Тема 8. Соціологія праці та управління 1 страница

Методичні поради до вивчення теми: вивчення соціології праці та управління має неабияку значущість. Адже праця у соціологічному розумінні є визначальним чинником у становленні людини як особистості, основою соціальної диференціації суспільства, формування соціальних процесів та явищ, засобом створення матеріальних і моральних благ. А в розвитку сучасного суспільства, в умовах перебудови державного апарату, нових вимог до якостей і навичок державних службовців та керівників різних рангів, необхідності підготовки нових кадрів для сфери управління надзвичайно важливою стає управлінська праця.

Вивчення даної теми доцільно розпочати із з`ясування соціальної сутності праці, її основних характеристик: об’єктивних (зміст праці, характер праці, умови праці) та суб’єктивних (ставлення до праці, мотивація праці, соціально-психологічний клімат, трудова адаптація тощо). Аналізуючи соціальну сутність праці, слід мати на увазі, що праця є фундаментом, на якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Вона змінює становище різних груп працівників, формує їх соціальне та професійне обличчя.

При подальшому опрацюванні теми студент має акцентувати увагу на таких аспектах, як характеристика різних видів праці, умов праці. Слід звернути увагу також на мотиваційну сферу трудової діяльності.

Для розуміння ролі праці в людському суспільстві варто проаналізувати її соціальні функції.

Вивчивши матеріали теми, студент знатиме: наукові ознаки соціології праці та управління (предмет, об’єкт, понятійно-категоріальний апарат, функції), спільність і відмінність між менеджментом та соціологією праці та управління; соціальну сутність процесу праці та основні функції праці.

Після опанування теми студент вмітиме: на основі набутих знань аналізувати соціально-трудові відносини і процеси на виробництві, різноманітні чинники і соціальні резерви виробництва, застосовувати на практиці ці знання для вмілого управління виробництвом з метою підвищення його ефективності.

Термінологічний словник:

Зміст праці - це узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне напруження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, складність, технічна оснащеність праці тощо.

Мотивація трудової діяльності — зовнішня чи внутрішня спонука до трудової діяльності задля досягнення певних цілей, зацікавленість у такій діяльності, способи її ініціювання.

Мотив — свідомий спонукач поведінки та діяльності людини, який зумовлює здійснення нею різноманітних потреб.

Проста праця — виконання простих трудових операцій, для яких достатньо виробничого інструктажу і немає потреби в спеціальному навчанні.

Репродуктивна праця передбачає повторюваність засобів досягнення результатів.

Розумова праця характеризується інформаційними, логічними, творчими елементами і відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами праці.

Ручна праця не потребує техніки, інструментів, приладів.

Складна праця — кваліфікована праця, пов'язана із додатковими витратами на навчання робітника.

Ставлення до праці — категорія, яка виражає зв'язок між працівником та суспільством, працівником та працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ. Ця категорія декілька типів відносин: ставлення до праці як суспільної цінності; ставлення до своєї професії; ставлення до конкретних умов, у яких відбувається праця.

Соціально-психологічний клімат — відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу через спілкування між людьми.

Творча праця — передбачає постійний неповторний пошук нових рішень, нового ставлення до наявних проблем, активного розвитку, самостійності та ініціативності.

Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації, який характеризується активною взаємодією особистості й трудового середовища.

Фізичну працю характеризує безпосередня взаємодія людини із засобами праці, її залучення до технологічного процесу.

Умови праці - сукупність чинників, які впливають на працездатність, здоров'я працівника.

Характер праці - категорія, яка виражає соціальну сутність праці як суспільне значимого процесу.

План семінарського заняття:

1. Сутність соціології праці та управління, її об’єкт, предмет.
2.Взаємозв`язок соціології праці та управління й менеджменту.
3. Основні категорії соціології праці та управління.
4. Соціальна сутність праці.
5. Соціальні функції праці.

