової грошової системи.

2) часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення.

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

Інфляція ¾ загальне зростання рівня цін в країні через порушення законів грошового обігу.

Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10-50% на рік.

Гіперінфляція- коли темпи приросту цін складають 50-100% за місяць.

Основні причини інфляції це:

- зростання надмірного попиту над пропозицією

¾ інфляція попиту ” та зростання грошових витрат виробництва

¾ інфляція витрат ”.

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів.

Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.

Роздрібними прийнято називати ціни, за якими товари продаються в так званій роздрібній торговій мережі, тобто в умовах їх продажу індивідуальним покупцям при відносно невеликому обсязі кожного продажу.

Оптовими називають ціни, за якими продукція реалізується великими партіями в умовах так званих оптових торговельно-збутових операцій між підприємствами, а також при реалізації продукції через спеціалізовані магазини і збутові контори оптової торгівлі, на товарних біржах і в будь-яких інших торгових організаціях, що продають товари оптом.

Закупівельні ціни, за якими державні торговельно-закупівельні організації закуповують сільськогосподарську продукцію в її виробників.

28. Виникнення і розвиток грошових відносин

Гроші виникли на певному етапі розвитку товарного обігу як товар,який став посередником при обміні всіх інших товарів.

Теорії походження грошей:

1)еволюційна концепція(матеріальною основою теорії є розвиток і загострення суперечностей товарного в-ва й обміну,що й визначило виникнення специфічного товару, загального еквівалента-грошей)

2)раціоналістична

3)функціональна.

Причини виникнення грошей:

1) виникнення товарного в-ва

2)перетворення продукту праці в товар

3)виникнення суперечностей товару на підставі двоїстого характеру праці

4)загострення суперечностей товарного обміну з розвитком товарного в-ва

29. Інституціональні основи ринкової економіки. Визначення ринку. Функції ринку

Сукупність економічних відносин, які виникають між домогосподарствами, фірмами та організаціями і держави, з приводу купівлі і продажу послуг та робіт у сфері обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідними законами товарного виробництва і грошового обігу називається ринком.

Умови нормального функціонування ринку:

1)реальний плюралізм форм власності і форм господарювання;

2)здатність суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін;

3)розвинене антимонопольне законодавство і наявність достатніх механізмів його реалізації;

4) розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки держави.

5) наявність та доступність всебічної інформації про ринок.

6) розвинена маркетингова діяльність

7) конкурентна боротьба між різними підприємствами

8) розвинений, розгалужений комплекс об’єктів власності

9) наявність ринкової інфраструктури.

Функції ринку:

- ціноутворююча

- регулююча

- інформаційна

- контролююча

- посилення конкуренції

- санації

30. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага

Попит - це бажання і можливість споживача купити певну кількість цього товару або послуги за певною ціною у певний період часу.

Закон попиту: за незмінності всіх інших факторів зміна ціни зумовлює відповідну зміну попиту, відображаючи обернену залежність між ними, тобто чим вища ціна товару, тим менше величина попиту на нього, і навпаки, чим нижче ціна товару, тим більше величина попиту на нього.

Фактори впливу на попит:

- ціна товару

- кількість одиниць товару

- доходи покупців;

- мода, смаки і переваги покупців;

- реклама;

- Сезонні зміни в попиті;

- Очікування покупців.

Пропозиція – це сукупність товарів і послуг представлених на ринку, яку готові продати виробники за певною ціно.

Закон пропозиції: за незмінності всіх інших факторів зниженя ціни призводить до зменшення пропозиції і навпаки, відображаючи пряму залежність між ними.

Фактори впливу на пропозицію:

- Зміна цін на фактори виробництва;

- Технічний прогрес;

- Сезонні зміни;

- Податки та субсидії;

- Збільшення попиту на інші товари;

- Ціни на товари, які виробляються спільно з даним товаром;

- Очікування виробників;

- Реклама, маркетинг.

Ринкова рівновага-ситуація на ринку,коли величина попиту дорівнює величині пропозиції.

Ціна рівноваги-встановлюється тоді,коли попит відповідає пропозиції,тобто ціна продавця і ціна покупця в результаті торгу співпали. Якщо пропозиція стабільно перевищує попит виникає ринок споживача,якщо попит стабільно перевищує пропозицію виникає ринок виробника.

31. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції

Конкуренція — це економічне змагання за досягнення кращих результатів у області будь-якої діяльності, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку.

Функції конкуренції:

1)досягнення збалансованості між попитом і пропозицією;

2)погодження інтересів виробників;

3)зниження індивідуальних виробничих витрат;

4)стимуляція підвищення якості продукції;

5)формування ринкової ціни.

Форми конкуренції:

- Досконала (чиста) конкуренція - це ринкова ситуація, коли численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію, причому жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

- Монополія — виключне право, що належить одній особі, групі осіб чи державі.

- Олігополія-панування невеликої кількості фірм і компаній у виробництві та реалізації товарів.

32. Принципи класифікації ринків

Можна виділити такі критерії для характеристики структури і системи ринку:

· за об’єктами: ринок товарів і послуг (споживчий ринок); ринок робочої сили; ринок засобів виробництва; ринок цінних паперів, валюти; ринок науково-технічних розробок, патентів; ринок інформації; ринок обігових коштів; ринок окремих товарів або товарних груп (м’яса, одягу, взуття); ринок ліцензій та ін.;

· за суб’єктами: ринок покупців; ринок продавців; ринок дер­жавних структур; ринок проміжних продавців-посередників;

· за географічним положенням: місцевий (локальний) ринок; регіональний ринок; національний ринок; світовий ринок;

Дата добавления: 2015-05-23