Особливості бюджету Європейського Союзу. 1 страница

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Усі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мито і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який установлюється за єдиною для всіх країн ставкою відносно уніфікованого в усіх країнах об’єкта оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС — він не може перевищувати 1,2 % загального обсягу ВНП Союзу.

Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (» 5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги тощо).

Бюджет ЄС розробляється Європейською комісією і затверджується Європейським парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем — з боку Палати аудиторів і Європарламенту. До складу Палати аудиторів входять 15 членів, які перевіряють надходження доходів і фінансування видатків.

258. Податкова політика Європейського Союзу.

В межах Європейського Союзу країни-члени здебільшого самі несуть відповідальність за проведення податкової політики. Водночас розвиток європейської економічної інтеграції закономірно зумовив розвиток концепції міждержавної податкової уніфікації та гармонізації. Податкова уніфікація (зведення до єдиної форми, системи, єдиних нормативів) — введення обов'язкових однакових юридичних норм і правил у сфері оподаткування і формування на цій основі єдиної податкової системи. Натомість податкова гармонізація (приведення в стан відповідності, злагодженості) — вироблення загальної стратегії держав у сфері податкових правовідносин на відповідному етапі інтеграційної взаємодії, що передбачає координацію податкової політики, систематизацію та уніфікацію окремих податків і податкових систем країн, які входять до міжнародних регіональних угруповань. Відповідно податкова гармонізація базується на таких принципах:

— забезпечення нейтральності податків з позицій умов конкуренції на єдиному ринку, іншими словами, недискримінаційний податковий режим для всіх його учасників;

— усунення податкового (митного) контролю на внутрішніх кордонах співтовариства;

— виключення можливості подвійного оподаткування прибутку компаній, які здійснюють діяльність у двох або більше країнах ЄС;

— зведення до мінімуму можливості ухилення від сплати податків;

— існування гарантії надходження відповідних доходів у бюджети країн-учасниць.

Отже, уніфіковану наднаціональну податкову систему ЄС можна представити у вигляді такої класифікації платежів, що стали основним джерелом фінансування спільного бюджету співтовариства:

1. Сільськогосподарські податки

2. Мита, стягнуті в ЄС, які виконують переважно протекціоністську функцію і мають дві основні форми: антидемпінгові та компенсаційні мита.

3. Податок на додану вартість (відсоткові відрахування), який є найбільш перспективним з погляду фінансування діяльності ЄС.

4. Прибутковий податок з фізичних осіб, які працюють в апараті ЄС.

Разом з тим, незважаючи на посилення інтеграційних тенденцій, податкова політика країн Євросоюзу досі характеризується суттєвими національними особливостями, що не дає підстав сподіватися на проведення повної уніфікації європейського оподаткування навіть у дуже віддаленій перспективі.

259. Охарактеризуйте особливості організації фінансів ЄС. Що означає гармонізація податкових систем країн ЄС?

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи; внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВВП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мита і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування.
Гармонізація податкових систем країн ЄС означає вироблення загальної стратегії держав у сфері податкових правовідносин на відповідному етапі інтеграційної взаємодії, що передбачає координацію податкової політики, систематизацію та уніфікацію окремих податків і податкових систем країн, які входять до міжнародних регіональних угруповань. Відповідно податкова гармонізація передбачає приведення у відповідність структури податкових систем, порядку стягнення основних видів податків у всіх країнах співтовариства, і базується на таких принципах:
— забезпечення нейтральності податків з позицій умов конкуренції на єдиному ринку, іншими словами, недискримінаційний податковий режим для всіх його учасників;
— усунення податкового (митного) контролю на внутрішніх кордонах співтовариства;
— виключення можливості подвійного оподаткування прибутку компаній, які здійснюють діяльність у двох або більше країнах ЄС;
— зведення до мінімуму можливості ухилення від сплати податків;
— існування гарантії надходження відповідних доходів у бюджети країн-учасниць

260. Функції і напрями діяльності Міжнародного валютного фонду.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансовим інститутом, який має

статус спеціалізованої установи ООН.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, з метою надання

фінансової допомоги країнам; регулювання міжнародних валютних відносин; постійний

нагляд за світовою економікою.