1. Сутність соціології праці та управління, її об’єкт, предмет. Готуючись до першого питання, зверніть увагу на те, що соціологія праці та управління — це галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування й розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.
Студент має чітко розрізняти предмет та об'єкт соціології праці та управління. Так, об'єктом соціології праці та управління є праця як суспільне значиме явище зі всіма її ознаками, завдяки яким вона відрізняється від інших суспільних явищ.
Предметом соціології праці та управління є структура та механізм соціально-трудових відносин, а також соціальні процеси у сфері праці.
Слід усвідомити, що особливості соціологічного вивчення праці полягають насамперед у системності (розгляд соціальних і соціально-психологіч-них явищ, які відбуваються у процесі праці; в динаміці, зв'язку зі способом життя людини) та комплексності (проблеми праці завжди розглядають у комплексі з іншими чинниками, які впливають на трудову діяльність).

2. Взаємозв`язок соціології праці та управління й менеджменту. При розгляді другого питання слід засвоїти саме сутність поняття «менеджмент».

Менеджмент (від англ. Managment — управління, керівни-цтво). Нині менеджмент трактується в таких чотирьох значеннях: як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві; як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих; як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом; як своєрідне, мистецтво управління, поєднання керівництва виробництвом і практичних зразків ефективного управління, які становлять основу професійної кваліфікації менеджера.

Зверніть увагу на те, що, коли йдеться про взаємозв'язок соціології праці й управління, з одного боку, і менеджменту — з другого, то мається на увазі третє значення менеджменту (тобто менеджмент як наука управління).

Якщо розглянути предмети цих наук сумісно, то можна зробити такі висновки. Менеджмент, по-перше, пов'язаний лише з проблемами управління виробництвом, по-друге, розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи

Соціологія праці й управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні й інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо. По-друге, коли вона розглядає проблеми управління, вона це робить, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління.

Таким чином, слід усвідомити, що предмети соціології праці та управління, з одного боку, і менеджменту — з другого, взаємно перехрещуються, а не знаходяться у відносинах підпорядкованості. Соціологія праці й управління йде попереду менеджменту, вивчає найбільш глибокі загальні тенденції, притаманні розвитку соціальних інститутів, соціально-трудових відносин і процесів, найважливіші методологічні принципи і методи їх регулювання. Менеджмент, використовуючи ці підходи, поєднуючи їх з підходами економічними, організаційними, правовими, психологічними та іншими, виробляє і застосовує на практиці найбільш ефективні моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.

3. Основні категорії соціології праці та управління. Розгляд даного питання передбачає чітке засвоєння студентом категоріального апарату соціології праці та управління.

Основними категоріями соціологи праці є характер праці, її зміст та умови, а також мотивація, адаптація, соціально-психологічний клімат тощо.

Характер праці - категорія, яка виражає соціальну сутність праці як суспільне значимого процесу.Характер праці визначається, з одного боку, особливостями виробничих відносин, з іншого — соціально-економічним становищем учасників суспільного виробництва. Показниками характеру праці є форма власності, ставлення працівників до засобів виробництва та своєї праці, розподільні відносини, соціальні відмінності.
Зміст праці - це узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне напруження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, складність, технічна оснащеність праці тощо.

Слід усвідомити, що за змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча та репродуктивна, фізична та розумова, ручна та механізована тощо.

Проста праця — виконання простих трудових операцій, для яких достатньо виробничого інструктажу і немає потреби в спеціальному навчанні.

Складна праця — кваліфікована праця, пов'язана із додатковими витратами на навчання робітника.

Творча праця — передбачає постійний неповторний пошук нових рішень, нового ставлення до наявних проблем, активного розвитку, самостійності та ініціативності.

Репродуктивна праця передбачає повторюваність засобів досягнення результатів.

Фізичну працю характеризує безпосередня взаємодія людини із засобами праці, її залучення до технологічного процесу.

Розумова праця характеризується інформаційними, логічними, творчими елементами і відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами праці.

Ручна праця не потребує техніки, інструментів, приладів.

Наступною категорією є у мови праці - сукупність чинників, які впливають на працездатність, здоров'я працівника.

Зверніть увагу на те, що ця категорія охоплює соціально-економічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та соціально-побутові умови.

До соціально-економічних умов належать тривалість робочого часу та робочого року, оплата та стимулювання праці, кваліфікаційна, спеціальна та загальноосвітня підготовка робітників.

