Теоретична політична свідомість — це сукупність ідей, | поглядів, учень, які виникають на основі наукового дослід- 1 ження політичних явищ і процесів

Буденна політична свідомість — це несистематизовані масові уявлення про політику.

Вона виникає стихійно, безпосередньо з повсякденної
практики й відображає політичні явища і процеси поверхо-
во, не проникаючи у їх суть. Але й на цьому рівні свідомість
має пізнавальну цінність, є одним із джерел теоретичної
свідомості. Більшість людей сприймає політику саме на рівні
буденної свідомості.

Буденна політична свідомість тісно пов'язана з політич-
ною психологією. Вона має такі яскраво виражені соціально-
психологічні риси, як почуття, настрої, емоції тощо.

Політична культура

Персоналізовані аспекти політики

Безпосередній зв'язок з практикою і соціально-психологічна
оформленість надають політичній свідомості особливої
гнучкості й динамізму. Саме на рівні буденної свідомості
відбувається швидка реакція людей на політичні події, а їхнє
ставлення до політичної влади формується насамперед через
факти повсякденного життя.

Оскільки головним джерелом формування буденної
політичної свідомості є повсякденна практична діяльність,
то нерідко її називають ще емпіричною політичною свідо-
містю. Проте буденна свідомість не зводиться до емпіричної,
бо, крім набутих у практичній діяльності знань, до її складу
входять також елементи знань ідеологічних і теоретичних.

Теоретична політична свідомість має багато спільного з
політичною ідеологією, проте вони не є тотожними. Систе-
матизовані, теоретичні знання складають' основний зміст
ідеології, але крім цих знань ідеологія містить ще й цінніс-
ний аспект, пов'язаний з вираженням нею класових інтере-
сів. Якщо теоретичне знання грунтується передусім на
фактах, то ідеологія — на цінностях, що відбивають інтереси
того чи іншого класу.

Цінності як один із найважливіших елементів політичної
культури — це такі політичні знання та уявлення, що
розглядаються суб'єктами політики як невід'ємні від їхнього
існування, орієнтують їхні політичні дії. Цінності є мотива-
ційним базисом політичної культури, вони зумовлюють
відповідні політичні орієнтації і поведінку, а їх втрата
означає руйнування самої політичної культури.

Вираження ідеологією інтересів суспільних класів, її
ціннісний аспект породжують критичне ставлення до неї як
до неістинного, спотвореного знання. В ідеології вбачають
опозицію раціональному, науковому осягненню соціальної
дійсності. Ще К. Маркс називав її «спотвореною свідомістю».
Подібні оцінки ідеології пізніше давати італійський соціолог
В. Парето («кристалізація хибної свідомості»), німецький
філософ К. Манхейм («добровільна містифікація»), амери-
канський соціолог Д. Белл («секуляризована релігія»), фран-
цузький філософ Б.-А. Леві («невпізнана брехня») та ін.

Проте наявність в ідеології ціннісного аспекту не при-
нижує, а, навпаки, підвищує її роль у житті суспільства.

Саме цей аспект робить ідеологію не лише прийнятною, а й
необхідною для того чи іншого суспільного класу. Ідея
«кінця ідеології», що стала основою впливової в 60-ті роки
XX ст. концепції деідеологізації, себе не виправдала.
Ідеологія виявилась необхідною. Зрештою, в будь-якому
політичному документі наявні терміни ідеологічного по-
рядку, які не є власне науковими поняттями, наприклад
«свобода», «рівність», «справедливість», «братерство», «рів-
ність можливостей», «загальний добробут» тощо.

Кожна з різних форм політичної ідеології претендує на
істинне і найповніше відображення дійсності, хоча набли-
жені вони до істинного, наукового знання неоднаковою
мірою. З-поміж інших систематизованих поглядів та ідей —
релігійних, філософських, естетичних тощо — політична
ідеологія найбільшою мірою орієнтована на практику.

Основні відмінності між буденною і теоретичною свідо-
містю полягають у їхніх пізнавальних можливостях. За
сприйняття політики на науковому рівні розширюється
сфера достовірних політичних знань, науковий аналіз дає
можливість з'ясувати глибинні причини політичних явищ і
процесів, закономірностей їхнього розвитку. Буденна ж
свідомість сприймає політику поверхово, набуті нею знання
мають кон'юнктурне, особистісне забарвлення. Багато з
орієнтацій, які складають політичну культуру, закладені в
людях підсвідомо і часто виявляються в них мимоволі, без
попередніх роздумів. Зберігаючись у підсвідомості, ці орієн-
тації істотно впливають на поведінку людей і зміст полі-
тичної діяльності. Поряд з неусвідомленими реакціями
орієнтаційного порядку політична поведінка містить і суто
імпульсивні дії.

Політична поведінка більшості громадян будь-якої країни
визначається не стільки теоретичною, скільки буденною
політичною свідомістю, а то й підсвідомими мотивами, що
негативно відбивається як на політиці, так і на долі самих
громадян і робить особливо важливими політичну освіту
мас, формування високого рівня їхньої політичної культури.

Індивідуальна, Залежно від суб'єкта політичної свідо-

групова й масова мості виокремлюються індивідуальна,

політична свідомість _Гр_упова ^ масова політична свідомість.

Індивідуальна політична свідомість — це

свідомість кожного окремого індивіда як учасника полі-

Персоналізовані аспекти політики

Політична культура

тичного процесу. Групова політична свідомість — це
свідомість різних соціальних спільностей людей (соціально-
класових, етнічних, демографічних, професійних, терито-
ріальних).

Соціальну базу масової політичної свідомості складає
маса як сукупність індивідів, котрі належать до різних
соціальних спільностей і беруть участь у конкретних
політичних процесах. За своїм змістом масова політична
свідомість є сукупністю ідей, поглядів, уявлень, почуттів,
настроїв, що відображають доступні й відомі масам полі-
тичні явища і процеси. Масова політична свідомість форму-
ється під впливом не лише соціально-економічних і полі-
тичних чинників, а й за допомогою ідеологічних засобів.
Однією з істотних рис масової політичної свідомості є її
динамізм — здатність до швидких змін залежно від дії
різноманітних чинників, особливо агітації і пропаганди.
Ця особливість слугує підставою для маніпулювання
масовою політичною свідомістю, яке досить поширене в
політиці.

Масова свідомість проявляється у громадській думці.
Основними каналами з'ясування і вияву громадської думки
є опитування населення, референдуми, збори, маніфестації,
всенародні обговорення важливих суспільно-політичних
проблем, звернення населення з листами, скаргами і пропо-
зиціями до органів державної влади, громадських організа-
цій, засобів масової інформації тощо.

Політична свідомість є найважливішою складовою полі-
тичної культури. Однак не всі її вияви належать до
політичної культури. Політична свідомість відображає всю
багатоманітність політичних відносин, до складу політичної
культури входять лише домінуючі в суспільстві або найбільш
характерні для тієї чи іншої соціальної спільності типові,
укорінені ідеї, погляди, уявлення тощо про різні аспекти
політичного життя. Насамперед це стосується ціннісних
орієнтацій, які є визначальними щодо світоглядних позицій
і політичної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-23