Семінар №2

Проблема співвідношення моралі та політики в історії політичної думки.

Що є спільного й у чому полягають відмінності між політикою і мораллю? Дилема “політика — мораль”: чи сумісна політика з моральністю? Чи може і чи має політика бути моральнісною? Актуальність цих “вічних” питань для сучасної України: якою ціною повинний бути сплачений перехід до свободи?

Підходи до проблеми співвідношення моралі і політики в історії політичної думки:

1. Єдність політики і моралі (моралізаторський підхід).

М.Маблі називав політику суспільною мораллю, а мораль — приватною політикою. Гарна політика, за Маблі, не відрізняється від здорової моральності. Ж.Ж.Руссо закликав до з'єднання політики і моралі: хто захоче вивчати окремо політику і мораль, той нічого не зрозуміє ні в тій, ні в інший; усе, що є моральним злом, є злом і в політиці. Т.Джефферсон: мистецтво управління полягає у мистецтві бути чесним.

2. Політика і моральність несумісні.

Політика і мораль автономні. Н.Макіавеллі: мораль — сфера вічного, вона регулює індивідуальні відносини людей за допомогою добровільного дотримання ними визначених правил; у політиці ж панує доцільність, у ній виражаються інтереси різних соціальних груп. “У політиці немає моралі, а є тільки інтереси”.

3. Політика може бути моральною чи аморальною у залежності від обставин.

М. Вебер “замирював” мораль і політику шляхом поділу сфер їхньої дії: до ухвалення політичного рішення політик може слідувати своїм ідейним переконанням і моральним принципам, але при ухваленні рішення він повинен думати про його наслідки і результати з огляду на реальні обставини (“етика переконань” та “етика відповідальності”).

Проблема зв'язку моральності з політикою і волею людини: чи вільна людина, чи ні, чи має вона свободу морального вибору у своїх діях, у тому числі в діях політичних, чи може людина бути моральною, будучи невільною?

Засоби політики і моральність. Між Сциллою “моральних” цілей і Харибдою “аморальних” засобів (Макіавеллі, Кант, Гегель). “Ціль виправдовує засоби”. Категоричний імператив І.Канта: “Поводься так, щоб ти завжди ставився до людства й у своїй особі, і в особі іншого, як до мети і ніколи не ставився б до нього тільки як до засобу”. Політична етика.

Спираючись на запропоновані “точки відрахунку”, спробуйте висловити та аргументувати Ваше ставлення до співвідношення політики та моралі.

ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ. ЕТИКА І ПОЛІТИКА (2 год.)

Мета: з'ясувати співвідношення етики та політики, цілей, методів і засобів у політиці.

Провідна ідея: головним етичним імперативом поля політики виступає етика відповідальності.

Основні проблеми: з'ясувати причини ставлення до політики як до “брудної справи”; прослідкувати співвідношення етики та політики в межах різних політологічних концепцій та в контексті традицій різних соціокультурних ареалів; усвідомити особисту відповідальність виборця як основний імператив етики виборця; усвідомити відмінність між веберіанськими концептами “етики переконання” та “етики відповідальності”; усвідомити зміст поняття “моральний компроміс як категоричний імператив політичної етики”.

Ключові поняття: співвідношення етики і політики; цілі, методи, засоби в політиці; етика виборця; етика переконання, етика відповідальності; моральний компроміс як категоричний імператив політичної етики; “арістотелівська” та “макіавеллівська” парадигми у політиці.

Дата добавления: 2015-05-23