До санітарно-гігієнічних умов належать температурний режим, загазованість, запиленість, забрудненість повітря, освітлення, шум, вібрація тощо.

Організаційні умови характеризують розпорядок праці, забезпечення матеріалами, сировиною та інструментами.

До соціально-побутових умов відносять забезпечення працівників побутовими приміщеннями, їдальнями, медичним та санаторно-курортним обслуговуванням тощо.

Студенту важливо уяснити, що соціологія праці та управління вивчає не тільки об'єктивні, а й суб'єктивні характеристики праці, до яких належать: ставлення до праці, мотивація праці, соціально-психологічний клімат, трудова адаптація тощо.

Ставлення до праці — категорія, яка виражає зв'язок між працівником та суспільством, працівником та працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ. Ця категорія декілька типів відносин: ставлення до праці як суспільної цінності; ставлення до своєї професії; ставлення до конкретних умов, у яких відбувається праця.

Мотивація трудової діяльності — зовнішня чи внутрішня спонука до трудової діяльності задля досягнення певних цілей, зацікавленість у такій діяльності, способи її ініціювання.

Мотив — свідомий спонукач поведінки та діяльності людини, який зумовлює здійснення нею різноманітних потреб.

Сукупність мотивів створює мотиваційну сферу особистості, яка має ієрархічну структуру. Структура мотиваційної сфери залежить від конкретних трудових ситуацій. Серед них: вибір професії, місця роботи; повсякденна праця на підприємстві, конфліктні ситуації; зміни місця роботи чи професії.

Розрізняють декілька груп мотивів. Перша пов'язана з професією та місцем роботи та включає матеріальні мотиви, мотиви сенсу праці, мотиви престижу професії тощо. Друга — це мотиви, пов'язані з реалізацією особистістю засвоєних нею соціальних норм і цінностей (мотиви щодо реалізації значимих цінностей суспільства; мотиви трудової поведінки, пов'язані з засвоєнням норм та цінностей конкретного трудового колективу; мотиви реалізації групових норм; мотиви стандартів трудової поведінки у групі, професійної солідарності, ділового спілкування тощо. Третя група мотивів пов'язана з вибором та обґрунтуванням альтернатив життєвого циклу особи і охоплює мотиви соціальної та професійної мобільності, подолання статусно-ролевого та соціально-психологічного дискомфорту тощо.

В процесі трудової діяльності відбувається взаємодія працівника і колективу, їх пристосування одне до одного (адаптація).

Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації, який характеризується активною взаємодією особистості й трудового середовища.
Основними видами адаптації працівника є професійна та соціально-психологічна.
Професійна адаптація виявляється в оволодінні професійними вміннями та навичками, формуванні професійно необхідних якостей, розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєї професії. Соціально-психологічна адаптація полягає в ознайомленні працівника з членами колективу, особливостями міжособистісних стосунків, засвоєнні традицій та цінностей, вимог колективу щодо кожного члена. Показниками соціально-психологічної адаптації є встановлення позитивних взаємин з колегами, безпосереднім керівником тощо.
Соціально-психологічний клімат — відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу через спілкування між людьми.
Слід мати на увазі, що загалом показники соціально-психологічного клімату поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних належать виробничі показники. Вони свідчать, наскільки клімат сприяє виконанню головних завдань колективу. Групу суб'єктивних показників становлять задоволеність працею та різними чинниками виробничого оточення, стабільність колективу, задоволеність стосунками з керівництвом і колегами по роботі, рівень і частота конфліктів
4. Соціальна сутність праці. Вивчаючи матеріали четвертого питання, насамперед слід усвідомити, що праця — основа функціонування та розвитку людського суспільства, умова виникнення та існування людства.
Соціальна сутність праці обумовлена кількома чинниками. По-перше, праця є процесом, який відбувається між людиною і природою, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою. По-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й змінює власну природу, розвиває здібності та нахили, виробляє соціальне необхідні якості, формує себе як особистість.
Варто зауважити, що праця є фундаментом, на якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Вона змінює становище різних груп працівників, формує їх соціальне та професійне обличчя. В цьому виявляється сутність праці як базового суспільного процесу.

