Фінанси в системі ринкових відносин. Соціально-економічна сутність фінансів

Тема 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

ПЕРЕДМОВА

Перебудова економічної системи України, її переорієнтація на ринкові засади ставлять нові вимоги до підготовки високо-професійних фахівців, здатних дослідити економічні процеси, зрозуміти суть і тенденції розвитку фінансових відносин, роз­робити шляхи фінансової стабілізації в державі.

На сьогодні у підручниках з фінансів спостерігаються деякі розбіжності у тлумаченні предмета фінансів, фінансової сис­теми та її структури, класифікації фінансів на централізовані та децентралізовані, ролі та місця позабюджетних фондів, стра­хування, фінансів населення та ін. На основі результатів до­сліджень вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури та практичної діяльності автори цього навчального посібника ви­клали своє бачення дискусійних питань з урахуванням найно­віших тенденцій.

У представленому навчальному посібнику особлива увага приділяється вивченню теоретичних засад функціонування й розвитку фінансів, складових фінансової системи держави, форм і видів фінансових ресурсів, фінансового механізму, си­стеми управління державними фінансами в Україні. Розгля­даються бюджетна система та бюджетна політика, характери­зуються склад і структура доходів і видатків державного бю­джету. Розкриваються такі поняття, як місцеві фінанси, фінансовий ринок, управління державним боргом, державні поза­бюджетні цільові фонди, їх роль у фінансовій системі.

Матеріал у навчальному посібнику викладений так, щоб зро­бити його зрозумілим та більш ефективним для сприйняття студентами. Для цього використано окремі методичні прийо­ми: найбільш важливі визначення в тексті виділені іншим шрифтом, ключові поняття й терміни винесені в окремий гло­сарій. Після кожного розділу наведено практикум, до складу якого входять плани семінарських занять, теми рефератів, тести, контрольні запитання та завдання, задачі, наприкінці посібника наводяться відповіді на завдання для контролю знань.

Курс "Фінанси" є обов'язковою дисципліною за навчальни­ми планами економічних вищих навчальних закладів еконо­мічних спеціальностей. Навчальний посібник написаний відпо­відно до нормативної програми курсу "Фінанси" і охоплює всі теми, передбачені галузевим стандартом вищої освіти підго­товки бакалавра 0501 "Економіка і підприємництво".

Фінанси є відносинами зі створення її перерозподілу суспіль­них благ та багатств, і в цьому розумінні тісно пов'язані з роз­витком держави і товарно-грошового обігу.

Матеріальною основою існування фінансів є гроші. Гроші виконують різні функції, основною з яких можна назвати функцію загального еквівалента — товару, який слугує вимір­ником цінності та вартості інших товарів, робіт і послуг. На відміну від них фінанси є відносинами, тобто інструментом накопичення і розподілу суспільного багатства, що здійснюєть­ся, зокрема, за допомогою грошових коштів. При цьому ос­новне їх призначення полягає у тому, щоб шляхом створення грошових доходів і фондів забезпечити потреби держави і суб'єктів господарювання у грошових коштах, а також конт­роль їх витрачання.

Основою виконання цього призначення є матеріальна пере­думова акумуляції і розподілу ресурсів, тобто матеріальним джерелом фінансів, є національний дохід (НД). Через два го­ловних компоненти національного доходу — фонди накопи­чення і фонди споживання — відбуваються акумуляція і роз­поділ ресурсів суспільства, вирівнювання пропорцій і тен­денцій економічного розвитку та контроль за правильністю названих заходів, прошарків, установлення соціальних гарантій у вигляді допо­мог і пенсій, впровадження спеціальних державних програм із соціального захисту і підтримки. Особливо швидкі перетво­рення в цій галузі відбувались у XX ст. — сукупність різнома­нітних фінансових відносин у цей період складається у фінан­сову систему в тому вигляді, в якому вона, з певними зміна­ми, існує донині.

Таким чином, розвиток фінансів як історичної категорії можна обумовити такими факторами:

1) суспільний поділ праці та створення товарного виробниц­тва;

2) розвиток грошового господарства, чітке формування та використання основних функцій грошей;

3) поява самостійних, незалежних суб'єктів господарюван­ня, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;

4) виникнення та укріплення централізованої держави, яка забезпечує систему законодавчих та правових норм.

