Пояснення. Одним із перших підходів до профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі був інформаційний підхід.Він базувався на постулаті про те

Одним із перших підходів до профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі був інформаційний підхід. Він базувався на постулаті про те, що якщо людина знає про шкідливість для здоров'я певного стилю поведінки, вона почне ставитися до такої поведінки негативно і буде утримуватися від неї. Такий погляд виявився спрощеним і рідко виправдовуваним на практиці, оскільки на визначення поведінки людини впливає багато факторів, хоча інформація дійсно необхідна як базис для прийняття рішень.

В програмах інформаційного підходу були використані такі концептуальні моделі профілактики: модель аморальної поведінки, яка базується на твердженні про те, що вживання наркотиків гріховно та аморально; модель залякування грунтується на постулаті про наркотики як причину різних хвороб та швидкої смерті; в межах пізнавальної моделі робиться акцент на інформуванні потенційних споживачів про дію психоактивних речовин та ризики, з якими пов'язано їх вживання.

Головне завдання інформаційних профілактичних програм полягало в тому, щоб відвернути підлітків від експериментування з психоактивними речовинами. В 1973 році в США спеціальними дослідженнями було доведено, що залякувальні повідомлення в засобах масової інформації, до яких входили і свідчення колишніх наркоманів, призводили до викривлення балансу інформації на користь темних сторін явища, а лекції спеціалістів нерідко мали зворотній ефект, збуджуючи інтерес до психоактивних речовин. Детальне вивчення потенційних можливостей використання феномена страху для деструкції небажаних і формування бажаних типів поведінки виявило їх принципову обмеженість. Слабка і середня інтенсивність залякуючої інформації відчутніше впливає на поведінку, ніж сильна, а сильна сприяє зниженню рівня відчуття загрози.

Інформаційний період розвитку профілактичних програм сприяв уточненню багатьох спірних моментів. Місце колишньої мети - абсолютна відмова від уживання психоактивних речовин - зайняла інша - дотримання здорового способу життя. Ця складна комплексна проблема привела до усвідомлення необхідності формування відповідальної поведінки молодих людей, що, в свою чергу, спричинило зміну акцентів у профілактичній роботі, в фокусі якої виявилися не хімічні речовини та негативні наслідки їх уживання, а люди та аналіз причин їх ризикованої поведінки. Фіксація цього поворотного моменту означала народження нового поведінкового підходу у профілактичних програмах.

Учені відмічають, що зараз найбільшого поширення набули наступні профілактичні програми: програма досягнення соціально-психологічної компетентності, програма навчання життєвим навичкам, програма зменшення факторів ризику та посилення факторів захисту, програми, що базуються на підході альтернативної діяльності, програми за методом "рівний-рівному". Всі ці програми, незважаючи на відмінності в їх змісті та методиках, містять три типові завдання: розвиток соціальної та особистісної компетентності молодої людини; вироблення в неї навичок самозахисту; попередження виникнення проблем.

У програмах соціально-психологічної компетентності домінує акцент на формуванні у підлітків навичок ефективного спілкування, розвитку особистісних якостей, критичного мислення, формування адекватної самооцінки, вміння адаптуватися до різних умов соціального середовища.

Провідною метою програм навчання життєвим навичкам є формування у підлітків навичок здорового способу життя, відповідального прийняття рішень. Тому до змісту цих програм входить навчання підлітків навичкам ефективної взаємодії, регуляції емоцій, вирішення конфліктів, зміцнення зв'язків з членами сім'ї та іншими близькими дорослими, вибору друзів і побудови позитивних взаємовідносин з однолітками, прийняття рішень, уміння сказати "ні", протидіяти примусу інших, уникати невиправданого ризику.

Програми щодо зменшення факторів ризику та посилення факторів захисту ґрунтуються на аналізі факторів ризикованої поведінки та протидіючих ним факторів антиризику. В цих програмах найчастіше використовується наступна класифікація факторів ризику. індивідуальні фактори: особливості темпераменту, рівень самооцінки та самоконтролю, опірність стресовим ситуаціям, уміння приймати адекватні рішення в кризовій ситуації. Соціальні фактори: взаємостосунки в сім'ї, рольові моделі поведінки батьків та однолітків, особливості контролю та підтримки з боку дорослих, належність до певної групової субкультури, доступність наркогенних речовин, вплив засобів масової інформації тощо.