5. Соціальні функції праці. Опрацьовуючи п’яте питання, студенту важливо уяснити, що сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях. Найголовніша з них — створення матеріально-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, які задовольняють потреби людини. Друга функція — забезпечення матеріального добробуту працівника і його сім'ї. Соціально-економічна неоднорідність праці, відмінність у змісті й характері праці визначають відмінність соціальних рис професійно-кваліфікаційних груп робітників. Це зумовлює диференціацію, соціальну неоднорідність і створює основу для формування соціальної структури як конкретного підприємства, так і суспільства загалом. У зв'язку з цим окреслюється ще одна — соціально-диференційна функція праці. З нею тісно пов'язана статусна функція праці, яка зумовлена неоднаковим значенням у суспільстві різних видів праці. Ще одна функція праці пов'язана із формуванням особистості. Розвиток виробництва не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості. Праця повинна стати сферою самореалізації, самоствердження людини. Важлива роль належить ціннісній функції праці, пов'язаній із формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє.

Завдання до тренінгів, вправи, питання для дискусій:

1. Визначивши предмет дослідження наук «Соціології праці та управління» і «Менеджмент», розкрийте відмінність та взаємозв’язок між ними.

2. Доведіть, що праця є соціальним базовим процесом.

3. В категоріальному апараті соціології праці та управління є такі поняття, як «характер праці» та «зміст праці». Розкрийте сутність цих категорій та зробіть їхній порівняльний аналіз.
4. Важливою характеристикою праці є умови праці. Охарактеризуйте основні різновиди умов праці.
5. В процесі трудової діяльності існує взаємодія працівника і колективу, їх пристосування одне до одного, тобто відбувається трудова адаптація. Дайте характеристику основних видів адаптації.

6. Існують поняття «управління» та «керівництво». Розкрийте відмінність між ними.

7. Для спільної трудової діяльності люди об’єднуються в трудові колективи. Розкрийте основні функції та типи трудових колективів.

8. В трудових колективах виникають соціально-трудові відносини. Назвіть суб’єктів соціально-трудових відносин та дайте характеристику основних типів соціально-трудових відносин.

Теми рефератів, есе, доповідей:

1. Значення соціології праці та управління у вирішенні соціально-економічних проблем сучасного українського суспільства.
2. Проблеми функціонування трудових організацій різних форм власності за ринкових умов.
3. Проблеми формування трудової мотивації в сучасних умовах господарювання.
4. Соціальні інститути у сфері праці.
5. Соціально-трудові відносини і процеси у сфері праці.
6. Праця як цінність в уяві сучасної молоді.

Завдання для самопідготовки студентів заочної форми навчання:

1. Що вивчає соціологія праці та управління? Охарактеризуйте її предмет та об’єкт.

2. В чому особливість соціологічного підходу до вивчення праці?

3. Назвіть існуючі види праці і дайте їхню характеристику?
4. Охарактеризуйте об'єктивні і суб'єктивні характеристики праці.
5. Дайте визначення мотиваційній сфері особистості. Які види мотивів ви знаєте?

6. Які соціальні функції виконує праця в суспільстві?

7. Які особливості соціологічного вивчення трудового колективу?

8. Які існують методи і стилі керівництва?

9. Чим відрізняється соціальне прогнозування від соціального планування?

10. Яка роль соціальних технологій в управлінні соціальними процесами?

Література до теми:

1. Давидов П.Г., Кальянов А.В., Кирилова О.М., Поцулко О.А., Фадєєва Г.С. Соціологія у схемах, таблицях та коментарях: навч. посіб. для студ. ВНЗ. – 2 вид., перероб. і доп. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – 216 с.

2. Дворецька Г.В. Соціологія праці: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2005. – 204 с.

3. Димитрова Л.М. Соціологія управління та організацій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – 2-ге вид., виправ. і доп. – К.: Політехніка НТТУ "КПІ", 2005. – 156 с.

4. Лукашевич М.П., Туленков М.В., Яковенко Ю.І. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2008. – 544 с.

5. Малахова Ж.Д., Огаренко В.М. Соціологія праці: Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 304 с.

6. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: навч. посібник. – Вид. 2-ге – К.: Атіка, 2007. – 480 с.

