Завдання. 1. Профілактика бактеріальних хвороб людини

План

План

Завдання

План

1. Профілактика бактеріальних хвороб людини.

1. Прочитати даний теоретичний матеріал

2. Зробити короткий опорний конспект відповідно плану.

1. Шляхи поширення бактеріальних захворювань

2. Складіть перелік профілактичних заходів для запобігання бактеріальним інфекціям.

3. Запишіть основні бактеріальні захворювання і заходи їх профілактики у вигляді таблиці.

Основні бактеріальні захворювання

Захворювання	Шляхи зараження	Заходи профілактики

Питання для закріплення нового матеріалу

1. Яке значення в передачі бактеріальних інфекцій мають предмети домашнього вжитку.

2. Чому грунт є ланкою в передаванні бактеріальних інфекцій?

3. Як дотримання правил особистої гігієни зупиняє поширення бактеріальних хвороб?

4. Яких заходів слід вживати для запобігання бактеріальних інфекцій.

Література

1. Тагліна О. В. Біологія 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень), Підруч. для загальноосвіт. навч. закл., - Х.: Веста, Вид-во «Ранок», 2010

2. Балан П.Г. Біологія, 10 кл., Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень), П.Г. Балан, Ю.Г. Верес, В.П. Поліщук – К.: Генеза, 2010.

3. Межерін С.В., Межеріна Я.О., Біологія, 10 кл., Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) – К.: Освіта, 2010.

Профілактика бактеріальних хвороб людини

Бактеріальні захворювання, як і вірусні, можуть поширювати­ся різними шляхами: контактним, при якому відбувається пряме зіткнення хворої людини зі здоровою; контактно-побутовим, при яко­му передавання інфекції відбувається через предмети домашнього вжитку (білизна, рушник, посуд, іграшки), забруднені виділеннями хворого; повітряно-краплинним — через повітря; водним — при ви­користанні інфікованої води для пиття, побутових і господарських потреб, а також під час купання.

Нерідко в поширенні бактеріальних інфекцій беруть участь харчові продукти і готова їжа. Хвороботворні бактерії можуть потрапляти у продукти харчування різними шляхами: через забруднені руки хво­рого чи носія, під час миття харчових продуктів в інфікованій воді, під час перевезення на випадковому транспорті, при розрізанні харчових продуктів на брудних столах, внаслідок зараження їх мухами, гризу­нами й іншими переносниками бактеріальних захворювань.

Особливе місце в передаванні бактеріальної інфекції посідає ґрунт, оскільки він є місцем тимчасового перебування збудників деяких за­хворювань, наприклад правця.

Багато інфекційних хвороб, які спричиняють бактерії, передають­ся комахами, наприклад кліщами, комарами, мухами.

Терміни виживання хвороботворних бактерій у різних середови­щах різні. Наприклад, на м'яких іграшках із тканини дифтерійна паличка зберігається довше, ніж на гладеньких поверхнях пластма­сових іграшок.

Профілактичні заходи, спрямовані на запобігання бактеріальним інфекціям, включають раннє виявлення джерел і шляхів передавання інфекції, ізолювання інфекційних хворих, карантинні і дезінфек­ційні заходи, щеплення. Головне — не допустити подальшого поши­рення інфекційних захворювань і якомога швидше ліквідувати їх.

Важливим є створення штучного імунітету шляхом вакцина­ції, яка проводиться, наприклад, проти дифтерії, туберкульозу, правця.

В осередку інфекційного захворювання за необхідності проводять дезінфекцію з метою знищення чи видалення бактерій з об'єктів зо­внішнього середовища, до яких може торкатися людина, а також для знищення кліщів та інших комах, переносників збудників ін­фекційних захворювань, і дератизацію — для знищення гризунів, переносників збудників інфекційних захворювань.

Для профілактики інфекційних захворювань необхідно дотриму­ватися правил особистої гігієни:

- мити руки з милом після роботи і перед уживанням їжі;

- регулярно обмивати тіло в бані, ванні, під душем зі зміною натільної і постільної білизни;

- систематично чистити і струшувати верхній одяг та постіль­ні речі;

- підтримувати чистоту в житлових і робочих приміщеннях;

чистити меблі та предмети інтер'єру від бруду й пилу, витирати взуття перед входом у приміщення;

- уживати лише перевірені продукти харчування, кип'ячену воду й молоко, промиті кип'яченою водою фрукти й овочі, ретельно проварені м'ясо й рибу.

Залежно від того, яка саме бактеріальна інфекція загрожує, пра­вила можуть бути розширені з урахуванням особливостей збудника інфекції.

При захворюванні на ангіну (гострий тонзиліт) основними шляхами зараження є крапельний або через продукти харчування. Заходи профілактики включають: активне виявлення хворих, їх ізоляція, госпі­талізація і раціональне лікування; максимальне розосередження людей; провітрювання житло­вих, службових і навчальних приміщень; про­ведення поточної та завершальної дезінфекції; посилення медичного контролю за технологією приготування і термінами збереження готової їжі.