В останніх двох програмах значна увага приділяється формуванню навичок щодо прийняття рішень. Як зазначає американський вчений Джоель Браун: "Коли молоді люди усвідомлюють, що їх вчать слідувати приписам, вони відчувають себе ошуканими і починають чинити опір". Процес навчання підлітків прийняттю оптимального рішення складається з кількох стадій: всебічний аналіз ризикованої ситуації (фактора ризику); всебічний розгляд можливих альтернатив поведінки; обдумування кінцевого варіанту рішення; рішучість у здійсненні прийнятого рішення, незважаючи на негативну думку чи тиск оточуючих.

В програмах, заснованих на організації діяльності, альтернативній наркотизації та алкоголізації молоді, акцент робиться на таких основних моментах: 1) пропозиція індивіду специфічної позитивної активності, яка викликає сильні відчуття та має на меті подолання різного виду перешкод; 2) комбінація особистісних якостей з позитивною активністю; 3) заохочення участі у всіх видах такої активності; 4) створення груп підтримки молодих людей, які думають про вибір своєї позиції. Прикладами такої альтернативної активності можуть бути спеціально організовані подорожі, пов'язані з необхідністю долати складні, часом екстремальні перешкоди, заняття ризикованими видами спорту (скалолазания, дельтопланеризм тощо). Важливою умовою такої активності є оптимальне поєднання потреби в пошуці гострих вражень і схильність до ризику, які властиві підліткам та молоді з соціально схвалюваною діяльністю. Альтернативні програми потребують спеціального добору команди тренерів та психологів, значних фізичних та психічних ресурсів, як з боку організаторів, так і зі сторони учасників. Результатом участі в таких програмах для молоді є переживання нею почуття самоефективності.

У процесі вдосконалення профілактичних програм їх організатори звернули увагу на таку особливість підліткового віку, як автономізація від дорослих, більший рівень довіри підлітків авторитетним одноліткам. Цей феномен був покладений в основу профілактичних програм з активним залучанням підліткових лідерів. Такі профілактичні програми базуються на твердженні про те, що підлітки-лідери, які користуються повагою з боку їх однолітків, надаватимуть їм необхідну інформацію про здоровий спосіб життя та своєю поведінкою підкріплюватимуть власні переконання щодо недоцільності різноманітних видів негативної ризикованої поведінки.

Нині профілактичні програми з активним залучанням підлітків-інструкторів є досить популярними в багатьох країнах світу і називаються програми за методом "peer education" (в Україні вони відомі під назвою програми за методом "рівний -рівному" чи "ровесник - ровеснику"). Переваги цього методу профілактичної роботи з молоддю полягають в тому, що молоді люди знаходяться постійно з ровесниками, а дорослі-професіонали лише тимчасово; молоді люди розуміють, що означає бути молодим, а дорослі "намагаються зрозуміти", пригадуючи себе в такому віці; молоді люди спілкуються за допомогою специфічних вербальних (сленг) та невербальних засобів і тому-не завжди сприймають форми спілкування дорослих. Серед слабких сторін цього методу можна виокремити спотворення інформації під час її передачі іншим, недостатній життєвий досвід підлітків, обмеженість знань підлітків з певних питань, які цікавлять однолітків.

Метод "рівний-рівному" здебільшого розглядається як навчання молодих людей молодими, підлітків-підлітками. Молоді люди при цьому обмінюються інформацією, спростовують помилкові твердження, міфи щодо вживання психоактивних речовин. Проте цей метод не доцільно розглядати лише як передачу знань між однолітками. Він скоріше є одним із способів впливу на особистість з метою розвитку навичок прийняття самостійних рішень та уміння бути відповідальним за свої вчинки.

В практиці соціально-профілактичної роботи в Україні сьогодні використовуються елементи моделей інформаційного і поведінкового підходів, тому що зміни, які постійно відбуваються в навколишньому середовищі, не дають можливості створити постійно діючу концептуальну модель профілактики наркоманії та токсикоманії. Це, в свою чергу, обумовлює необхідність неперервного оновлення та вдосконалення профілактичних програм.

Пояснення

Зараз в Україні стан здоров'я молоді викликає серйозну стурбованість. Лише 7-10 відсотків дітей народжуються здоровими. За даними Міністерства охорони здоров'я рівень фізичного здоров'я приблизно 70 відсотків учнів державних шкіл віком 7-15 років є дуже низьким. Серед осіб у віці 16-19 років 61 відсоток має рівень здоров'я, значно нижчий за нормальний, такий стан спостерігається й у 67 відсотків осіб у віці 20-29 років.

Нині серед молоді України досить поширеним явищем стало тютюнокуріння, вживання алкоголю й наркотиків та небезпечна статева поведінка. Бажання " йти в ногу з часом" спонукає молодих людей до прийняття моделі модного і стильного життя, яке для багатьох з них пов'язується із згаданими явищами. Ситуація обтяжується у зв'язку з наявністю в Україні широкого асортименту доступних алкогольних і тютюнових виробів, порівняно легким доступом до окремих видів наркотиків і лібералізацією статевої моралі.