7. Соціологія: підручник. За ред. Городяненко В.Г. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: Академія, 2008. – 544 с.

8. Соціологія: підручник / За ред. Пічі В.М – 4-те вид., випр. – Л.: Магнолія 2006, 2007. – 278 с.

Тема 9. Соціологія політики

Методичні поради до вивчення теми: нині як в Україні, так і в усьому світі спостерігається включення у політичну діяльність значної кількості громадян та виникнення нових політичних реалій. Це вимагає наукового аналізу сучасних політичних процесів, в дослідженні яких велику роль відіграє соціологія політики.
Розпочинаючи вивчення даної теми, слід з`ясувати сутність соціології політики, розглянути її основні категорії (влада, політичний інтерес, політична свідомість, політична поведінка, політичні відносини тощо) та галузі (соціологію влади, соціологію держави, соціологію політичних партій та партійних систем). При цьому студент має приділити увагу вивченню специфіки влади, її основних ознак та форм (політичної та державної), також розкриттю сутності, ознак, форм (державне правління, державний устрій, політичний режим) та функцій держави.

При подальшому опрацюванні теми студенту необхідно уяснити зміст поняття «політика», охарактеризувати її структуру (політичне життя, політична діяльність, політична сфера, політичні відносини та ін.). Аналізуючи сутність політики, студент має усвідомити, що політика є явищем соціальним, тобто здійснюється виключно соціальними суб'єктами (окремими індивідами, соціальними спільностями і соціальними організаціями), виключно по відношенню до соціальних суб'єктів і виключно в інтересах окремих соціальних суб'єктів.
Важливим при вивченні теми є також з`ясування значення політики як соціального інституту в суспільстві. Розумінню цього сприяє розгляд функцій політики в життєдіяльності суспільства.

Вивчивши матеріали теми, студент знатиме: наукові ознаки соціології політики (предмет, об’єкт, основні категорії та функції), найважливіші галузі соціології політики, а також соціальну сутність, структуру і функції політики, сутність та основні елементи політичної системи суспільства.

Після опанування теми студент вмітиме: на основі здобутих знань аналізувати політичні процеси та відносини, зміст політики і політичної діяльності різних політичних груп, а також політичні реалії як в Україні, так і в усьому світі, проблеми міжнародних і міжнаціональних конфліктів.

Термінологічний словник:

Влада — це реальна здатність соціального суб'єкта здійснювати волю над іншими людьми, реальна здатність змінювати під своїм впливом за допомогою різних засобів поведінку інших людей. До засобів здійснення влади належать закон, насильство, авторитет, переконання.

Державна влада — це організація державою політичного управління суспільством. Це вища влада щодо інших видів влади у всіх соціальних утвореннях як за обсягом, так і за засобами впливу.
Держава — це форма відносин між людьми, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально-неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загально соціальних потреб.

Державне правління — це організація верховної влади, порядок утворення її органів, їх взаємовідносини з населенням.
Державний устрій — це територіальний устрій держави, характер взаємовідносин між складовими частинами, а також кожної із них з державою в цілому.
Засоби влади — це сукупність можливостей здійснювати політику й владу та використовувати їх в інтересах суспільства або певних суспільних сил.

Політика — (грец. вміння керувати державою) — це сфера діяльності людей, класів, соціальних груп, націй, яка пов'язана з завоюванням, утриманням і використанням влади, насамперед державної. Ядром політики є влада.
Політичний інтерес — узагальнені потреби, ідеальні прагнення індивідів та соціальних груп задовольнити свої вимоги у різних сферах життя суспільства, в першу чергу в політичній.
Політична свідомість — це теорії, ідеї, погляди та інші компоненти суспільної свідомості, в яких індивід, соціальна група, клас, нація, суспільство в цілому усвідомлюють свої політичні інтереси, формують політичні цілі і завдання.

Політична поведінка — це активність індивідів, груп, організацій у сфері політичних відносин, пов'язана з впливом на владу чи протидією її реалізації.
Політичні відносини — це вид соціальних відносин, що проявляється у взаємодії різних соціальних спільностей (націй, народів, класів) та створених ними організацій у процесі формування, утвердження і реалізації політичної влади.

