Суть поняття страховий ринок. 1 страница

Мито

Державний кредит;

Бюджет держави;

Мито

25.

Мито — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Особливістю мита, яка відрізняє його від інших видів податків, є пріоритетність стимулюючої та захисної функцій. За допомогою цих функцій формуються бар'єри, які перешкоджають проникненню на територію держави товарів більш конкурентоспроможних щодо національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

Митні платежі являють собою систему, яку можна поділити на дві групи:

1) основні — це обов'язкові платежі, які стягуються при переміщенні через митний кордон із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями. Ці платежі стягуються у більшості випадках, тому і мають таку назву. До таких платежів належать:

— мито;

— митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією (за митне оформлення товарів, за перебування товарів та інших предметів під митним контролем);

— податки: податок на додану вартість, акцизний збір.

2) додаткові — це митні платежі за додатково надані митницею послуги чи дії (за зберігання товарів, плату за участь в митних аукціонах тощо). Такі платежі є зборами, які регулюють сплату при різних митних режимах. Особливості їх нарахування регулюються Державною митною службою України.

Митні збори — це збори, які стягуються понад мито за виконання обов'язків митних органів, а також за надання послуг в галузі митної справи.

Збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:

— ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного

(службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних, міжурядових організацій та інших міжнародних організацій, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжнародних угод;

— вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації;

— в інших випадках, передбачених митним законодавством.

Митні збори сплачуються платниками (юридичними та фізичними особами, що здійснюють митне оформлення) у валюті України або в іноземній валюті першої групи Класифікатора валют Національного банку України згідно з чинним законодавством України про валютне регулювання.

Ввізне мито

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Ввізне мито є диференційованим:

- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито

- Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

- Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.

Митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетину митного кордону України.

При визначенні митної вартості до неї включаються

- ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі,

- фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

- комісійні та брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Від сплати мита звільняються :

а) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів,

б) валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

в) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України;

г) товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки, а також товари та інші предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки або переробки;

д) товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, які були оплачені митом при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі;

е) товари та інші предмети, що знову вивозяться за межі митної території України і походять з цієї території, які були оплачені митом при первісному вивезенні за межі митної території України та тимчасово ввозились на цю територію;

є) ю/у товари.

Це непрямий податок який стягується з товарів при переміщені через митний кордон країни, тобто які ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Платниками мита є фізичні та юридичні особи які перевозять товар. Обєктом оподаткування є митна вартість товару яка переміщується через кордон. Документом який є підставою для сплати мита є вантажно-митна декларація або її копія. Якщо вартість товару зазначена в іноземній валюті її перераховують в національну валюту за курсом НБУ на день надання митної декларації. Від сплати мита повністю звільняються: валюта України, іноземна валюта та цінні папери; товари та предмети які підлягають поверненню у власність держави; товари та предмети пошкоджені і не придатні для користування.

26. Суть страхування та його функції

Підприємницька сфера та життєдіяльність людини постійно пов’язана з ризиками (природніми, фінансовими) в результаті стихійного лиха чи певної непередбаченої події фізичних чи юридичних особам можуть бути завдані збитки при цьому полягає питання про джерела їх відшкодування. Створення страхових резервних фондів здійснюється у 3 формах.

1, Самострахування. Грунтується на індивідуальній відповідності і полягає в тому, що кожна фізична чи юридична особа формує власні страхові фонди за рахунок власних ресурсів чи доходів. Це дорога і нераціональна форма, лорога тому, що кожен суб’єкт повинен витрачати кощти у повному обсязі можливих збитків це зменшує його фінансові можливості. Ця форма страхування більш поширена в банківській сфері де більш високий ступінь ризику та високий рівень відповідальності.

2, Централізоване страхове забезпечення. Грунтується на державній відповідальності і передбачає відшкодування витрат за рахунок загальнодержавних коштів. Самострахування і централізоване страхування можуть здійснюватися у натуральній чи грошовій формі.

3, Колективне страхування. Грунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Формування таких фондів здійснюється за рахунок усіх учасників та відшкодовується для тих хто зазнав збитків.

Отже, страхування – це система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

27. Що відображає ланка фінансової системи?

Державні цільові фонди є самостійною ланкою фінансової системи та входить до складу сфери державних фінансів країни.