Сьогодні у країнах з розвинутою економікою фінанси трак­тують як категорію економічного життя, що випливає з об'єк­тивних процесів економіки, є невід'ємною частиною фінансо­вих відносин і використовується для зростання суспільного добробуту. Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціонування фінансів, є рух грошових потоків, у якому відображаються фінансові відносини:

—обміну, зокрема у вигляді оплати рахунків за товари і послуги;

—розподілу та перерозподілу: у вигляді сплати податків,
виплати дивідендів, отримання субсидій, надходження від розміщення акцій, отримання кредиту, надходження оплати за товари, роботи, послуги тощо.

Фінанси виражають грошові відносини, які виникають:

—між підприємствами у процесі придбання товарно-мате­ріальних цінностей та реалізації товарів і послуг;

—державою та підприємствами при сплаті ними податків;

—підприємством і громадянами при внесенні ними податків та добровільних платежів;

—окремими ланками бюджетної системи (державний кре­дит, місцеві бюджети, державний бюджет та ін.);

—підприємствами та банками у процесі розрахунків з по­стачальниками, отримання та повернення кредитів;

—на самому підприємстві і в державних органах влади тощо.

Розглядаючи сутність фінансів, можна виділити певні скла­дові цих відносин:

—відносини зі створення і використання централізованих
фондів держави;

—відносини з розподілу і перерозподілу ресурсів (суспіль­них благ) шляхом використання державного бюджету, місце­вих бюджетів і позабюджетних фондів;

—відносини зі створення і перерозподілу фондів суб'єктів
господарювання.

Виникнення і подальший розвиток фінансів і фінансових відносин нерозривно пов'язані з розвитком і становленням держави. Адже фінанси є відносинами з накопичення, розпо­ділу і перерозподілу національного багатства, причому пере­розподіл необхідний саме для здійснення функцій держави. Тому фінансові відносини починали розвиватися тоді, коли з'являлась необхідність частину воєнних контрибуцій або здо­бичі з полювання відкласти і передати тим, хто не брав участі в їх отриманні, або сплатити данину сильнішому племені. Надалі фінанси розвивалися шляхом встановлення верхівкою племені, общини, поселення і т. ін. тих чи інших натуральних повинностей, необхідних для існування цього суспільства.

Кожен новий тип виробництва викликає виникнення нової системи господарських відносин, тому зі встановленням ка­піталістичного господарства сформувалась товарно-грошова форма господарювання. Відповідно, формування доходів дер­жави починає здійснюватися у грошовій формі, а фінансові відносини стають більш різноманітними. Зокрема, усувається їх єдиний зв'язок зі скарбницею — відбувається відторгнення монарха від казни. Розвиваються й удосконалюються грошові відносини, деякі натуральні повинності та оброки замінюють­ся прогресивнішою формою оподаткування — грошовою. Удос­коналюються і розвиваються функції держави: крім утриман­ня двору і придворних господарств, а також армії і поліції, держава стає активним провідником економічних інтересів великих торговців і виробників, фінансуючи колоніальні за­гарбання і політику протекціонізму, виникає і набуває роз­витку контрольна функція фінансів.

Подальший розвиток фінансових відносин без перебільшен­ня пов'язаний із демократизацією суспільства. У більшості держав зміцнюється парламентська (представницька) влада, зароджується політика соціальної стабільності, яка передба­чає необхідність перерозподілу засобів на користь найбідніших

За матеріальним змістом фінанси — це фонди грошових коштів цільового призначення, які у сукупності є фінансови­ми ресурсами країни. Матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси.

Фінансові ресурси — це сукупність коштів, що перебува­ють у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання. Вони характеризують фінансовий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку, формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використову­ються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

У ринковій економіці відбувається якісний і кількісний пе­рехід на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави. Це здійснюється шляхом створення та ефек­тивного використання різноманітних факторів фінансових ре­сурсів на всіх рівнях діяльності держави, підприємства й окре­мого громадянина. За допомогою фінансів, фінансових ресурсів вирішуються економічні, соціальні завдання держави.

На рівні підприємств фінанси виражають свою сутність через формування фінансових ресурсів, їх ефективне викори­стання у процесі господарської діяльності з метою отримання прибутку та виконання фінансових зобов'язань перед бюдже­том та іншими суб'єктами господарювання. До фінансів насе­лення належать усі доходи та витрати окремих осіб або груп людей, зайнятих на підприємствах (заробітна плата та інші виплати), на ринку товарів та послуг (прибуток від реалізації товарів власного виробництва), на фінансовому ринку (диві­денди, відсоток від інвестицій), а також пенсії.

Як бачимо, фінанси — це складна багатогранна система, яка охоплює фінансову політику держави на макро- та мікро-рівнях. Таким чином, предметом фінансів є підприємницькі та управлінські процеси суб'єктів господарювання мікро- та макрорівнів, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використан­ням фінансових ресурсів для отримання прибутку (доходу) та забезпечення економічного, соціального і політичного роз­витку держави.

