Пояснення. Одним із провідних мікрофакторів соціалізації дитини є інститути соціального виховання

Одним із провідних мікрофакторів соціалізації дитини є інститути соціального виховання. Приорітетне місце серед них, без сумніву, належить школі. Школа - це досить складний феномен. Тут стикаються та перегукуються найрізноманітніші сторони життя людини. Саме школу більшість науковців розглядають як провідний інститут соціального виховання.

В першу чергу, необхідно зазначити, що в загальноосвітні заклади дитина приходить як особистість, яка розвивається і формування якої вже почалося в сім'ї, групі однолітків, найближчому мікросоціумі. Тому життя дитини в школі доцільно розглядати як органічну частину та продовження її соціалізуючого процесу.

Досить часто процес соціалізації особистості в умовах загальноосвітніх закладів супроводжується появою різноманітних соціально-психологічних проблем в дитячому та підлітковому середовищі, особливостей взаємодії учнівського та педагогічного колективів, різних труднощів підлітків, пов'язаних з усвідомленням та розумінням ними власного- "Я" - образу. Все це викликає необхідність організації соціально-педагогічної роботи з вихованцями загальноосвітніх закладів, яку має здійснювати кваліфікований спеціаліст. Ним на сьогодні виступає соціальний педагог - фахівець відповідної кваліфікації, об'єктом діяльності котрого є діти та молодь, що потребують допомоги.

Функціональні обов'язки соціального педагога окреслені в листі MHO України від 02.08.2001 р. "Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів". Відповідно до цього листа перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання:

• формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами;

• охорона та захист прав і інтересів дітей;

• вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдія л ьн ості;

• вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

• створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;

• організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей та підлітків;

• робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

• попередження конфліктів в учнівських колективах;

• допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;

• орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

• профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями "групи ризику";

• посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами;

• взаємодія з педагогами, психологом, батьками або опікунами для надання допомоги учням;

• попередження суїцидальних спроб неповнолітніх.

До посадових обов'язків соціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин виключені зі школи; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій.

Основними функціями соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах є наступні.

Діагностична - вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.

Прогностична - прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи.

Консультативна - надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Захисна - забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Організаторська - забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.

На основі цих функцій виокремлюють такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах: - вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

- організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

- соціально-психологічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях здійснюється шляхом з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє "Я", підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості..

З метою ефективного забезпечення вищезазначених функціональних обов'язків соціальний педагог у своїй практичній роботі широко використовує такий метод аналізу соціуму, як складання соціального паспорту класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками та класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні в соціально-педагогічній практиці не існує стандартизованої форми соціального паспорту класу. Це пояснюється наявністю широкого спектру різних типів навчальних закладів, що, у свою чергу, обумовлює специфіку певного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспорту класу може мати такі блоки:

І.Гендерна характеристика класу:

• кількість хлопців;

• кількість дівчат.

II. Вікові характеристики учнів класу (кількість учнів певного року народження).

III. Стан здоров'я вихованців:

• здорові;

• мають тимчасові розлади здоров'я;мають хронічні соматичні хвороби;

• мають психосоматичні захворювання;

• мають інвалідність.

IV. Види позанавчальної діяльності вихованців:

• кількість дітей, які навчаються в музичних школах;

• кількість дітей, що відвідують спортивні секції;

• кількість дітей, що займаються в гуртках та клубах за інтересами;

• кількість осіб, які не відвідують позашкільні заклади.

V. Соціальна поведінка учнів класу:

• число учнів, що скоїли різні правопорушення;

• число учнів, що стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх;

• наявність учнів з різними видами адиктивної поведінки;

• кількість учнів, які систематично порушують дисципліну, мають стійкі конфлікти з вчителями.

VI. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів:

• кількість учнів з повних сімей;

• число учнів з неповних сімей;

Дата добавления: 2015-05-23