Державні цільові фонди – це форма використання та перерозподілу фінансових ресурсів які залучені державою для фінансування деяких суспільних потреб за допомогою цільових державних фондів:

1.Впливати на процес в-ва через фінансування, інвестування та кредитування підприємства

2.забезпечені природо – охоронні заходи. Фінансують їх за рахунок штрафів за забруднення навколишнього середовища.

3. надавати соціальні послуги населенню через виплати соціальних допомог, субсидій, пенсій.

Фонди цільового призначення можуть бути:

- Постійними

- Тимчасовими

Створення постійних фондів пов’язане з використанням окремих функцій держав.

Тимчасові цільові фонди формуються з метою прискорення вирішення актуальних проблем і припиняє своє функціонування після покладених на них завдань. Джерела формування цільових державних фондів визначається характером та масштабністю завдань для реалізації яких вони створені до джерел формування доходів державних цільових фондів відносять:

1.обовязкові відрахування фізичних і юридичних осіб

2.доходи від інвестиції власних коштів

3.добровільні внески та спонсорська доплата

4.бюджетне фінансування

Основними фондами цільового призначення в Україні є

- пенсійний фонд

- соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності

- фонди соціального страхування на випадок безробіття

- фонди соціального страхування від нещасних випадків на роботі

- фонд захисту інвалідів

28. Класифікація галузей, видів і форм страхування.

Підприємницька сфера та життєдіяльність людини пов’язана з ризиками в результаті стихійного лиха чи певної непередбачуваної події фізичними і юридичними особами можуть бути завдані збитки при цьому постійне питання про джерело їх відшкодування. Створення страхових резервних фондів здійснюються у 3-х формах:

1. Самострахування – ґрунтується на індивідуальній відповідальності і полягає в тому що кожна фізична чи юридична особа формує власні страхові фонди за рахунок власних ресурсів чи доходів, це дорога і нераціональна форма.

2. Централізоване страхування – ґрунтується на державній відповідальності і передбачають відшкодування витрат за рахунок загально – державних коштів.

3. Колективне страхування – ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Форми таких фондів здійснюються за рахунок внесків усіх учасників а відшкодування проводяться для тих хто зазнав збитків в наслідок певних подій чи обставин.

Страхування – система обмінно-переросподільних відносин з приводу форми і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

29. Призначення і роль цільових фондів фінансових ресурсів Бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Однак у держави можуть бути потреби, які мають особливе значення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій в разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності та інших подій. Це і є основною причиною формування фондів цільового призначення. Фонди цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи та входять до складу сфери державних фінансів країни. Державні цільові фонди-це форма використання та перерозподілу фінансових ресурсів, які залучені державою для фінансування деяких суспільних потреб. За допомогою цільових державних фондів можливо: 1. Впливати на процес виробництва через фінансування, інвестування та кредитування підприємств. 2.забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок штрафів за забруднення навколишнього середовища. 3.надавати соціальні послуги населенню через виплати соціальних допомог, субсидій, пенсій. Фонди цільового призначення можуть бути постійними та тимчасовими. Створення постійних фондів пов’язане з використанням окремих функцій держави (соціальна функція – соціальне страхування). Тимчасові цільові фонди формують з метою вирішення актуальних проблем і припинення функціонування після покладення на них завдань. Джерела формування цільових державних фондів визначають характером та масштабністю завдань для реалізації яких вони створені. До джерел формування доходів державних цільових фондів відносять:

1.Обовязкове відрахування фізичних і юридичних осіб.

2. Доходи від інвестування власних коштів.

3. Добровільні внески.

4. Бюджетне фінансування. Основними фондами цільового призначення в Україні є: пенсійний фонд, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, фонд захисту інвалідів.

32.Сутність місцевих фінансів?

Функціонування місцевих фінансів пов’язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих рад та органів місцевого самоврядування. Метою діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних потреб,інтересів та сприяння соц.-економ. розвитку регіону, завдання місцевих органів влади можна поділити на такі групи:

1. завдання в межах місцевих інтересів, які є невід’ємною компетенцією місцевих органів влади.
2. завдання доручені центральною владою.

До компетенції місцевого самоврядування належить:

початкова і середня освіта; охорона здоров’я; шляхи місцевого значення; ветеринарна допомога; благоустрій; догляд за бідними та сиротами; ЖЕК; водо забезпечення; міські енергетичні мережі; працевлаштування безробітних; ритуальні послуги; економічні проблеми; вивіз та утилізація сміття тощо.

