Сфери грошового обороту

Характеристика основних сфер сукупного обороту.

Грошовий оборот ділиться на дві взаємопов'язані частини: 1) сферу безготівкового обігу; 2) сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо (тобто при витрачанні доходів населення). У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготів­ковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві: розрахунки між підприємствами (фірма­ми), деякі види розрахунків підприємств і організацій з населен­ням (наприклад, перерахування грошових коштів, у тому числі за­робітної плати і пенсій, на поточні рахунки, відкриті в установах банків) тощо.

Таким чином, внаслідок своєї специфіки готівковий обіг при­значений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскіль­ки безготівкова і готівкова грошові сфери обслуговують різні га­лузі народногосподарського обороту, вони повинні виконувати й різні економічні завдання, а також працювати по-різному.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. На підтримку сфери готівкового обігу доводиться здійснювати значні витрати. Це витрати на друкування, рахування, сортування, упаков­ку, інкасацію готівки тощо. Крім того, готівковий обіг вимагає знач­ного штату касирів і контролерів. Торговельні автомати поки що дуже дорогі, і тому, по суті, не використовуються у вітчизняній тор­говельній мережі.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємозв'я­зані: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки. Так, підприємство (фірма) знімає за че­ком готівку зі свого розрахункового рахунка у банку для виплати заробітної плати, відпускних, відрядних, надання матеріальної до­помоги працівникам тощо. У свою чергу, готівка, що проходить (оприбутковується) через касу підприємства, здається в банк, зара­ховується на розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно без­готівковими коштами.

Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтри­мувати тверду купівельну спроможність грошей. Проблема взаєм­них неплатежів стає сьогодні в національній економіці України однією з головних причин спаду виробництва.

Однією з головних причин низького рівня платоспроможності більшості підприємств є нераціональний розподіл наявних грошей на макроекономічному рівні у зв'язку з їх надмірною концентра­цією в банках та фінансових інституціях для використання у висо­кодохідних операціях на фінансовому ринку. Негативну роль відіграє вища дохідність валютних операцій порівняно з кредитуванням виробництва, а також високий ступінь ризику банківських кредитів реальному сектору національної економіки.

Проблема неплатежів — взаємної неплатоспроможності підприємств (фірм) — є протиприродною для нормального грошового кругообороту. Рух товарів і послуг в народногосподарському обороті нині наштовхується на серйозну перешкоду — нестачу платіжних засобів у покупців.

Найважливішими макроекономічними індикаторами, які об'єктивно відображають ефективність і стабільність функціонування двох сфер грошового обороту, є: збалансованість бюджету, рівень інфляції, стан фінансів усіх секторів економіки, сталість національної валюти, обсяг державного внутрішнього і зовнішнього боргу,
стан розрахунків і вчасність усіх видів платежів, структура і якість грошової маси, відповідність грошового і матеріально-вартісного економічних оборотів, раціональність податкової системи.

Дата добавления: 2015-05-24