При дифтерії, яка передається повітряно – крапельним шляхом основним заходами щодо профілактики є правильно організовані та вчасно проведені щеплення дифтерійним анатоксином. З появою хворого на дифтерію в осередку проводиться весь комплекс протиепідемічних заходів: активне виявлення, ізоляція і госпіталізація хворих; бактеріологічне обстеження і санація виявлених носіїв; поточна й завершальна дезінфекція.

Менінгококова інфекція, яка розповсюджується повітряно – крапельним шляхом з появою хворого в осередку проводяться проти­епідемічні заходи: активне виявлення, ізоляція і госпіталізація хворих; бактеріологічне обсте­ження з подальшою ізоляцією та санацією ви­явлених носіїв; дезінфекція; екстрена профілак­тика антибіотиками, щеплення за епідемічними показаннями менінгококовими вакцинами.

Черевний тиф і паратифи передаються фекально-оральним шляхом і їх профілактика ґрунтується на проведенні спільних для кишкових інфекцій санітарних, дезінфекційних і дезінсекційних заходів, спрямованих на попередження водного та харчового шляхів передачі інфекції. З появою хворого проводяться протиепідемічні заходи: раннє активне виявлення хворих, їх ізоляція та госпіталізація; лабораторне обстежень працівників харчування, водопостачання та осіб, що підпали під ризик зараження; поточна й завершальна дезінфекція; вакцинація (ревакцинація) проти черевного тифу; екстрена профілактика сухим полівалентним черевнотифозним бактеріофагом.

Туляримія, яка передається через укуси інфікованих переносників (кліщів) – трансмісивно. Інколи зараження можливе повітряно – крапельним або фекально-оральним шляхом. Профілактичні заходи спрямовані на попере­дження потрапляння збудника інфекції, скоро­чення епізоотологічної активності природних осередків туляремії та попередження захворю­вань людей у цих осередках. Основним напрямком є проведення санітарно-технічних (захист приміщень від проникнення гризунів) та дера­тизаційних (знищення гризунів) заходів для боротьби з гризунами. За епідемічними показниками проводяться щеплення (вакцинація раніше і щеплених або щеплених понад п'ять років тому. Спеціальна екстрена профілактика проводиться антибіотиками.

Чума розповсюджується трансмісивно, через укуси інфікованих переносників (бліх). Інколи можливе контактне зараження (під час зняття шкурок гризунів) або зараження повітряно-крапельним шляхом. Профілактичні заходи спрямовані на попере­дження заносу збудника інфекції, скорочення епізоотологічної активності природних осередків чуми та попередження захворювань людей у цих осередках.

Холера передається фекально-оральним шляхом у профілактиці холери особливо важливе суворе виконання санітарно-гігієнічних вимог щодо забезпечення правильного водопостачання, каналізації й очищення населених місць. Дуже важливу роль у профілактиці холери відіграє ретельне виконання всім населенням вимог особистої гігієни. Карантин встановлюють у тих чи інших місцевостях за наявності особливих умов, що спричиняють поширення холери. Здійснена специфічної профілактики (щеплення) має допоміжне значення.

Бактеріальні захворювання лікують за допомогою антибіотиків. Антибіотики призначає тільки лікар! Саме лікар може дібрати анти­біотик з урахуванням імовірного збудника і ступеня його чутливос­ті. Призначаючи антибіотик, лікар обов'язково враховує імовірність алергії в пацієнта, особливості функціонування його нирок і печінки, його вік, тяжкість захворювання й інші особливості.

Важливо застосовувати антибіотики в суворій відповідності до ін­струкції. Будь-яке порушення цієї інструкції може призвести до не­гативних для організму наслідків.

Більшість бактеріальних захворювань без застосування антибіо­тиків вилікувати практично неможливо. Тому дуже важливо завжди виконувати рекомендації лікаря і не відмовлятися від призначеного препарату, пам'ятаючи про те, що будь-яке інфекційне захворювання завжди значно серйозніше, ніж можливі небажані реакції від засто­сування антибіотиків, що використовуються для його лікування.

Розділ ІІІ Організмовий рівень організації життя

Тема: Закономірності спадковості і мінливості.

Мета: ознайомити з головними методами генетичних досліджень, розглянути їх переваги й недоліки та ситуації, коли доцільне використання того або іншого методу.

1. Методи генетичних досліджень.

1. Опрацювати даний теоретичний матеріал.

2. Законспектувати методи генетичних досліджень у вигляді таблиці.

Методи генетичних досліджень

Метод досліджень	Особливості методу

Питання для закріплення вивченого матеріалу

1. Хто є основоположником гібридологічного методу.

2. Які види схрещування бувають?

3. Яка основна мета генеалогічного методу.

4. Які відомості дозволяє одержати популяційно-статистичний метод?

5. Для чого і як генетики використовують цитогенетичний метод?

6. Чи може використовуватись біохімічний метод для діагностики спадкових хвороб?

7. Для чого використовується близнюковий метод?

8. Чи методи генетичної інженерії необхідні людині.

9. Чому під час генетичних досліджень бажано використовувати кілька методів?