Місцеві фінанси – це сукупність економ. відносин пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням фін. ресурсів для забезпечення, виконання місцевими органами влади покладених на них функцій.

До складу місцевих фін. ресурсів включають:

1. фін. ресурси місцевих органів влади (місцеві бюджети, цільові фонди);
2. фін. ресурси підприємств комунальної форми власності.

Підприємства комунального господарства мають багато напрямів діяльності:

1. житлове господарство, транспорт(автобусні парки, трамвайні та тролейбусні депо);
2. комунальна енергетика(електричні, газові та теплові мережі), (готелі);
3. міські шляхи.

Підприємства комунальної форми власності можна розділити на три групи:

1.ті,які повністю перебувають на бюджетному фінансуванню;

2.підприємства, які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів;

3. підприємства, які працюють на принципі самоокупності.

Матеріальною основою місцевих фінансів є: централізовані і децентралізовані фінансові ресурси, які формуються у: фондовій(місцеві бюджети, резервні та цільові фонди, фонди фінансових ресурсів комунального господарства); і не фондовій формі(банківські кредити, дохід від розміщення позик).

33.Складові місцевих фінансів?

Фінанси місцевих органів влади включ. кілька основних взаємопов’язаних елементів це: доходи, видатки, способи формування доходів, суб’єкти і об’єкти і відносини між іншими ланками фін. сис. держави.

Головним елементом місцевих фін. є видатки оскільки вони відображають функ. які покладені на місцеву владу. За джерелом доходи місцевих органів влади поділяються на: податкові та неподаткові доходи(платежі та доходи від майна, яке належить місцевій владі,доходи від господарської діяльності комунальних підприємств, а також залучені доходи на ринку позикового капіталу).

За економ. природою доходи місцевих бюджетів поділяють на:

1. власні –це податки, місцеві збори, доходи від майна яке належить місцевій владі, доходи від ЖКП тощо.
2. закріплені – це ті які повністю або частково зараховуються на певні види бюджетів безстроково або на визначений термін рішенням органів влади вищого рівня.
3. регульовані – це також форма доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади.

Головними суб’єктами відносин в Україні є територіальна громада села, міста, кількох сіл чи селища ще одним суб’єктом є держава в особі її органів(обласної, районної, місцевої державної адміністрації).

Об’єктом місцевих фінансів є фінансові ресурси, які розподіляються чи використовуються місцевими органами влади для задоволення потреб міста та виконання їх функцій.

35. Сутність страхування, його об’єкти та суб’єкти. Страхування-це система обмінно-перерозпод. відносин з приводу формув. і викорис. колект. страх. фондів. Об’єкти страх:життя,здоров’я, працезд. застрахованного. Суб’єкти страх: Страховик, стахувальник і застрахований. Страховик-страх. компанія, яка діє на підставі ліцензії і бере на себе зобов’яз. щодо ств. колективн. Страх. фонду і виплати відшкодув. з нього. Страхувальник-юр. чи фіз. особа, яка на підставі відповідн. угоди з страхуваль-ком сплач. страх внески до страх. фонду. Застрахований-юр. чи фіз. особа, якій належ. страх. відшкодув. при настанні страх. випадку.

36.Форми страхування: 1) самострахування-грунт. На індивід. відпо-сті і полягає в тому що кожна фіз. Чи юр. особа формує власні страх. Фонди за рах. власн. ресурсів чи доходів.2)Централізов. Страхування-грунт. на держ.відповідаль-ті і передбач відшкодув. Втрат за рахунок загальн.-держ.коштів.3)колективне страх.-Грунт. на солідарній відповідальн. Учасників цих фондів.формув. таких фондів здійсн. Зрахенок вннесків усіх учасників, а відшкодув. провод. Для тих хто зазнав збитків внасл. Певних подій чи обставин.

41.Акцизний збір

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Акц.збором оподатковуються тільки товари, а не робота чи послуги. Акц. Збір нараховується у % до ціни продажу підакцизної продукції,але без ПДВ.ПДВ визначається з усієї продажної вартості включаючи акц..збір. Платниками є всі юридичні чи фізичні особи,які виробляють чи імпортують підакцизні товари. Об»єктом оподаткування є повна вартість товару.Для імпортних товарів об»єктом оподаткування буде: Оо=(Митна вартість+мито+інші)*курс валют за НБУ.