Фінансова діяльність передбачає і відповідні правові відно­сини, тому що фінанси не існують поза юридичними відноси­нами. Оскільки фінанси обумовлені грошовими доходами, то закономірність руху доходів відбивається на фінансах. Дохо­ди класифікують за трьома стадіями руху:

—первинний розподіл (первинні доходи);

—перерозподіл (вторинні доходи);

—кінцеве використання (кінцеві прибутки).

Первинні доходи утворюються в результаті розподілу ви­ручки від реалізації товарів та послуг окремих підприємств і валового продукту на рівні держави. Кожен суб'єкт господа­рювання, продавши свою продукцію, розподіляє виручку відпо­відно до здійснених витрат (вартість поточних матеріальних витрат, заробітна плата, проценти за кредит та ін.). Частина виручки, яка залишається, становить прибуток. Необхідно зазначити, що до складу первинних доходів (виручки) в рин­ковій економіці входять непрямі податки, встановлені держа­вою, які після реалізації продукції спрямовуються в дохід державного бюджету.

Після первинного розподілу починаються процеси перероз­поділу та утворення вторинних доходів. Це передусім нараху­вання та перерахування різних податків (окрім непрямих), внесків до страхового, пенсійного фонду і т. ін.

Остання стадія розподілу (або перерозподілу) доходів — їх реалізація. Доходи, що реалізуються, називають кінцевими, їх витрачають на придбання товарів та послуг. Частина при­бутків може бути спрямована на заощадження в будь-якій формі (внески в банках, придбання цінних паперів та ін.).

Кінцева мета перерозподілу національного доходу полягає в розвитку продуктивних сил, укріпленні держави, забезпеченні високого рівня якості життя широких верств населення.

Сума первинних доходів теоретично має дорівнювати сумі кінцевих прибутків з урахуванням заощаджень.

Бюджетна система держави шляхом відповідного спряму­вання коштів забезпечує структурну перебудову економіки й соціальної сфери, впливає на вирівнювання економічного і соціального розвитку окремих регіонів на цій основі й підви­щення життєвого рівня народу.

Можна виділити два головних напрями фінансового впливу на процес суспільного розвитку:

1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

2) фінансове регулювання та фінансове стимулювання еко­номічних і соціальних процесів.

Фінансове забезпечення — це поняття потреб фінансового відтворювального процесу за рахунок власних або залучених коштів. Фінансове забезпечення відтворювального процесу здійснюється у таких формах:

бюджетне фінансування на безповоротних засадах;

кредитування — надання коштів на принципах повер­нення платності, строковості забезпеченості;

самофінансування — фінансування діяльності підприєм­ства за рахунок власних фінансових ресурсів;

оренда (лізинг) — передача права користування майном суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі та на визначений угодою термін;

інвестування — процес вкладання грошей в об'єкти з розрахунком отримання додаткового доходу.

Фінансове регулювання та фінансове стимулювання еко­номічних і соціальних процесів здійснюються через систему оподаткування, встановлення рівня митних податків на імпорт­ні товари та сировину, норми амортизаційних відрахувань, орендну плату, дотації, субсидії, штрафи, фінансові пільги і санкції та ін.

Роль фінансів наивідчутніше виявляється при розв'язанні соціальних проблем. Для покриття потреб на соціальні цілі держава створює позабюджетні та благодійні фонди, а також фонди фінансових ресурсів на соціальні цілі у складі бюджетів.

Фінанси входять до складу соціально-економічних наук, наукові дослідження у сфері фінансів мають тривалу історію. Початком економічної науки, на думку багатьох, є книга Адама Сміта "Дослідження про природу та чинники багатства народів", опублікована в 1776 р.

В останні роки фінансові теорії зазвичай розробляються економістами, які спеціалізуються у сфері фінансів. Напри­клад, у 1990 та 1997 рр. лауреатами Нобелівської премії з еко­номіки за видатний внесок у розвиток теорії фінансів були Террі Марковіц, Мертон Міллер, Вільям Шарпе, а також Роберт К. Мертон і Майрон Шоуіз.

Фінансова наука успішно виконує свою функцію тільки за умови використання певних методів пізнання.

Основні загальнонаукові методичні прийоми досліджен­ня фінансів ґрунтуються на аналізі та синтезі, індукції і де­дукції, аналогії, моделюванні та ін.

Дата добавления: 2015-05-24