Література

1. Тагліна О. В. Біологія 11 клас (рівень стандарту, академічний рівень), Підруч. для загальноосвіт. навч. закл., - Х.: Веста, Вид-во «Ранок», 2011

2. Балан П.Г. Біологія, 11 кл., Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень), П.Г. Балан, Ю.Г. Верес, В.П. Поліщук – К.: Генеза, 2011.

3. Межжерін С.В., Межжеріна Я.О., Біологія, 11 кл., Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) – К.: Освіта, 2011.

4. Біологія (профільний рівень) Коршевнюк Т.В., Бездольна І.С., Фруктова Я.С. – К.: Планета книжок, 2011

Методи генетичних досліджень

Генетичні дослідження обіймають чимало різних питань: вивчення матеріальних носіїв спадкової інформації – генів, закономірностей її збереження і передачі нащадкам; з’ясування залежності прояву спадкової інформації у фенотипі від дії до певних умов довкілля; причин змін спадкової інформації і механізмів їхнього виникнення; дослідження генетичних процесів, які відбуваються в популяціях організмів, і багато інших.

Залежно від рівня організації живої матерії в генетиці застосовують і відповідні методи досліджень.

Гібридологічний метод полягає у схрещуванні (гібридизації) організмів, як відрізняються певними станами однієї або кілької спадкових ознак. Нащадків одержаних від такого схрещування, називають гібридами (від грецького гібрида – суміш), а сам процес, в основі якого лежить обєднання різного генетичного матеріалу в одній особині (клітині), - гібридизацією. За допомогою системи схрещувань дослідники можуть встановити характер успадкування певних тсанів ознак у ряду поколінь нащадків.

Генеалогічний (від грец. генеалогія – родовід) метод полягає у вивченні родоводів організмів. Він дає можливість простежити характер успадкування різних станів певних ознак у різних поколіннях. Цей метод широко застосовують у медичній генетиці, селекції тощо. За його допомогою визначають генотип особи і вираховують ймовірність прояву того чи іншого стану ознаки у майбутніх нащадків.

Родоводи в генетиці складають у вигляді схем за певними правилами: організми жіночої статі позначають колом, а чоловічої – квадратом.

Позначення особин одного покоління розташовують у ряд і з’єднують між собою горизонтальними лініями, а предків і нащадків – вертикальними. В родоводі англійської королеви Вікторії, серед нащадків якої були російські імператори. Досліджуючи цей родовід, можна простежити успадкування такого тяжкого захворювання, як гемофілія (нездатність крові зсідатися).

Популяційно-статистичний метод дає можливість вивчати частоти зустрічальності різних алелей та їхніх поєднань у популяціях організмів а також генетичну структуру популяцій. Цей метод також застосовують у медичній генетиці для вивчення поширення певних алелей (переважно тих, які визначають ті чи інші спадкові захворювання) серед окремих груп населення. Для цього вибірково досліджують частину населення певної території і статистично обробляють одержані результати.

Наприклад, за допомогою цього методу було виявлено, що рецесивна алель, яка зумовлює дальтонізм (порушення зору, пов’язане зі сприйняттям кольорів), трапляється у 13 % жінок (але захворювання проявляється лише у 0,5 %) і 7 % чоловіків хворі всі.

Цитогенетичний метод ґрунтується на вивченні особливостей хромосомного набору (каріотипу) організмів. Застосування цього методу дає змогу виявляти мутації, пов’язані зі змінами кількості хромосом і будови окремих із них.

Каріотип досліджують у клітинах на стадії метафази, оскільки в цей період клітинного циклу структура хромосом виражена найчіткіше.

Близнюковий метод полягає у дослідженні однояйцевих близнят (тобто організмів, які сформувалися з однієї зиготи). Однояйцеві близнята завжди однієї статі й мають однаковий генотип. Досліджуючи такі організми, можна вивчити роль чинників довкілля у формуванні фенотипу: різний характер їхнього впливу визначає і розбіжності в прояві тих чи інших станів певних ознак.

Особливу групу становлять методи генної інженерії, за допомогою яких вчені змінюють генотипи організмів: видаляють або перебудовують певні гени, вводять гени в геном іншої клітини або організму тощо. Геном – це сукупність генів галоїдного набору хромосом організмів певного виду. Крім того, дослідники можуть поєднувати в генотипі однієї особини гени різних видів.

Результати генетичних досліджень слугують теоретичним підґрунтям для вирішення різних практичних задач. Так, сучасна селекція (наука про створення нових порід і сортів органзмів та поліпшення якостей створених раніше) враховує дані генетичних наслідків різних систем схрещування організмів, вплив штучного добору на спадкові ознаки, роль чинників довкілля у формуванні ознак тощо. Основні напрямки досліджень медичної генетики – профілактика і лікування спадкових захворювань, дослідження факторів, які спричинюють зміни у генотипі людини.

Розділ ІІІ Організмовий рівень організації життя

Тема: Генотип як цілісна система. Генетика в житті і діяльності людини.

Мета: Ознайомитись з здобутками українських селекціонерів

Дата добавления: 2015-05-23