Методичні рекомендації до вивчення теми. Семінарське заняття 5. Соціологія девіантної поведінки

Семінарське заняття 5. Соціологія девіантної поведінки

Тема № 5. Соціологія девіантної поведінки

Галузева соціологія та спеціальні соціологічні теорії

Модуль № 2

Теми для рефератів

1. Анкетне опитування як спілкування соціолога з респондентами.

2. Специфіка та етапи підготовки та проведення соціологічного експерименту.

3. Особливості методів соціологічного дослідження.

4. Документ як джерело соціологічної інформації.

5. Інтерв’ю, його особливості і різновиди.

Література

1. Брик Т. О чем молчат социологи. Какие данные массовых опросов мы анализируем? //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. - № 3. – С. 207 – 212.

2. Винославская С., Чурилов Н. Exit-poll: Методика исследования в оперативном режиме //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. - № 1. – С. 189 – 196

3. Гіденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – С. 617 - 639

4. Городяненко В.Г. Социологический практикум. – К.: Издательский центр «Академия», 1999. – 160 с.

5. Литвинов С. Использование понятия относительной погрешности оценивания для расчета выборки из генеральной совокупности с малой долей признака //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. - № 2. – С. 141 – 150

6. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. – К.: МАУП, 2004. – С. 433 - 439

7. Нагорный Б. Нужна ли Кассандра в ХХІ веке? //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. - № 2. – С. 202 – 209.

8. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія.- К.: Лібра, 2000. – С. 240 - 247

9. Подшивалкина В.К. К вопросу о применении качественных методов в социологии, или Какой опыт мы изучаем? //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. - № 4. – С. 197 – 206

10. Соціологія /За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – С. 468 - 490

11. Соціологія /За ред. В.П. Пічі. – Львів: «Магнолія Плюс», «Новий світ – 2000», 2004. – С. 244 - 256

12. Соціологічна енциклопедія (Укладач В.Г. Городяненко. – К.: Академвидав, 2008. – 456 с.

13. Танчин І.З. Соціологія. – К.: Знання, 2008. – С. 8 – 28

14. Урсуленко К. Методика измерения социальной солидарности в украинском обществе. Проверка теории с помощью метода моделей линейных структурных уравнений //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. - № 3. – С. 126 – 157.

Змістовий модуль № 3. Спеціальні соціологічні теорії

Навчальна мета заняття: засвоїти сутність соціального відхилення та соціальної аномії; особливості соціологічне трактування злочину і злочинності.

Час проведення: 2 години

Навчальні питання:

1. Соціальне відхилення та його різновиди.

2. Соціальна аномія, чинники її виникнення та розвитку.

3. Соціологічне трактування злочину і злочинності.

Девіантна (лат. deviatio — ухилення) поведінка — вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим уданому суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Соціальні відхилення мають для суспільства різне значення. Позитивні є засобом прогресивного розвитку системи, підвищення рівня її організованості, подолання застарілих, консервативних, реакційних стандартів поведінки. Це соціальна творчість — наукова, технічна, художня, суспільно-політична. Негативні відхилення дезорганізують систему, підриваючи іноді її основи. До них належать соціальна патологія — злочинність, наркоманія, проституція, алкоголізм. Межі між позитивною і негативною девіантною поведінкою рухомі в часі й просторі. Водночас співіснують різноманітні «нормативні субкультури».

Соціолог Р. Мертон виділив кілька видів девіантної поведінки:

— конформізм — пасивне прийняття стандартів поведінки, безумовне визнання існуючих порядків, норм, правил, схиляння перед авторитетами. Чим стабільніше суспільство, тим поширеніша аномія;

— інновація — допускає згоду з певною культурною метою, але заперечує засоби її досягнення, які схвалюються соціально;

— ритуалізм — заперечує мету певної культури, але згодна використати засоби, що схвалюються соціально;

— ретретизм (втеча від дійсності) — спостерігається, коли людина одночасно заперечує цілі й соціально схвалені засоби їх досягнення. Особи, які вдаються до цього засобу, перебувають у суспільстві, але не належать йому;

— заколот — виявляється у неприйнятті актів громадської непокори.

Деформація соціальних норм є основним чинником формування різноманітних форм девіантної поведінки і відповідних їм поведінкових настанов. Ця деформація може виявлятися у:

— відриві соціальної норми від конкретних умов життєдіяльності;

— застарілості або незбігу їх з реаліями суспільного життя;

— викривленому або неповному відображенні у свідомості людей об'єктивних закономірностей функціонування суспільства;

— нестабільності, нестійкості й невизначеності норми, яка внаслідок цього не може виконувати функцію соціального регулятора;

— руйнуванні взаємозв'язку її структурних компонентів;

— послабленні або незастосуванні санкцій, функціональній неефективності соціальних норм.

Питання цільових виступів студентів

1. Сутність соціального відхилення.

2. Особливості об’єкта та предмета соціології девіантної поведінки.

3. Форми прояву політичної злочинності.

4. Причини виникнення девіацій.

5. Шляхи попередження делінквентної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-23