За даними Інституту соціальних досліджень, значна частина молоді вважає куріння припустимим, навіть нормальним. Куріння, починаючи з тринадцятирічного віку, є найбільш поширеною ризикованою поведінкою. У віці 10 років курять 5 відсотків дітей, у віці 14 років - уже ЗО відсотків, а у віці 17 років регулярно вживають тютюнові вироби 48 відсотків юнаків і дівчат.

Алкоголізм і пияцтво зараз є дуже поширеним явищем в Україні. Молодим людям смак алкоголю відомий з дитинства. У віці 10 років 17 відсотків уже вживали алкоголь, а у віці 15 років - дві третини. Понад 78 відсотків молодих людей віком 15-22 роки повідомили, що були у стані сп'яніння.

З 1993 року в Україні зафіксовано стрімкий стрибок наркоманії. В 2001 році кількість офіційно зареєстрованих наркозалежних сягнула 82000. Ці цифри, за оцінками експертів, лише частково відображають дійсний стан. Як свідчать результати досліджень, офіційна статистика охоплює лише 10-20 відсотків від фактичної кількості тих, хто вживає наркотичні речовини.

Така сама тенденція, що характеризує поширення наркоманії, виявляється і стосовно захворювань на ВІЛ і СНІД. Молодь становить значну частину ВІЛ -інфікованих і хворих на СНІД, і ця кількість постійно зростає.

Справжня кількість ВІЛ-інфікованих молодих людей та хворих на СНІД невідома. Відсутність достовірних даних лише підкреслює серйозність проблеми для країни.

Нині в Україні спостерігається стійка тенденція до зниження віку "сексуального дебюту" серед підлітків. Середній вік початку статевого життя для юнаків становить 15-16 років, а для дівчат - 16-17. Низький рівень знань підлітків щодо культури статевих стосунків є причиною показників зростання серед молоді хвороб, що передаються статевим шляхом. Так, медичне обстеження сексуально активних підлітків в одному з промислових регіонів України підтвердило наявність ЗПСШ у 24 відсотків обстежених; серед молодих людей зростають також показники захворюваності на гонорею та сифіліс.

За даними Української Асоціації планування сім'ї 90,9 відсотків усіх вагітностей 15-18 річних дівчат закінчились медичним абортом, що значно перевищує показники західноєвропейських країн.

Наведені дані засвідчують, що в переважної більшості молодих людей відсутнє свідоме ставлення до здоров'я як до базової цінності, тому в сучасних умовах існує об'єктивна необхідність збереження та поліпшення здоров'я молоді як одного з найважливіших пріоритетів нації.

Поняття "здоров'я" неможливо сформулювати однозначно. Зараз налічується понад 400 визначень цього поняття. Проте жодне з них не може розкрити його зміст у повному обсязі.

В давні часи здоров'я визначали як відсутність хвороб. Проте життя не стоїть на місці. Часи змінюються, і людина змінюється разом із ними. Сучасну людину вже не влаштовує тільки відсутність хвороб, що само по собі вже добре. Поняття про здоров'я трансформувалося в більш широке уявлення про людину як істоту, більш соціальну, ніж біологічну. Воно збагатилося таким поняттям, як "благополуччя". Оскільки в сучасному світі зовсім недостатньо не мати захворювань, а треба бути ще й благополучним у певних відношеннях. Розуміння поняття "благополуччя" торкається всіх сторін життя людини. Тому загальноприйнятим у світі сьогодні є визначення здоров'я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1976 р): "Здоров'я -це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Світова наука розглядає здоров'я як цілісний феномен, що інтегрує чотири основні складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є взаємозумовленими і невід'ємними одна від одної, оскільки в своїй сукупності вони визначають стан здоров'я людини.

Фізичну складову здоров'я характеризують показники пульсу, частоти дихання, температури тіла, кольору шкіри та слизових оболонок, спроможність людини ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати. Береться до уваги і ступінь фізичного розвитку індивіда: відповідність його зросту і маси тіла віковим нормам, пропорційність частин тіла тощо.

Психічна складова здоров'я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Ця складова зумовлюється розвитком пізнавальних процесів особистості (відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, уяви, мови), залежить від таких особистісних характеристик як емоційно-вольова та мотиваційно-потребова сфери, розвитку самосвідомості особистості. Психічне здоров'я дає можливість людині оптимально адаптуватися до умов соціального середовища та реалізувати себе в ньому.