Кредитування включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу,

компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які

є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн —

членів Фонду. Другим основним напрямом діяльності МВФ є регулювання валютних

взаємовідносин. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни —

члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами

з поточних міжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби,

застосовувати систему кількох видів валютних курсів. Будучи провідною міжнародною

фінансовою інституцією, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою

економікою. Він формує значний масив інформації як у цілому по світовій економіці, так і

в розрізі окремих країн.

261. Характеристика бюджету ООН.

Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни.

За видатками бюджет ООН поділяється на дві частини: адміністративні та накладні витрати і програмні видатки. Адміністративні та накладні видатки нині становлять 38%, програмні — 62%. Поставлено завдання скоротити адміністративні витрати до 25%, що дасть змогу вивільнені кошти спрямувати на соціально-еконо­мічні програми.

Видатки бюджету ООН плануються в розрізі окремих підрозділів та організацій. При цьому також виділяються адміністративні й накладні витрати та кошториси на окремі програми, що виконуються даним підрозділом. Фінансування з бюджету ООН окремих країн здійснюється через реалізацію на їх території відповідних програм, а не у формі прямого виділення коштів. В 2010 році бюджет ООН становив 5 млрд 160 млн $

262. Група Світового банку: склад, завдання, сфери діяльності.

Група Світового банку включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інституції: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (MAP); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру — Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Серцевиною групи є МБРР - учасниками банку можуть бути лише країни — члени МВФ. Основною метою діяльності банку є сприяння розвитку економіки країн — членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій.

Напрями діяльності МБРР визначаються його завданнями саме як банку реконструкції та розвитку. Кредитування здійснюється у двох формах — системні позики та інвестиційні кредити.

Системні позики надаються урядам окремих країн під програми макроекономічної стабілізації та інституційні зміни. Інвестиційнікредити видаються під конкретні інвестиційні проекти. Основними напрямами інвестиційного кредитування є галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок), а також сільське господарство, охорона здоров’я та освіта.. МАР надає безпроцентні кредити найбіднішим країнам світу на термін до 50 років. Кошти МАР формуються за рахунок внесків економічно розвинених країн. Кредити спрямовуються на реалізацію проектів розвитку і програм перебудови економіки. МФК надає кредити високорентабельним підприємствам країн, що розвиваються без гарантій урядів відповідних країн. БАГІ було засновано з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій на основі страхування інвесторів від специфічних ризиків. МЦУІК виконує функції з урегулювання спорів між урядами окремих країн та їх інвесторами.

263. Завдання і сфери діяльності європейських фінансових інституцій (Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Європейський центральний банк (ЄЦБ) — головний елемент Європейської системи центральних банків, який як юридична особа виконує основні функції, радить національним державам та наддержавним органам щодо господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам. Діяльність ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає передусім брак примусу в покриванні їхніх внутрішніх і зовнішніх боргів. Найвищий орган ЄЦБ — Управлінська рада, до якої входять члени правління ЄЦБ та керівники центральних банків країн-учасниць.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — державна фінансово-кредитна установа Європейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Мета надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Керівні органи Європейського інвестиційного банку — Рада керуючих, Директорат і Правління. До Ради керуючих входять міністри фінансів країн ЄС. Вона визначає загальну кредитну політику, розглядає і затверджує річні баланси, вносить зміни до статутного капіталу. Місцезнаходження Європейського інвестиційного банку — Люксембург.

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% - у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.

264. Валютний курс: історія становлення, сутність, методи його встановлення.

Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошових одиницях інших країн. Він є формою світової ціни кредитно-паперових грошей. Встановлення курсу називається котируванням валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують. Створення міжнародних валютних систем має свою історію. Її початком слід уважати утворення валютних блоків. Утворення валютних блоків відбулось на початку 30-х pp. XX ст. Одним із перших (у 1931 р.) виник стерлінговий блок, який очолила Великобританія. У 1933 р. виник доларовий блок, до складу якого ввійшли США, Канада і країни Латинської Америки. Особливе місце займав валютний блок, який отримав назву «золотого блоку». Він виник у 1933 р. в складі Франції, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії і приєднаних до них дещо пізніше Італії та Польщі. Особливістю цього блоку було те, що в його межах було зроблено спробу зберегти золотомонетний стандарт. На базі цих блоків у кінці 1930-х pp. склались валютні зони. Новим етапом у розвитку міжнародних валютних відносин стало підписання в 1944 р. значною кількістю країн валютної угоди, яка отримала назву Бреттон-Вудської.

