Загальні вказівки. Питання для самоперевірки

ЕЛЕКТРОЛІТІВ

ЕЛЕКТРОЛІТИЧНА ДИСОЦІАЦІЯ. РЕАКЦІЇ В РОЗЧИНАХ

Лабораторна робота № 7

Питання для самоперевірки

1. Чим виражається склад розчину?

2. Скільки грамів міститься в 100 мл 0,1 н розчину ?

3. Визначити молярну і нормальну концентрації 30%-ного розчину сірчаної кислоти.

4. Що таке титр розчину? Які розчини називаються титрованими?

5. У чому полягає процес титрування?

Мета роботи - вивчення хімічної рівноваги та можливості перебігу реакцій в розчинах електролітів.

При виконанні лабораторної роботи студенти повинні знати, що електроліти – це речовини, які розпадаються в розчинах або розплавах на позитивно заряджені іони (катіони) і негативно заряджені іони (аніони). Процес розпаду молекул на іони – електролітична дисоціація – відбувається під дією полярних молекул розчинника. При цьому одні речовини розпадаються на іони повністю (сильні електроліти), а інші лише частково (слабкі електроліти).

До сильних електролітів належать майже всі солі, деякі мінеральні кислоти () і основи, утворені лужними та лужноземельними металами ( .

До слабких електролітів належать вода, практично всі органічні кислоти, деякі мінеральні кислоти (), а також основи, утворенні - металами, та .

Здатність електролітів до дисоціації на іони визначається ступенем дисоціації і константою дисоціації К.

,

де - число молекул, що розщепилися на іони;

- загальне число розчинених молекул.

(для електроліту КА)

Необхідно звернути увагу на те, що більш універсальною характеристикою сили електроліту є константа дисоціації, оскільки К, як і , залежить від природи розчиненої речовини і розчинника та від температури, але на відміну від не залежить від концентрації розчину.

Слід мати на увазі, що багатоосновні кислоти і багатокислотні основи дисоціюють ступінчасто. Наприклад:

/перший ступінь/

/другий ступінь/

/третій ступінь/

У водних розчинах електролітів необхідно враховувати дисоціацію води як слабкого електроліту:

Іонний добуток води [ ] · [ ] для будь-яких водних розчинів є постійною величиною, рівною 10 ^-14 (t =22⁰C).

Для характеристики реакції середовища доцільно користуватися водневим показником У нейтральних розчинах , в кислих , у лужних .

Для якісного визначення реакції середовища застосовують індикатори, колір яких змінюється в залежності від величини розчину. Найчастіше використовують такі індикатори: лакмус, фенолфталеїн і метилоранж.

Необхідно пам’ятати, що реакції обміну в розчинах електролітів практично відбуваються в бік утворення осаду (малорозчинних речовин), газів (летких речовин) і слабких електролітів (малодисоційованих сполук).

При складанні іонних рівнянь реакцій треба керуватися тим, що сильні розчинні електроліти, як практично повністю дисоційовані, пишуться у вигляді іонів, а речовини малодисоційовані, малорозчинні і газоподібні записують у молекулярній формі.

Дата добавления: 2015-05-23