Форми та види кредиту

Базові функції кредиту

Функції кредиту — це специфічне відображення дії, «роботи» кредиту. Функціїкредиту виражають суть кредиту та виділяють його як самостійне явище економічних відносин, визначають місце й роль кредиту в ринковій економічній системі.

Перерозподільча функція. Виконання цієї функції кредитом полягає в перерозподілі тимчасово вільної вартості одних суб’єктів господарювання і використання її іншими учасниками ринкових відносин. Завдяки цій функції тимчасово вивільнені кошти підприємств, заощадження населення, доходи держави перетворюються на позичковий капітал і задовольняють тимчасові потреби в коштах інших юридичних і фізичних осіб, забезпечуючи прискорення обігу суспільногокапіталу, розширення виробництва, зростання прибутків на основівдосконалення техніки і технології.

Функція заміни готівкових коштів безготівковими розрахунками. Ця функція пов’язана з тим, що основна частина кредитів видається і банками. Розміщуючи та зберігаючи свої гроші в банку, йогоклієнти створюють умови для заміни готівкових грошей в обігу безготівковими розрахунками у вигляді записів на банківських рахунках.З’являється можливість надавати позички в безготівковому порядкута розвивати безготівкові розрахунки.

Прискорення концентрації капіталу. Необхідною умовою підсилення стабільності розвитку ринкової економіки та пріоритетною метою усякого суб’єкта ринкового господарювання виступає процесс концентрації капіталу. У вирішенні проблеми концентрації капіталу реальну допомогу надає кредит. Запозичені кошти можна істотно збільшити обсяги виробництва чи іншої господарської продукції, а тим самим забезпечити отримання додаткового прибутку.

Прискорення науково-технічного прогресу. У наш час визначальним чинником економічного розвитку суспільства і окремого суб’єкта господарювання є науково-технічний прогрес. У його прискоренні важлива роль належить кредиту. Наочним чином дію цієї функції кредиту можна відслідкуватина прикладі фінансування діяльності науково-дослідних організацій.

Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями та покупцями, коли останні одер-жують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але в покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

У залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит – це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товари-ствами в процесі їх розрахункових взаємовідносин, а також між під-приємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, та органами галузевого управління – з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, що сплачується через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва у сферу споживання;

по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що виникає між суб'єктами господарської діяльності не на добровільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлення; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в натурально-речовій та грошовій формах не збігається;

по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повернення.

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (у ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит – найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші в одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господа-рюючими суб'єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація держа-вою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає в різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

У залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів та основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

Вид кредиту – це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).

За строками користування кредити поділяються на: строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньо-строкові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років); до запитання – це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у зазначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається пози-чальником у строк, визначений ним самостійно; прострочені кредити – це кредити, строк погашення яких, встановлений кредитним договором минув; відстрочені кредити – це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Гарантія, або поручительство – це зобов'язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформлюється як самостійне зобов'язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

За методами надання розрізняють кредити: надані в разовому порядку, тобто рішення щодо надання кредитів приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки; відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються в межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов; гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

У залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити: надані одним банком; консорціуми, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків; паралельні – передбачають участь у їх наданні декількох банків. У такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

У практиці західних банків використовується класифікація креди-
тів у залежності від їх якісної характеристики: а) найвищої якості;
б) задовільні; в) маржинальний кредит; г) критичний кредит; д) збитковий кредит (що підлягає списанню). У Положенні Національного банку України "Про порядок кредитування" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Дата добавления: 2015-05-24