Розрізняють такі види валютних курсів:

Фіксований валютний курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Курс, який коливається - це валютний курс, що вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції. Плаваючий курс - різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання. Цей курс передбачає певну свободу вибору окремими країнами режиму валютного курсу.

Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету, або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Основним поняттям, створеним для пояснення валютних курсів є паритет купівельної спроможності, для формулювання якого зазвичай привертають так званий закон однієї ціни: ціна товару в одній країні повинна бути рівна ціні товару в іншій країні; а оскільки ці ціни виражаються в різних валютах, це співвідношення цін і визначає курс обміну однієї валюти на іншу.

265. Сутність фінансового менеджменту. Охарактеризуйте основні завдання фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів. Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

- розроблення і реалізація фінансової політики підприємства;

- інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства);

- оцінка інвестиційних проектів і формування “портфеля” інвестицій;

- поточне фінансове планування та контроль.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу. В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення наступних основних задач:

1) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно з задачами розвитку підприємства в майбутньому періоді.

2) Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. 3) Оптимізація грошового обігу.

4) Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику.

5) Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку.

6) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

266. Бюджетний менеджмент, його сутність і структурні елементи.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання — як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

можна виділити такі структурні елементи бюджетного менеджменту: - стратегічне планування. Функції планування реалізації стратегії — поточне бюджетне планування та організація виконання розроблених планів — виконання бюджету покладаються на органи виконавчої влади і оперативного управління бюджетом і виконуються ними в рамках бюджетного процесу.- Організація виконання бюджету. Виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету. Організація виконання бюджету, таким чином, одна з найважливіших складових бюджетного менеджменту.

- Облік виконання бюджету. Значення обліку для успішного виконання затвердженого бюджету велике. Місце обліку виконання бюджету в бюджетному менеджменті визначається місцем обліку в системі управління. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності. Контроль за виконанням бюджету є одним із основних напрямків фінансового контролю. Він здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контроль, а також поточний. Вказаний контроль здійснюють абсолютно всі учасники бюджетного процесу (органи управління, а також підприємства, організації та установи). Поточний контроль здійснюється і в процесі виконання бюджету. Цей контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціалізовані служби фінансового контролю — Податкова адміністрація, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство. Аудиторська палата і аудиторські фірми, Рахункова палата. В країнах з розвинутими ринковими відносинами такий контроль здійснюється також і безпосередньо громадянами як в прямій формі, так і в посередній.

267. Бюджетування як сучасна технологія бюджетного менеджменту. Бюджетування —це специфічна форма бюджетного менеджменту, його важлива складова, пов'язана з розробкою та аналізом бюджетів, окремих кошторисів і державних програм на основі альтернативних варіантів.На сьогоднішній день вважається, що найсучаснішою, найбільш прогресивною й ефективною формою бюджетування є програмно-цільове бюджетування.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетним програм.

Необхідною умовою ефективного бюджетування є запровадження наступних заходів:

1. Розробка чіткої системи державних програмних і прогнозних документів; 2. Здійснення поступових структурних змін, передусім у соціально-культурній сфері, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів;

3. Створення системи оцінювання результативності бюджетних програм на основі безпосередніх показників їх виконання та ефективності діяльності бюджетних установ і організацій, що надають бюджетні послуги, за кінцевими результатами...

268. Податковий менеджмент, його сутність і складові. Податковий менеджмент-сукупність дій, прийомів, методів організації податкових відносин і руху податкових надходжень з метою формування доходної частини бюджету та забезпечення впливу податків на розвиток соціально-економічного життя суспільства. Складовими податкового менеджменту є: законотворча діяльність, планування податків, адміністрування податків -діяльність контролюючих органів з організації сплати податків і контролю за платежами. В процесі законотворчої діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов”язкових платежів та їх елементи (платники, об”єкт, ставки, пільги), розробляється порядок розрахунків з бюджетом. Планування податків -цей вид діяльності передбачає визначення сум податків та обов”язкових платежів, які мають надійти щороку до бюджету для фінансування видатків. Контроль за дотриманням податкового законодавства здійснюється шляхом проведення камеральних, документальних та тематичних перевірок. Законотворча діяльність та планування податків належать до стратегічного управління в сфері податкової діяльності, а податковий контроль-до оперативного.