Соціальна складова здоров'я пов'язана з впливом на особистість інших людей, структурних одиниць соціуму (сім'я, референтні групи, соціальні інститути), суспільства в цілому і залежить від місця та ролі людини в міжособистісних стосунках, від морального здоров'я соціуму. Соціальна складова здоров'я детермінована рівнем розвитку економічної, політичної, духовної сфер суспільного життя.

Духовна складова здоров'я є своєрідним піком, який вбирає все найкраще в людині, що розкривається в її світобаченні, виробленні певних правил поведінки, як за законами суспільства, так і за певними моральними нормами, ставленні до життя на основі певної віри та вибору власних ідеалів і світогляду.

Не менш важливими в комплексній характеристиці здоров'я є чинники, що впливають на процес його формування. Узагальнені підсумки досліджень щодо здоров'я людини переконують, що воно залежить від багатьох факторів, зокрема: стану системи охорони здоров'я (на 10%); екології навколишнього середовища (приблизно на 20%); спадковості (десь на 20%); умов та способу життя (майже на 50%).

Саме спосіб життя найсуттєвіше впливає на стан здоров'я людини. Спосіб життя - це особливості взаємодії людини з факторами навколишнього середовища. Очевидно, що здоров'я людини залежить від того, наскільки здоровим є її спосіб життя. Здоровий спосіб життя - це поведінка людини, яка відображає життєву позицію, спрямовану на збереження та зміцнення здоров'я, і націлена на виконання певних норм і правил. До основних складових здорового способу життя насамперед відносять харчування. Повноцінне харчування включає забезпечення організму людини якісною питною водою, необхідною кількістю вітамінів, мікроелементів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових домішок. Не менш важливими в організації здорового способу життя є побутові умови, які характеризуються достатнім санітарно-гігієнічним рівнем помешкання, комфортними умовами для емоційного розвантаження, певним рівнем фізичної та психічної безпеки на території життєдіяльності особистості. Наступною складовою здорового способу життя є рухова активність людини. У вік інтенсивного розвитку різних транспортних засобів та інформаційних технологій рухову активність забезпечують фізична культура та спорт, а також праця на присадибних ділянках. Серед складових здорового способу життя вчені називають умови праці, які не тільки мають бути безпечними для людини не лише з санітарно-гігієнічних позицій, але й мусять забезпечувати їй психологічний комфорт і можливості для самореалізації та професійного зростання.

Таким чином, складові здорового способу життя - це комплекс компонентів, що забезпечують високий рівень фізичної, психічної, духовної та соціальної складових здоров'я людини.

Однією з причин поширення негативних явищ у молодіжному середовищі є ризикована поведінка неповнолітніх. Така поведінка зумовлюється, в першу чергу, психофізіологічними особливостями підлітків, для яких характерні такі ознаки, як автономізація від дорослих, потяг до групування, самоствердження, задоволення цікавості, бажання виглядати дорослим, потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Американський дитячий психотерапевт Лін Понтон засвідчує, що ризиковані вчинки є нормою для підлітків. З їх допомогою молодь, зазвичай, визначає та розвиває свою індивідуальність, оскільки розумний ризик є певним досвідом. Розумна ризикована поведінка, що позитивно впливає на самоствердження підлітків, включає спортивні змагання, подорожі, шкільні ініціативи, волонтерську діяльність тощо.

В кожному з цих видів діяльності існує ймовірність невдачі. Проте, зазначає Л.Понтон, є й негативна ризикована поведінка, яка може бути небезпечною для молодих людей. Це в першу чергу експериментування з тютюном, алкоголем, наркотиками, початок раннього статевого життя, небезпечні сексуальні вчинки, нерозбірливе та безсистемне харчування, втеча з дому, крадіжки, що, в свою чергу є ризиком для здоров'я (формування наркогенної залежності, більша ймовірність заразитися ІПСШ, ВІЛ/СНІД, небажана вагітність), а, в окремих випадках, і для життя підлітків. Нерозумна ризикована поведінка може проявлятися як бунт або вияв незадоволення, спрямований, в першу чергу, проти батьків і близьких. До числа насторожуючих ознак небезпечної ризикованої поведінки молоді належать такі психологічні проблеми, як тривала депресія, підвищена тривожність, нетипові для підлітка швидкі зміни настрою, проблеми в школі тощо.

Феномен ризикованої поведінки багатьох молодих людей обумовлений тим, що в результаті несформованості у них позитивних орієнтирів на здоров'я як базову цінність, звільнення від обмежень, наказів, правил, схем, декларованих батьками та іншими людьми, призводить до того, що підлітки нерідко губляться і не знають як правильно розпорядитися своєю свободою. Як правило, вони забувають, що зворотною стороною свободи є відповідальність. Вона нерозривно пов'язана зі свободою і завжди супроводжує її.