До підакцизних товарів віднесено:
- бензини моторні;
- дизельне пальне;
- автомобілі;
- тютюнові вироби;
- ювелірні вироби;
- спирт етиловий та алкогольні напої;- пиво солодове.

Акц. Збір не стягується:з автомобілів спецпризначення, з спирту етилового.

41. Акцизний збір

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається у ціну цих товарів. Він належить до загальнодержавних податків.

Акцизним збором оподатковуються тільки товари, а не послуги чи роботи.

Якщо у вартості включено акцизний збір і ПДВ, то спочатку вираховуємо ПДВ, а потім акцизний збір. Акцизний збір нараховується у відсотках(%) до ціни продажу підакцизної продукції, але без ПДВ.

ПДВ визначається із усієї продажної вартості включаючи акцизний збір.

Платниками є всі юридичні чи фізичні особи, які виробляють чи імпортують підакцизні товари. Об’єктом оподаткування є повна вартість товару. Для імпортних товарів об’єктом оподаткування буде:

Оо=(МВ+М+ІН)*курс валюти за НБУ

МВ-митна вартість

М-мито

ІН-інші витрати.

До підакцизних товарів відносять автомобілі, алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин, дизпаливо, хутра, ювелірні вироби.

Акцизний збір не стягується з автомобілів спеціального призначення, із спирту етилового призначеного для виробництва лікарських засобів.

42.Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, який включається в ціну товару і кінцевим платником є споживач. ПДВ нарах. На вартість виконаних робіт, наданих послуг та на вартість товару. Ставка ПДВ має 2 вираження:

1) 20%застос. При нарахуванні ПДВ і включенні його до ціни.

2)16.67%- при вилученні ПДВ із ціни товару.

Для того, щоб визначити ПДВ до сплати в б’юджет потрібно від податкового зобов’язання відняти податковий кредит. Податкове зобов’язання – це сума ПДВ отримана за реалізовані товари. Податковий кредит- це сума ПДВ сплачена у зв’язку з придбанням товарів. Якщо податковий кредит більший за податкове зобов’язання, це означає, що підп. Переплатило податку і ця сума підлягає поверненню з бюджету у місячний термін, або її зараховують на наступний звітній період. ПДВ не нараховують на продукти дитячого харчування, послуги освіти, пенсії, стипендії, заробітню плату.

43.Фінансовий ринок та його елементи. фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та економічної систем. Сутність відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Їх ціною є плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді процента.

Фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей — це сфера, де можна їх купити.

Ринок капіталів — це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів є спеціальні цінні папери — акції. Крім того, до ринку капіталів належать середньо- та довгострокові кредитні зобов’язання. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, у тому числі ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів.

44. Кредитна система, банківський кредит. Кредитна система в умовах ринкової економіки є провідною ланкою фінансової системи в цілому. Це пояснюється тим, що кредитування є основною формою фінансового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання, а також відіграє важливу роль у діяльності держави і фізичних осіб. Кредит як форма фінансових відносин відображає перерозподільні відносини з приводу використання на поворотній і платній основі тимчасово вільних фінансових ресурсів. Він поділяється на комерційний і банківський.

Комерційний кредит відображає відносини купівлі-продажу між суб’єктами господарювання з відстрочкою платежу. Він оформляється борговим зобов’язанням — векселем. Надання комерційного кредиту не передбачає руху грошових потоків, вони виникають тільки при сплаті заборгованості у встановлені строкиБанківський кредит являє собою форму взаємовідносин між позичальниками і спеціалізованими кредитними установами, сукупність яких становить кредитну систему. Остання охоплює банківську систему та сукупність небанківс ьких кредитних установ (квазібанки — майже банки). Банки виконують широкий спектр операцій, забезпечуючи рух грошових потоків і функціонування грошового ринку та ринку грошей. Квазібанки поділяються на дві групи. Першу складають фінансові інституції банківського профілю з обмеженим колом банківських операцій (лізингові й факторингові компанії, кредитні спілки і товариства, ломбарди, товариства взаємного кредитування, розрахункові (клірингові) центри). До другої групи належать фінансові інституції небанківського спрямування, які, маючи певні фінансові ресурси, здійснюють кредитні операції (страхові компанії, інвестиційні компанії і фонди, пенсійні фонди, фінансові компанії).

45.Ринок цінних паперів.