Всі складові податкового менеджменту знаходяться у певному взаємозв”язку, наприклад: законотворча діяльність і податковий контроль: недоліки в законодавстві, дискусійні питання призводять до суперечок між податківцями і платниками в процесі проведення перевірок. В результаті в одних випадках несправедливо караються платники, а в інших недораховуються належні суми до бюджету. Законотворча діяльність впливає на пошук шляхів з боку платника зниження податкового тягаря. Це відбувається у разі встановлення високого рівня оподаткування. Рівень оподаткування за офіційною статистикою не досягає 30%.

269. Управління фінансами: визначення, об’єкти і суб’єкти управління. Охарактеризуйте функції органів управління фінансами загальнодержавного рівня.

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фін. ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління. Об’єкт- централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланкахфінансової системи. Суб’єкт — держава (в особі законодавчих і виконавчих, у тому числі фінансових, органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ, міністерств і відомств. Міністерство фінансів (загальне керівництво всією фінансовою системою країни). Функціями:вироблення основ і напрямів фінансової політики держави;організація бюджетного процесу; здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;організація функціонування ринку державних цінних паперів. Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету. Державна податкова адміністрація. Функції: розроблення проектів податкового законодавства; облік платників податків та надходжень їх до бюджету. Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності НБУ - він здійснює емісію грошей, які є інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензії на окремі види банківських операцій. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг. Пенсійний фонд виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат. Має відповідні повноваження з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду. Фонди соціального страхування та Українська державна інноваційна компанія виконують аналогічні функції відносно відповідних цільових фондів.

270. В чому полягає сутність управління фінансами? Назвіть органи, які здійснюють загальне управління фінансами в Україні, визначте їх функції.

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фін. ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Органи виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, поділяють на:

1) органи управління загальної компетенції (Кааб.Мін, місцеві держ адміністрації, органи місцевого самоврядування);

2) органи управління спеціальної (галузевої) компетенції: - для яких фінансова діяльність є основною і які створені спеціально для здійснення фінансової діяльності (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація та ін.).

Значними повноваженнями в галузі управління фінансами наділений Кабінет Міністрів України. Він забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розроблення проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України.

На Міністерство фінансів в Україні покладені завдання загального керівництва всією системою фінансів країни. Основними його функціями є:

 розробка напрямків фінансової політики держави та заходів щодо їх реалізації;

 організація бюджетного процесу;

 управління державним боргом;

 регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання;

 організація функціонування ринку цінних паперів;

 забезпечення розвитку міжнародних фін відносин.

До складу Міністерства фінансів входять два відокремлених підрозділи: Контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство, на яких покладено функції контролю.

Рахункова палата, Комітет нагляду за страховою діяльністю, також здійснюють переважно функції контролю.

Національний банк України. Він здійснює:

 емісію грошей

 регулювання грошового обігу в Україні;

 організацію ефективного функціонування кредитної системи;

 проведення міжбанківських розрахунків;

 організацію касового виконання бюджету;

 проведення міжнародних розрахунків держави;

 валютне регулювання і встановлення офіційного курсу валют.

Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування- Вони створені з метою фінансового забезпечення реалізації соціальних гарантій в Україні.

271. В чому полягає сутність управління фінансами? Назвіть органи, які здійснюють оперативне управління фінансами в Україні, визначте їх функції.

Управління фінансами, як і будь-якою іншою системою, включає дві основні складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності. У світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий менеджмент як наука про управління фінансовою діяльністю. Зміст фінансового менеджменту визначається функціями управління: розроблення стратегії, планування тактики реалізації стратегії, організація виконання розроблених планів, облік і контроль.

Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями.

Розрізняють стратегічне (або загальне) і оперативне управління фінансами.

Оперативне управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п.

Міністерство фінансів бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів, організовує роботу зі складання проекту державного бюджету, контролює випуск і обіг цінних паперів, бере участь у роботі органів управління фондових бірж. У системі Міністерства фінансів функціонують державна контрольно-ревізійна служба і Державна податкова адміністрація України, їх очолюють голови, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Основне завдання контрольно-ревізійної служби - здійснення державного контролю за використанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом та достовірністю бухгалтерського обліку і звітності. Державна податкова адміністрація головним завданням вважає забезпечення відповідності законодавства про податки, повний облік усіх платників податків, здійснення контролю і забезпечення правильності розрахунку й сплати податків, контроль за законністю здійснення валютних операцій.

Дата добавления: 2015-05-24