В останньому випадку журнал орієнтувався тільки на власників телефонів і автомобілів і тим самим повністю ігнорував думки населення з більш низьким рівнем доходів

Даний приклад показав ненауковість таких опитувань, а принцип “чим більше людей опитано, тим краще”, не завжди давав точний прогноз. Інструментарій вивчення суспільної думки був різноманітним, не існувало алгоритму побудови опитувань, самі опитування були тенденційними – це невеликий перелік тих недоліків, які заважали науковому вивченню суспільної думки і які, в кінцевому результаті, привели до занепаду «солом’яних опитувань».

Але особливий резонанс отримали опитування громадян, пов’язані з електоральними намірами, які були проведені журналом «Літерарі Дайджест» на початку ХХ ст., використовуючи метод бюлетенів. Так, в 1924 р. журналом було розіслано 16,5 млн. бюлетенів власникам телефонів і автомобілів. Прогноз перемоги республіканців при цьому був зроблений з похибкою 5,1%. В 1932 р. журналом по пошті було розіслано 20 млн. бюлетенів (в редакцію повернулося 3 млн.). З точки зору правильності це було саме вдале опитування. Помилка становила 0,9%.

Перше опитування громадської думки, безпосередньо пов’язане з організацією виборчої кампанії було проведене у США ще в 1824 році. Газета «Харрісберг Пенсільванієн» через своїх кореспондентів вивчала настрої громадськості у кількох округах щодо шансів 4-х претендентів на президентський пост. Прогноз газети виявився досить вдалим.

Дослідження статистичних матеріалів результатів виборів використовується досить давно. Вже Е.Берк іІ.Бентам робили спроби застосувати аналіз такого типу. Реформатори англійського парламенту в п.п. ХІХ ст. користувалися статистичними підрахунками для аргументації своїх проектів. В кінці ХІХ ст. О.Ліббей розробив статистичну географію виборів, а в першій половині ХХ ст. цей напрям був застосований в роботах великої групи вчених, серед яких виділяються Г.Гознелл і Т.Тінгстен, які розробили теоретичні основи систематичних досліджень поведінки виборців на базі статистичних даних.

Вивчення суспільної думки шляхом опитування громадян.

Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.

Теоретичний аналіз електоральної поведінки є неповним без використання конкретно-соціологічних методів дослідження. До основних напрямів емпіричного дослідження поведінки виборців можна віднести:

1. статистичний аналіз результатів виборів;

2. Одним із найбільш поширених методів є аналіз і вивчення суспільної думки на основі опитування громадянза допомогою цілого ряду опитувальних технологій. Термін «суспільна думка» вперше був використаний англійським державним діячем Д.Солсбері для позначення моральної підтримки парламенту населенням країни. Предметом спеціального наукового аналізу її зробив Г.Тард.

Перше ж опитування про відношення до різних кандидатів було проведене в 1851 році в штаті Мічиган. Помічник редактора однієї з газет виділив 17 округів, в яких результати виборів були неясними. Опитавши 800 респондентів, ним був зроблений прогноз, який був правильним для 15 із 17 округів. Відтоді цілий ряд газет в різних містах США («Бостон глоуб», «Нью-Йорк геральд трибюн», «Чикаго рекорд геральд» та ін.) почали практикувати такі опитування. Згодом самі американські фахівці назвуть їх «солом’яними опитуваннями”.

Слід відмітити, що перші електоральні опитування в Україні були проведені в 1989 році сектором соціально-психологічних проблем громадської думки відділення соціології Інституту філософії АН УРСР по виборах народних депутатів СРСР. Відтак, в Україні з кожним роком з’являється все більше соціологічних центрів по вивченню громадської думки як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях.

Є в Україні і цілий ряд об’єктивних причин, які заважають ефективній праці соціологів по вивченню електоральних настроїв та симпатій. До таких причин в першу чергу можна віднести: нестабільність громадської думки; недосконалість опитування (на генетичному рівні відчувається сталінська розправа з соціологами, які так і не відродили цю науку у радянські часи, та нестача грошей); заангажованість тих, хто проводить опитування (публікація завищених власних рейтингів та занижених – опонентів) і т.д.

Аналіз наявної, хоча і незначної, вітчизняної та досить серйозної зарубіжної практики проведення виборчої кампанії, дозволяє вирізнити чотири головних типи опитувальних досліджень в процесі проведення виборів:

1. базові дослідження і технології;

2. пропагандистські дослідження і технології;

3. прогнозні дослідження і технології;

Дата добавления: 2015-05-23