В психолого-педагогічній літературі поняття відповідальності трактується неоднозначно. З позицій педагогіки, відповідальність розуміють як здатність особистості контролювати свою діяльність згідно з прийнятими в суспільстві чи колективі соціальними, моральними та правовими нормами, або як здатність особистості розуміти відповідність своїх дій передбачуваним результатам. В психології відповідальність трактується як специфічна для особистості форма саморегуляції та самодетермінації, що виражається в усвідомленні себе як причини вчинків та їх наслідків, розумінні та контролі своєї здатності виступати джерелом змін в оточуючому середовищі та у власному житті. Психологи також зазначають, що відповідальність - це схильність людини поводити себе відповідно до інтересів інших людей, дотримуватися певних рольових обов'язків. Вони також наголошують, що відповідальність особистості завжди зумовлена її ціннісними орієнтирами. Отже, як альтернативу ризикованій поведінці підлітків необхідно протиставити відповідальну поведінку, головним стрижнем якої має бути збереження та зміцнення здоров'я особистості.

В контексті здорового способу життя відповідальну поведінку можна характеризувати як поведінку, за якої особистість усвідомлює свої вчинки згідно з логікою подій, передбачає їх наслідки та вплив на власне здоров'я та здоров'я оточуючих, приймає рішення, що запобігають негативним результатам для себе та інших. Відповідальна поведінка зумовлена почуттям відповідальності, яке може виступати в позитивній та негативній формах. Позитивна форма відповідальності -почуття своєї значимості, реального впливу на події, що відбуваються, поважного ставлення до оточуючих. Негативна форма відповідальності характеризується тривожністю, невпевненістю в собі, своїх знаннях та вміннях, побоюванні зіпсувати справу. Позитивна форма відповідальності виступає базисом відповідальної поведінки молодих людей, а її формування в підлітків має стати стрижнем соціально-педагогічної роботи з формування здорового способу життя молоді.

Використана та рекомендована література

1. Вермиенко Ю.В., Келасьев В.Н. Профилактика наркомании в подростковой среде: Учеб. пособие / Под ред. Келасьева. - Спб.,2001.

2. Говорун Т.В., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. -Тернопіль, 1999.

3. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ.ред. И.Д.Зверевой. -К.,2001.

4. Иванова Ж.Є.Социология девиантного поведения. - М.,1998.

5. К.Лукас, Г.Сейден Молчаливое горе: жизнь в тени самоубийства. -М.,2001.

6. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). -К.,2002.

7. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов.-М.,2001.

8. Личко А.Е., Битинский В.Л. Подростковая наркология. - М., 1991.

9. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально-дезадаптированными школьниками. - К.,1997.

Ю.Максимова Н.Ю., Толстоухова СВ. Соціально-психологічні аспекти

профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. - К.,2000.

11.Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. - М.,2001.

12.Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. - М.,1999.

ІЗ.Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.,2001.

И.Оржехівська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. -

К.,1996.

15.Понтон Линн Сексуальная жизнь подростков. - М.,2001.

16. Предупреждение подростковой и юношеской наркомании / Под ред.

С.В.Березина, К.С.Кислецкого.И.Б.Орешникова. - М., 2000.

17.Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні

здорового способу життя молоді / О.Яременко, О.Балакірєва та ін. -

К.,2000.

18.Сирота Н.А., Ялтонский В.М., Хажилина И.И., Видерман Н.С.

Профилактика наркомании у подростков: от теории к практике. - М.,2001.

19.Словарь по социальной педагогике: Учебное пособие для студентов

высш. учеб. заведений /Авт.-сост. Л.В.Мардахаев. - М.,2002.

20. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред.

М.А.Галагузовой. - М.,2000.

21.Социальная работа / Под ред. В.И.Курбатова. - Ростов н/Дону, 1999.

22.Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие /Отв. ред.

Е.И.Холостова. - М.,2001..

23.Фирсов М.В., Студенова Є.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие

для студ. высших учебных заведений. - М.,2001.

24.Формування здорового способу життя: Навч. посіб. для слухачів курсів

підвищення кваліфікації державних службовців / О.Яременко, О.Вакуленко

та ін. - К.,2000.

25.Эдвин С.Шнейдман Душа самоубийцы / пер. с англ. - М.,2001.

26.Юр'єва Л.М. Історія. Культура. Психічні розлади та розлади поведінки. -

К.,2002.

Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх закладах

Дата добавления: 2015-05-23