Ринокціннихпаперів - це функціональна система фінансового ринку, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, стимулює структурну перебудову економіки, підвищує добробут громадян коштом доходів від вкладання грошових ресурсів у цінні папери і вільне розпорядження доходами.

В такому розумінні ринок цінних паперів становить частину ринку позичкових капіталів. На ньому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів, на основі законів попиту та пропозиції формуються ціни, складаються відносини співволодіння (акції, паї) чи позики (облігації, векселі) й похідні від них.

49:Міжнародний фінансовий ринок.

Страховий ринок -- це сукупність страхових компаній і послуг що ними подаються.

Товаром на цьому ринку є страхова послуга(певний вид страхування).Як правило страхова компанія спеціалізується на одній або двох галузях страхування.

Крім основних об’єктів та субєктів страхування на страховому ринку діють посередники —брокери та агенти.Страхові агенти укладають угоди із страхувальниками від імені страховика.

Страхові брокери також укладають угоди,але діють від імені страхувальника. Підбираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Функціонування страхового ринку пов’язане з такими поняттями як страхове пое і страховий портфель.

Страхове поле —це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування.

Страховий портфель—це сукупність фактично укладених певною компанією угод. Він характеризує діяльність страхової компанії на ринку.

50:З яких трьох сторін розглядається бюджет.

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

1)За економічним змістом

2)За формою прояву

3)За матеріальним змістом

За економічним змістом бюджет являє собою економічні відносини між державою та юрид. чи фіз. особами, з приводу розподілу та перерозподілу ВВП, з метою формування і використання бюджетного фонду. Фінансові відносини які складаються у державі з юрид. чи фіз. Особа називаються бюджетними. Основними джерелами формування бюджету є ВВП.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподілений всеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподілений характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів фіз.. та юрид. осіб.

Усеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому що вони охоплюють абсолютно всіх – кожного громадянина,кожне підприємство,кожну державну структуру.

Бюджетні відносини регламентуються у законодавчій формі. Регламентування здійснюється: ----відповідними законами про побудову бюджету і бюджетної системи,в яких визначається склад доходів і видатків бюджету,склад бюджетної системи і принципи її побудови,розмежування доходів та видатків між бюджетами

-----законами що регламентують формування доходів і фінансування видатків(податкове законодавство,про освіту її фінансування)

-----на основі прийняття щорічних законів про бюджет на початковий рік в якому затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року,джерела їх формування і напрями фінансування стан бюджету.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це непросто розпис доходів і видатків держави—це віддзеркалення її економічної і соціальної міжнародної та обороної а головне фінансової політики.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету—це річна сума коштів що проходить через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

51:Фінансові ресурси та джерела їх формування.

Матеріальним втіленням фінансових відносин на рівні господарських суб’єктів є фінансові ресурси. Фінансові ресурси – це грошові кошти що перебувають у його розпорядженні. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів яка використовується поза фондами.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприємства поділяються на:

--створені за рахунок власних і прирівняних до власних грошових надходжень

--мобілізовані на фінансовому ринку

--ресурси що надходять у порядку перерозподілу

За правом власності фінансові ресурси поділяються на:

--власні кошти підприємницької структури

--залучені кошти

--позикові фінансові ресурси

На функціонуючих підприємствах фінансові ресурси формуються здебільшого за рахунок прибутку.

54.Яка будова фінансової системи за внутрішньою структурою

За внутрішньою структурою-це сукупність взаємопов’язаних сфер та ланок,які відображають форми та методи фінансових відносин.

Сфера характеризує узагальнену сукупність фінансових відносин,а ланка-їх відособлену частину.

Наприклад:сфера державних фінансів,яка характеризує фінансову діяльність держави,поділяється на такі ланки:

3.фонди цільового призначення;

4.фінанси державних підприємств.

55. Фінансова система за організаційною будовою.

Це сукупність органів управління та інституцій, які керують грошовими потоками. До органів управління фінансами відносять: міністерство фінансів, держ. податкова адміністрація, державне контрольно-ревізійне управління, держ. казначейство, аудиторська палата, пенсійний фонд, фонди соц. страхування. До фінансових інституцій відносять: НБУ, комерційні банки, страхові компанії, небанківські кредитні установи, фондова біржа, валютна біржа. Фінансові органи та інституції згруповані в 4 блоки: 1. Це органи, які функціонують у сфері бюджету держави (міністерство фінансів, державне казначейство).

Дата добавления: 2015-05-24