Політичний режим — це сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада.
Політична партія (від лат. partio — частина, відділ) —це стійка політична організація, яка об'єднує людей із спільними інтересами, вираженими в програмних документах з метою їх реалізації шляхом заволодіння владою і здійсненням керівництва країною.
Партійна система — сукупність відносин між легально діючими політичними партіями.
Політичне життя — це частина суспільного життя, пов'язана з політичною владою й реалізацією соціальних інтересів, основним змістом якої є усвідомлена й цілеспрямована політична діяльність людей.
Політична діяльність — це сукупність дій по здійсненню політичних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, організацій, органів, інших соціальних спільностей і окремих індивідів у реалізації своїх політичних інтересів із приводу завоювання, використання й утримання влади.

Політична сфера - це сфера громадського життя, що охоплює всі політичні відносини суспільства: взаємини країн, класів, націй, соціальних груп і прошарків із приводу завоювання, утримання, використання й впливу на владу, діяльність з розбудови державної влади, участі в справах держави, визначенню цілей, змісту й засобів її політики.

Політична система суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою державних, партійних і громадських організацій та органів, за допомогою яких відбувається завоювання, утримання і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.

План семінарського заняття:

1. Предмет, категорії і функції соціології політики.

2. Галузі соціології політики.

3. Соціальна сутність, структура і функції політики.

4. Політична система суспільства та її елементи.

1. Предмет, категорії і функції соціології політики. Вивчаючи перше питання, слід уяснити, що соціологія політики — це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає соціальні механізми функціонування влади, вплив суспільства та окремих соціумів на політичні процеси, взаємозалежність політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних та інших соціальних інститутів.
Варто зауважити, що сферою соціологічних досліджень політичного життя є функціонування влади та обумовлених нею соціальних процесів, діяльність політичних партій та організацій, політичної поведінки різних категорій людей та різні аспекти взаємовідносин держави і суспільства. Соціологія політики вивчає наслідки соціальних змін, а також вплив політичних інститутів на соціальні процеси і структури. Зверніть увагу, що соціологія політики на відміну від політології, завжди вивчає політичні процеси та явища, опираючись на такі характерні соціальні риси як-то тип суспільства, його соціальна структура та соціальна стратифікація, характер соціальних інститутів та соціальних відносин, політична свобода та активність окремих індивідів. Політика як явище йде від людей і застосовується до людей. Тому велике значення у дослідженні політичних процесів з соціологічного кута зору є врахування таких явищ як політична активність соціумів, а також рівень обізнаності громадян з політичними процесами у суспільстві, їх розуміння. Інакше кажучи, соціологічні дослідження політики є неможливими без врахування таких аспектів як політична свідомість та політична поведінка.

При подальшому розгляді питання студент має чітко усвідомити, що предметом соціології політики є політична свідомість і поведінка людей, які втілюються у діяльності держав і громадсько-політичних організацій, а також механізм впливу соціальних спільностей та утворених ними політичних інститутів на процеси функціонування політичної влади.
Наступним кроком розгляду даного питання є з`ясування сутності основних категорій соціології політики. До них належать політика, влада, політичний інтерес, політична свідомість, політична поведінка, політичні відносини.
Політика — (грец. вміння керувати державою) — це сфера діяльності людей, класів, соціальних груп, націй, яка пов'язана з завоюванням, утриманням і використанням влади, насамперед державної. Ядром політики є влада.
Влада — це реальна здатність соціального суб'єкта здійснювати волю над іншими людьми, реальна здатність змінювати під своїм впливом за допомогою різних засобів поведінку інших людей. До засобів здійснення влади належать закон, насильство, авторитет, переконання.
Політичний інтерес — узагальнені потреби, ідеальні прагнення індивідів та соціальних груп задовольнити свої вимоги у різних сферах життя суспільства, в першу чергу в політичній.
Політична свідомість — це теорії, ідеї, погляди та інші компоненти суспільної свідомості, в яких індивід, соціальна група, клас, нація, суспільство в цілому усвідомлюють свої політичні інтереси, формують політичні цілі і завдання.

Дата добавления: 2015-05-23